Презентація "Стилі мовлення"

Стилі мовлення. Публіцистичний стиль. Аудіювання тексту публіцистичного стилю. Підготувала учитель української мовита літератури Харківської гімназії №125 Малишко Надія Володимирівна

Мета: Повторити відомості про стилі мовлення, навчити правильно розрізняти стилі мовлення, сферу їх використання, виховувати культуру мовлення. актуалізувати знання про текст, стилі мовлення, публіцистичний стиль;розвивальна: розвивати пам’ять, вміння концентрувати увагу;виховна: виховувати повагу до традицій українського народу. Тип уроку: комбінований (повторення і вивчення нового матеріалу). Хід урокуІ. Організація класу на навчальну діяльність.ІІ. Оголошення теми й завдань уроку. На сьогоднішньому уроці ми:- актуалізуємо знання про текст, стилі мовлення, зокрема, публіцистичний стиль;- виконаємо завдання;- ознайомимося з текстом про вишивання як давню українську традицію;- проведемо аудіювання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності Стилі мовлення. Різні сфери використання мови обслуговують різні стилі. Найважливішим поняттям стилістики є стиль. Стилі мовлення – це варіації використання мови, які відрізняються за способом висловлення думок і подання інформації. У кожного стиля є граматичні, лексичні та стилістичні особливості, що відображають індивідуальний підхід до використання мови та відрізняють його від інших стилів. Наприклад, науковий стиль мовлення характеризується точністю, об’єктивністю та формальністю, тоді як публіцистичний стиль може бути більш динамічним і емоційним. ІV. Актуалізація опорних знань учнів. Що таке текст? Які його основні ознаки? Які стилі мовлення ви знаєте? Який це публіцистичний стиль? Назвіть його ознаки? Згадайте сфери застосування публіцистичного стилю.

Характеристика стилів мовлення{16 D9 F66 E-5 EB9-4882-86 FB-DCBF35 E3 C3 E4}Тип мовлення. Мета висловлювання. Основні види висловлювань. Характеристики. Мовні ознаки. Науковий стиль. Повідомлення про досягнення науки й техніки, опис суттєвих ознак предметів і явищ. Наукові статті, лекції, доповіді, навчальна література. Логіка, доказовість, точність, лаконічність, аргументованість, однозначність, об’єктивність, висновки тощо. Терміни, абстрактні слова, слова іншомовного походження, прямий порядок слів, повнота речення, дієприслівникові й дієприкметникові звороти, цитати тощо

{16 D9 F66 E-5 EB9-4882-86 FB-DCBF35 E3 C3 E4}Офіційно-діловий стиль. Передача інформації без двозначності та помилок у діловій діяльностіОфіційні документи, ділова переписка. Стислість, шаблонність, однозначність, точність. Кліше, штампи, канцеляризми, наказові форми дієслова, інфінітиви. Публіцистичний стиль. Донести інформацію до широкої аудиторії, дати оцінку, аналіз подіям. Статті в ЗМІ, репортажі на телебаченні, промови на радіо. Простота викладу та мови, емоційність, оцінність, суспільна тематика текстів тощо. Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлена лексика, оцінні слова, вживання слів у переносному значенні, окличні речення, інтрига в заголовках, риторичні запитання

{16 D9 F66 E-5 EB9-4882-86 FB-DCBF35 E3 C3 E4}Розмовний стиль. Спілкування з близькими людьми, встановлення і з’ясування стосунків, обмін думками. Бесіди (діалоги) на побутові теми, листи до знайомих. Невимушеність, використання несловесних засобів (міміки, жестів, пауз, наголосів, інтонації, логічних наголосів у реченнях), емоційність та експресивність. Тип мовлення – розповідь, зазвичай усна форма, емоційно-оцінні слова, розмовно-просторічна лексика, вживання слів із суфіксами пестливості, зневаги чи згрубілостіХудожній стиль. Створення тексту, який може зацікавити читача та вплинути на його почуття. Художні твори. Образність, естетика мовлення, емоційність тощо. Тропи, емоційно-експресивна лексика, авторські неологізми тощо{16 D9 F66 E-5 EB9-4882-86 FB-DCBF35 E3 C3 E4}Конфесійний стиль. Вираження віри, релігійних переконань та ідей. Розмови на тему релігії, молитви, релігійні виклади та проповіді, релігійні тексти. Акцент уваги на повазі та шані до Бога. Молитви та релігійні формули, специфічні терміни, символи та образи

Публіцистичний стиль. Це функціональний різновид літературної мови, який використовується в газетах, періодичних виданнях, агітаційно-пропагандистських та інших засобах масової інформації. Без публіцистичного стилю не обійтися, коли відбувається формування певної громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей або дебати, політична пропаганда. Оскільки це стиль засобів масової інформації, то він розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина окремо. Ми стикаємося з публіцистичним стилем у газетних статтях, новинних інтернет-виданнях, нарисах і фейлетонах, доповідях, політичних трактатах. В усному мовленні він також поширений: пригадайте бачені інтерв’ю, репортажі, дискусії чи публічні виступи. Ознаки публіцистичного стилюшироке вживання суспільно-політичних термінів, таких як закон, влада, перспектива, державність, громадянин, поступ, єдність, національна ідея, актуальність  тощо;чіткий спосіб вираження думок;логічне викладення інформації з метою переконання слухачів;використання емоційно забарвлених слів, фразеологізмів, повторів, звертань;риторичні запитання, спонукальні речення;пристрасний, оцінний тон мовлення.

На відміну від інших стилів мови, публіцистичний стиль суперечливий і неоднозначний. Його особливістю є те, що його використовують для викладення інформації в тому напрямку, який необхідний для управління народом. Найчастіше його використовують в ЗМІ (засобах масової інформації). Такий стиль мови є необ’єктивним, оскільки містить особисту оцінку автора подій. Публіцистичний стиль широко використовується для маніпулювання та навіювання тих фактів, які необхідні для більш успішного управління народом.

Наведемо приклади (зразки, повідомлення). Текст I — 5 речень. Акт безпрецедентної жорстокості та нелюдського ставлення до народу нашої країни сьогодні був продемонстрований у селі Солобківці Ярмолинецького району Хмельницької області. На село було скоєно жорстокий напад. На місцевих мешканців обрушився кам’яний дощ, повністю знищивши житло та урожай, над яким весь рік працювали жителі цього села. Уряд доручив провести розслідування і з’ясувати, з чийого боку було скоєно жорстокий напад. Уряд докладе всіх зусиль, щоб захистити український народ від іноземних терористів. Текст II — 7 речень. Неймовірна подія! У глухому селі Костилівка Рахівського району Закарпатської області жителі виявили послання від позаземної цивілізації! Вчені багатьох країн світу намагаються вийти на зв’язок з інопланетними істотами. Нарешті буде зроблений перший крок до зближення міжгалактичних планет! Ми пишаємося, що ця подія відбулася саме в нашій країні. Саме завдяки нашим вченим вперше вдасться налагодити позаземне спілкування. Нові відкриття стабілізують економіку нашої країни та зміцнять її позиції на світовому ринку. Текст III — 6 речень. Ви навіть не можете собі уявити, що сьогодні виявили мешканці села Глушківці Ярмолинецького району Хмельницької області, прокинувшись рано-вранці! Замість снігу землю вкрили дрібні камінці. Тепер жителі можуть не асфальтувати дороги. Наразі в тутешніх магазинах ви не зустрінете в продажу капців. Зате відкриті нові туристичні тури в село Глушківці. Запрошуємо всіх насолодитися незвичним явищем природи!

Текст IV — 3 речення. В п’ятницю, третього жовтня, в селі Привільному Дубенського району Рівненської області пройшов кам’яний дощ, який завдав шкоди врожаю та трохи пошкодив будинки жителів цього села. На сьогодні роботи з відновлення цілісності будинків завершені. Місцеві мешканці повернулися до нормального життя. Текст V — 9 речень. Як передає наш спеціальний кореспондент Ілля Никоненко, сьогодні вранці на території міста Сімферополя Автономної Республіки Крим пройшли зливові дощі з градом. Шквальний вітер посилив і без того небезпечну ситуацію. Кілька мікрорайонів міста залишилися без електропостачання та телефонного зв’язку. У південному мікрорайоні повалені два телеграфних стовпи, знесена автобусна зупинка. Є жертви, серед яких двоє неповнолітніх дітей. Сильний потік води ускладнює рух автомобільного транспорту. Точний збиток уточнюється. Подробиці на нашому сайті та у випусках новин. Чекаємо повідомлень від очевидців подій. Отже, як ми бачимо, публіцистичний стиль мовлення не є об’єктивним. Одну й ту ж подію може бути розказано так, як буде вигідно ЗМІ.

Аудіювання тексту публіцистичного стилю«Вишивка»

Вишивка. Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,Простели до сонця вишивку-маніжку,Щоб по тій доріжці з лебедями-снами. Плавати до щастя білими човнами. В. Симоненко. Вишивка — один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Археологічні знахідки доби палеоліту засвідчують наявність вишивки на теренах України. У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. Про масове побутування вишиваних виробів в Україні свідчать численні історичні, літературні, фольклорні та речові пам'ятки. З давніх часів паралельно з традиційним домашнім виготовленням вишивок побутувало виробництво вишиваних виробів у спеціалізованих цехах, майстернях. Відомо, що у XI ст. княгиня Анна, сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирських школах. Тут вчили дівчат вишивати, гаптувати золотими і срібними нитками. Шиття золотом виникло на основі народного вишивання і було поширене переважно в середовищі великоможних міщанок, жінок княжого роду. Значного розповсюдження набуло гаптування в XVI—XVII ст. у Києві, Чернігові, Корці та інших містах. Перший вишивальний цех створено 1658 р. у Львові. Для опанування ремеслом і отримання звання майстра учень після п'ятирічного навчання повинен був два роки мандрувати і виконувати іспитову роботу.

У XVII ст. багато ремісників гаптування мешкало в Києві та інших великих містах. Крім найрізноманітніших виробів побутового призначення тут вишивали унікальні твори мистецтва — фелони, плащаниці, інші культові атрибути. У них орнамент органічно поєднувався зі сюжетним зображенням. На рубежі XVIII—XIX ст. вишиванням, у тому числі й гаптуванням, активно займалися в поміщицьких та монастирських майстернях. Серед значної кількості вишиваних виробів виділяються скатертини, рушники, простирадла з вишуканими в художньому відношенні орнаментальними та сюжетними композиціями. У XIX ст. вишивка перетворюється на ремесло. Це стосується й розповсюджених у той час тамбурної та бісерної вишивок. З середини XIX — на початку XX ст. сільські та міські промисли потрапляють під значний вплив замовників, які великою мірою диктували майстрам свої смаки. Це негативно позначилося на художньому рівні виробів. У цей час унаслідок зародження капіталістичних відносин на місцевих ринках з'являється дешева фабрична продукція, яка поступово стала витісняти вироби ручної роботи. Це зумовило скорочення виробництва і призвело до занепаду вишивального промислу. Заходів щодо відродження народного мистецтва, в тому числі й вишивки, вживали Київське, Полтавське, Чернігівське, Подільське земства. Однак і вони не змогли оберегти народну вишивку від антихудожніх міщанських впливів. На початку XX ст. у традиційних осередках художнього промислу Полтавщини, Вінниччини, у Львові, Косові на базі колишніх земських майстерень почали працювати художньо-промислові артілі. У післявоєнні роки вони об'єднувалися: в кооперативи, а з 1960 р. реорганізовані у фабрики художніх виробів та виробничо-художні об'єднання.

Нині вишивкою займаються на всій території України. Найбільше вишиваних виробів виготовляють у домашніх умовах. Цей вид народного мистецтва поширений і на підприємствах художніх промислів. Основна функція вишивки — оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийоми художнього вирішення: одягових та інтер'єрних тканин. Навіть у межах сусідніх сіл існують місцеві варіанти. Є відмінності у місці розташування орнаменту, його величині, характерних особливостях мотивів, їх укладанні на площині композиції, колориті тощо. Вишивання вбрання — давня східнослов'янська традиція. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори — перемітки, очіпки, хустки, стрічки, чоловічі шапки; плечовий одяг – жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг — кожухи, безрукавки, свити, юпки та ін. Серед компонентів одягу найбільше уваги приділялося оздобленню чоловічих і, головним чином, жіночих сорочок. Основна частина декору припадала на рукав. Допоміжну роль відігравали узорні стрічки, що обрамляли горловину, пазуху, манжети тощо. В інших компонентах одягу — безрукавках, гуглях, мантах — вишивку розташовували переважно у місцях з'єднання двох полотнищ, чим до певної міри акцентували крій та підкреслювали силует. Серед інтер’єрних тканин найбільше уваги приділялося вишиванню рушників, скатертин, наволочок та ін. Матеріалом-основою для вишивання здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її замінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали, шкіра. Викристалізовані у процесі історичного та культурного розвитку мотиви орнаменту, композиції та колорит, характерні для кожного регіону України, наслідуються в наш час. Значна частина сучасних вишивок виробляється на підприємствах народних промислів. У багатьох осередках України працює чимало талановитих вишивальниць, творчість яких відзначається смаком і оригінальністю. При створенні своїх композицій вони спираються на багаті традиції української вишивки, збагачують їх новими надбаннями. Народні майстри репрезентують сучасну українську вишивку на численних виставках як в нашій країні, так і далеко за її межами, демонструючи повсюдно високий художній рівень своїх творів.

Запитання до тексту1. Найдавніші археологічні знахідки, що свідчать про наявність вишивки на теренах України, відносяться до періоду:а) мезоліту;б) бронзи;в) палеоліту;г) неоліту.2. Найдавніші зразки вишивки – це:а) залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою;б) залишки чоловічих сорочок з вишивкою на рукавах;в) залишки вишитих рушників;г) залишки гаптування на взутті.3. Хто започаткував навчання вишивці в монастирських школах?а) княгиня Ольга, дружина князя Олега;б) княгиня Анна, сестра Володимира Мономаха;в) князь Ярослав Мудрий, син Володимира Мономаха;г) княгиня Анна Ярославна, дружина князя Ігоря.4. Чому навчали дівчат у таких школах?а) вишивати рушники;б) вишивати фелони, плащаниці;в) вишивати, гаптувати золотими і срібними нитками;г) вишивати чоловічі і жіночі сорочки.

5. В якому місті в 1658 р. Було створено перший вишивальний цех?а) у Києві;б) у Львові;в) у Чернігові;г) у Корці.6. Скільки треба було часу, щоб опанувати ремеслом вишивки і гаптування та отримати звання майстра?а) 3 роки;б) 5 років;в) 7 років;г) 2 роки.7. Які чинники негативно вплинули на художній рівень вишиваних виробів?(замовники диктували майстрам свої смаки, виникло багато дешевої фабричної продукції).8. Які об’єднання по виготовленню вишиваних виробів виникли після ІІ світової війни?а) цехи;б) фабрики;в) кооперативи;г) промислові артілі.

9. Основна функція вишивки – а) оздоблення виробів для церкви;б) оздоблення одягу і тканин для обладнання житла;в) оздоблення костюмів для театру;г) оздоблення весільних суконь.10. Що з одягу наші предки оздоблювали вишивкою?(жіночі головні убори, чоловічі шапки, сорочки, верхній одяг, взуття).11. Що здавна служило матеріалом-основою для вишивання?а) лляні, бавовняні та вовняні матеріали, шкіра;б) шовкові та оксамитові матеріали;в) вовна та шкіра;г) лляні, шовкові та шерстяні матеріали.12. Як розвивається мистецтво вишивки в наш час? (перекажіть останній абзац тексту, доповніть роздумами на тему “Вишивка в моєму житті”)