Презентація "Стрес та дистрес" (11 клас профільний рівень)

11 клас (профільний рівень)§45 Стрес та дистрес

Поняття стресу. Стресорами можуть бути будь-які сильні фізичні або психологічні подразники:психо-емоційне напруження;травми;отруєння;надмірне фізичне навантаження або знерухомлення;переохолодження або перегрівання. Стрес – неспецифічна (тобто незалежна від природи впливу) нейрогуморальна реакція на сильний зовнішній вплив. Стрес — загальна реакція організму у відповідь на дію надзвичайних подразників — стресорів.

Пригадайте!Дія гормону адреналіну (мозкового шару надниркових залоз)Зіниці розширюються. Бронхи розширюються. Прискорюється серцебиття. Підвищується тиск кровіНапружуються м’язи. Піднімається волосся

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційну напругу. Характеристика стресу. Фізіологічні ознаки:«хекання»;збільшення частоти пульсу;почервоніння або збліднення шкіри;збільшення адреналіну в крові;активне потовиділення. Психологічні ознаки:зміна динаміки психічних функцій,найчастіше уповільнення розумових операцій;розсіювання уваги;ослаблення функції пам'яті;зменшення сенсорної чутливості;гальмування процесу ухвалення рішення. Особистісні ознаки:повне придушення волі;зниження самоконтролю;пасивність і стереотипність поводження;нездатність до творчих рішень;страх та тривожність;невмотивоване занепокоєння. Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

Відкриття стресу. Термін «стрес» у фізіологію та психологію вперше ввів у 1932 році Уолтер Бредфорд Кеннон у своїх класичних роботах з універсальної реакції «боротися чи бігти». Часто авторство терміну пов'язують із відомим канадським фізіологом Гансом Сельє, проте використовувати саме поняття стрес він почав лише у 1946 році для пояснення загальної адаптаційної напруги. Ганс Сельє Уолтер Бредфорд Кеннон style.colorfillcolorfill.type

Спочатку термін Сельє застосовував не до людини, а до лабораторних пацюків, із якими проводив експерименти. Під час розтину пацюків Сельє виявив патологічні порушення на їхніх внутрішніх органах. Канадський фізіолог Ганс Сельє в 1936 р. опублікував свою першу роботу про загальний адаптаційний синдром, але тривалий час він не використовував термін "стрес", а користувався визначенням «нервово-психічна" напруга (синдром "боротися або бігти"). Тільки в 1946 році Сельє почав систематично використовувати термін «стрес».

Стадії стресу. Ганс Сельє в розвитку стресової реакції виділив три стадії: 1. Стадія тривоги (короткочасна адаптація) - забезпечує негайну мобілізацію захисних сил організму.2. Стадія опору (довгострокова адаптація) - організм витрачає резервний запас сил з максимальним навантаженням. Характеризується відновленням порушеного гомеостазу і підвищенням стійкості не лише до дії вихідного стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість). Якщо впоратись не вдається - настає стадія виснаження.3. Стадія виснаження. Дистрес. Стрес триває довго. Пристосувальні можливості організму знижуються, він гірше чинить опір шкідливим чинникам, збільшується небезпека захворювань. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного перетворюється на шкідливий виснажуючий дистрес.

Стадії стресу Стадія тривожності Нервові імпульси від різних ділянок мозку надходять до гіпоталамуса, а від нього — до мозкової речовини надниркових залоз. Вони відповідають на ці сигнали секрецією адреналіну й норадреналіну. Під впливом цих гормонів у клітинах печінки збільшується утворення глюкози, зростає її кількість у крові. Головний мозок, серце та м’язи отримують додаткове джерело енергії.

2) Стадія резистентності (напруги та опору):розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Стадії стресу. Гіпоталамус продукує кортиколіберин;Гіпофіз секретує кортикотропін;Кора надниркових залоз — кортизол. Кортизол підсилює реакції організму, що були спричинені дією адреналіну й норадреналіну. Кортизол сприяє підвищенню рівня глюкози за рахунок її утворення з амінокислот, унаслідок його дії збільшується надходження глюкози до мозку. Так кортизол допомагає організму мобілізувати сили для опору, проте в той же час він пригнічує діяльність імунної системи.

Стадії стресу3) Стадія виснаження. Дистрес. Якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є незворотними і можуть закінчитися загибеллю організму (смертю).

Дистрес. Стрес не впливає на життєдіяльність організму лише до моменту, коли він не перевищив певного критичного рівня. У разі ж перевищення критичного рівня, погіршуються результати діяльності, аж до їх зриву. Стрес, що перевищує критичний рівень і шкідливо впливає на організм, називають дистресом. Це руйнівний процес, що погіршує перебіг психофізіологічних функцій. Він може призводити до психічних захворювань, наприклад депресії.

Дистрес. Надмірний і тривалий вплив стресорів викликає перетворення адаптивних ефектів на шкідливі, що призводить до порушення функцій і пошкоджень органів і тканин. Дистрес супроводжується типовими змінами в організмі, які називають тріадою Сельє: розростання кори надниркових залоз;зменшення тимус-вилочкової залози;3) поява крововиливів у слизовій оболонці травного каналу

тривала неможливість задовольнити фізіологічні потреби (відсутність води, повітря, їжі, тепла);непідходящі, незвичні умови життя (зміна концентрації кисню в повітрі, наприклад під час проживання в горах);ушкодження організму, хвороби, травми, довготривалий біль;тривалі негативні емоції (переживання страху, гніву, люті). Основними причинами дистресу є:

Активація симпато-адреналової системи. Основною функціональною системою організму, яка реагує на стрес, є гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система

Симпато-адреналова система стимулює пристосувальну реакцію «бийся або тікай» і забезпечує швидкі адаптивні зміни в обміні речовин, спрямовані на мобілізацію енергії організму. Сам собою стрес не шкідливий, і навіть необхідний (це пристосувальна реакція). Стрес небезпечний лише тоді, коли триває довго. Якщо людина хоче уникнути негативних наслідків стресу, вона може навчитися ним керувати.