презентація "Т. Шевченко. Балада "Тополя"

Романтична ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності (“Тополя”)

Балада “Тополя” написана в 1839році. Твір увійшов до першого видання “Кобзаря” 1840 року та належить до раннього періоду творчості Т. Г. Шевченка. Баладою називають віршований ліро-епічний твір фантастичного, історичного або героїчного змісту з драматичним, напруженим сюжетом. Особливості балади: невелика кількість персонажів. Незвичайність, загадковість. Похмурий колорит. Трагічне закінчення сюжету. Ліризм, романтичність. Опис внутрішнього світу героїв

Тема: відображення трагічного кохання молодої дівчини.Ідея: невмирущість справжнього кохання та вірності. Проблематика: кохання та розлука, батьки і діти, вірність та зрада, добро і зло, задоволення та страждання, щирість в почуттях та відсутність почуттів.

Фольклорні ознаки балади:• використання образів-символів (калина, верба, рушник, соловейко, треті півні, місяць, голубка, зілля, тополя, лебедонька, могила);• використана метаморфоза народної пісні «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…» («Мала мати сина, восени женила…»);• звертання до давніх звичаїв, традицій (сватання, ворожіння);• відтворення давніх вірувань (душа людини може переселитися в рослину);• наявність пестливих слів, постійних епітетів, риторичних складових, метафор, порівнянь, повторів тощо. 

Образи-символи балади. Вітер (життєві обставини), поле (земля-матір), море (прірва, душевний неспокій), билина (одинокість), тополя край дороги (дівочі страждання через розлуку), дорога (життєвий шлях), могила (вічність), верба (родинне вогнище), соловейко (співець добра), калина (дівоча врода), долина (невизначеність), голубка (закохана дівчина), голубка та голуб (любовна пара), треті півні (передвісники біди), зілля (смерть і відродження), місяць (світло в пітьмі), рушник (захист), лебедонька (вірність), могила (вічність), криниця (життя), вода (початок і кінець, очищення), сльози (печаль), пісня (душа). 

{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Фантастичне в тексті балади. Реалістичне в тексті балади. Перетворення дівчини на тополю. Туга та самотність без коханої людини

Художні засоби. Епітети: стан високий; лист широкий; море широке. чорнобрива дівчина, біле личко, карі оченята, милий чорнобривий. Персоніфікація: «вітер виє, гуляє, … гне», «серце ниє», «само серце знає». Метафора: «личко червоніє», «до полудня, та й зав'яне, брови полиняють», «сиротою білим світом нудить», «сохне вона». Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «батько, мати як чужії люди». Повтори (рефрен, приспів): «Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю», «По діброві вітер виє, Гуляє по полю…»Риторичний оклик: «Одна, одна, як сирота На чужині, гине!», «Край світа полину!», «Бабусенько, голубонько!», «Тяжко мені, тяжко!». Риторичне звертання: «Плавай, плавай, лебедонько!», «Рости, рости, тополенько!», «Скажи йому, моє серце!», «Боже милий, Боже!..». Риторичне запитання: «Хто ж викохав тонку, гнучку В степу погибати?», «Чи довго їй одинокій на сім світі жити?..». Пестливі слова: серденько, личко, козаченько, раденькі, недоленьку, бабусенько, голубонько, лебедонько, тополенько.

Характеристика дівчини. Гарна, вродлива. Повністю віддається почуттям. Страждає від розлуки. Зневірена, засліплена горем. Розгублена, безпорадна перед незгодами. Любляча дитина, має почуття обов’язку. Забобонна. Вірна почуттям. Привітна, ввічлива. Втрачає віру в своє щасливе життя