Напрям у філософії ХХ ст. На думку екзистенціалістів, людина – унікальна духовна істота, здатна до вибору власної доліВ літературі = прагнення збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя; дослідження пограничних станів людського існуванняІстина, на думку екзистенціалістів, проявляється в кризових моментах, коли людина знаходиться на межі життя й смертіЕкзистенціалізм
Сюжетна основа повісті «До останнього подиху» - низка спогадів самотнього, прикутого до ліжка старого Бекира, який намагається подолати шлях до дверей і відчинити їх тому, хто дзвонить«На чужій землі» (автор Рустем Емінов)Оповідь набуває особливо пронизливого й щемкого характеру. Відчувається, що це історія самого письменника, історія його народу.
«Тоді я міг втопитись, та все одно вигріб на берег. І зараз я доповзу і відчиню двері, хай там що. Ти тільки не йди, синку. Я обов'язково дійду і відчиню тобі двері. Я ніколи не мав богатирської сили, але завжди відзначався впертістю характеру, а сила волі, мій хлопчику, щось таки важить...". Проблематика твору
Старий пригадує той жах, як у нього на очах змія пожерла ластів’ят у гнізді. Безпомічні й ще голі пташенята прийняли за матір гадюку, яка підповзала їх проковтнути. Змія переростає у символ розправи режиму над кримськотатарським народом 1944 року: «Вони проковтнули вас!». Символічні образи
Садист-слідчий Гюрза (таку назву має велетенська й дуже отруйна гадюка)з надзвичайно довгою шиєю і маленько головою. Його живі зелені очиці впивалися у свою жертву...». Згадуючи фронт і бойових побратимів, Бекір знову подумки повертається до образу свого ката, схожого на змію: «А Гюрза, мабуть, не воював, ховався в тилу і душив невинних людей. Як би я хотів опинитися з ним у рукопашному бою. З яким би задоволенням я всадив у нього штик і розплющив прикладом його зміїну голову». Символічні образи. Зблизив характеристику садиста-слідчого з огидним образом плазуна-убивці
Паспорт твору. Автор – Таїр Халілов. Жанр – повість. Тема – історія життя, боротьби та любові героя твору, віддзеркалення в ній трагічної долі кримськотатарського народу. Тема депортації кримських татар та свавілля влади. Головна думка: несправедливість радянського тоталітаризму щодо 200-тисячного кримськотатарського народу.
Проблемні питання. Прокоментуйте епіграф повісті. З якого твору цей вислів? Що об’єднує книги двох письменників?Як ви розумієте назву повісті? Коли і за яких обставин з’являється ця фраза у творі?Чому українцям необхідно прочитати повість Т. Халілова «До останнього подиху»?Але людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна. Ернест Гемінгвей
Сенс назви, епіграфу. Назва повісті вказує на вибір героя до останнього подиху залишатися Людиною, яку можна знищити, але не перемогти. Бекир, чоловік з поламаною тоталітаризмом долею, але з незламною людською гідністю. Бекир, навіть очікуючи розстрілу в камері приречених, зовсім не розкаюється. Він до останнього подиху залишається сильним.
Тестові запитання1. Твір «До останнього подиху» порушує тему: А) осмислення трагедії кримськотатарського народу 1944 року. Б) мрії про повернення на батьківщину депортованого народу. В) 1 дня з життя старого чоловіка2. Чого найбільше хотів старий на початку твору: А) їсти. Б) пити. В) побачити сина
Джерелаhttps://uahistory.co/pidruchniki/kovbasenko-world-literature-11-class-2019-standard-level/26.phphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8 C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%85%D1%83_(%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8 C)https://dovidka.biz.ua/do-ostannoho-podykhu-analiz-tvoru/#google_vignette