Методичні рекомендації на тему "Інноваційне навчальне середовище - запорука професійної компетентності та конкурентноспроможності випускника ПТНЗ"

ІННОВАЦІЙНЕ НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – ЗАПОРУКА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИПУСКНИКА ПТНЗ

Маючи поганих кравців – не матимемо гарного одягу,

поганих пекарів – їстимемо такий-сякий хліб,

а якщо матимемо поганих учителів,

то не буде в нас майбутнього.

Цицерон

Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.

Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, розвивати свою інноваційну особистість, яка буде здатна до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

Сучасний світ насичений новітніми технологіями наряду з соціальними проблемами та проблемами здоров’я, і від сучасного викладача, як від наставника учнів, який повинен ввести їх в життя вимагається мати знання та навики, щоб допомогти учням вирішити нагальні проблеми, які постають перед ним в зв’язку з його прямими обов’язками. Викладач повинен давати знання – це основне з його завдань.

Впровадження інновацій у навчально-виховний процес є вимогою сьогодення. Тому в системі освіти відбувається ряд перетворень, спрямованих на формування творчої особистості педагога, готового до вдосконалення педагогічної діяльності, використання нових педагогічних технологій. Основним змістом діяльності професійно-технічного навчального закладу поступово стає комплексне вдосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними видами діяльності.

 Інноваційна педагогічна діяльність пов’язана з відмовою від відомих штампів, стереотипів у навчанні, вихованні та розвитку особистості учня, створює нові нормативи особистісно-творчої, індивідуально спрямованої діяльності педагога, розробляє педагогічні технології, що реалізуються в цій діяльності. Особливо важливим це стає сьогодні, коли важливим пріоритетом державної політики на ринку праці є оптимізація професійної підготовки населення з акцентуванням не на оцінці процесу навчання, а на результаті, не на тривалості навчання, а на його якості.

Перш  ніж  розглядати докладніше  вплив  застосування  інноваційних  педагогічних  технологій  на педагогічну  майстерність  викладачів,  уточнимо  ключові  поняття  «педагогічна інновація», «інноваційна педагогічна технологія».

Дослідники по різному трактують поняття «педагогічна інновація». Серед таких визначень  можемо виокремити такі: 

–  це  процеси  оновлення,  вдосконалення  теорії  та  практики  освіти,  що оптимізують досягнення її мети;

–  це  результат  творчого  пошуку  оригінальних  нестандартних  рішень різноманітних педагогічних проблем;

– це нові форми організації праці й управління, нові види технологій .

Педагогічну  технологію  розглядають  як  строго  обґрунтовану  систему педагогічних  засобів,  форм  і  методів,  їх  етапність,  націленість  на  вирішення конкретних  навчально-виховних  завдань   або  певний  порядок,  логічність  і послідовність відповідно до поставленої мети, як певною мірою алгоритмізації спільної діяльності викладача та  учнів  у процесі навчання,  узгодженість  їхніх дій та відносин . 

Використовуючи  вказані  визначення  «педагогічних  інновацій»  та «педагогічних  технологій»,  можна сказати, що інноваційні педагогічні  технології  - це такі педагогічні  технології,  що  спрямовані  на задоволення  актуальної  потреби  системи  освіти,  та які спираються  на  використання нових  знань,  базуються  на  мотивації  суб’єктів  педагогічної  діяльності,  мають на меті  виведення закладу освіти  на більш високий,  конкурентноспроможний рівень.

Відомі  на  даний  час  і  такі,  що  найбільш  часто  використовуються  на практиці,  інноваційні  педагогічні  технології  можна  класифікувати  наступним чином : 

структурно-логічні  технології  –  поетапна  організація  системи  навчання, що  забезпечує  логічну  послідовність  постановки  і  розв’язання  дидактичних задач на основі відбору їх змісту, форм, методів і засобів навчання на кожному етапі з урахуванням поетапної діагностики результатів; 

інтеграційні  технології  –  дидактичні  системи,  що  забезпечують інтеграцію  міжпредметних  знань  і  вмінь,  різноманітних  видів  діяльності  на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, уроків, навчальних днів; 

ігрові технології – дидактичні системи використання різноманітних ігор, під  час  виконання  яких  формуються  уміння  розв’язувати  завдання  на  основі  компромісного вибору (театралізовані, ділові та ролеві ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг; розв’язання практичних ситуацій і задач, комп’ютерні програми тощо);

тренінгові  технології  –  система  діяльності  для  відпрацювання  певних алгоритмів розв’язання типових практичних завдань, за допомогою комп’ютера (психологічні  тренінги  інтелектуального  розвитку,  спілкування,  розв’язання управлінських завдань);

інформаційно-комп’ютерні  технології  –  технології,  що  реалізуються  в дидактичних  системах  комп’ютерного  навчання  на  основі  діалогу  людина-машина  за  допомогою  різноманітних  навчальних  програм  (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо);

діалогові технології - сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому  мисленні  у  взаємодіючих  дидактичних  системах суб’єктного  рівня:  учень-учитель,  учень-автор,  учитель-автор  тощо.  Діалогові форми вважаються найбільш поширеними серед інших сучасних технологій. 

Особливістю інноваційних педагогічних технологій є те, що на практиці вони можуть активно і результативно поєднуватися.

Інноваційні  педагогічні  технології  взаємопов’язані  з  професійною майстерністю педагога, під якою розуміють сукупність засобів, необхідних для виконання дії, що розвиває педагог; уміння використовувати прийоми і засоби управління своїми вчинками і діями впродовж діяльності.

Педагогічна  майстерність  викладача  має  бути  спрямована  на  реалізацію одного  з  найважливіших  принципів  організації  навчання  –  принципу оптимізації,  що  потребує  усвідомленого  вибору  такого  варіанта  навчального процесу,  який  за  даних  умов  забезпечить  максимально  можливу  ефективність розв’язання  завдань  освіти  і  розвитку  учнів  за  раціональних  затрат  часу  і зусиль викладачів.

Професійна майстерність сучасного викладача має розвиватися не через забезпечення його великою кількістю готових рецептурних посібників і широке використання  ним  готових  поурочних  розробок,  а,  передусім,  за  допомогою фундаментальних  знань  з  базового  предмета,  високої  загальної  культури  і ґрунтовної дидактичної компетентності .

Головним  критерієм  майстерності  педагогічних  працівників  має  бути кінцевий результат,  тобто приріст  у професійних знаннях,  уміннях  і навичках майбутніх  робітників,  у  моральній  готовності  до  вирішення  нестандартних завдань, що висуваються сучасними умовами ринкових відносин.

Використання  інноваційних  технологій  сприятиме  підвищенню  якості навчального  процесу  за  таких  умов:  відповідний  морально-психологічний клімат;  постійне  вдосконалення  матеріально-технічної  бази  і  дидактичного забезпечення  навчального  процесу;  багаторівневість  і  гнучкість  у  питаннях конструювання  змісту,  форм,  методів  і  засобів  навчання  з  урахуванням специфіки навчального закладу, професійних потреб та індивідуальних запитів учнів;  випереджальний  характер  навчання;  посилення практичної спрямованості навчання.

Головними ознаками професійної майстерності педагогічного працівника є: оволодіння ефективними засобами передачі учням знань і умінь; уміння планувати й здійснювати педагогічний вплив; уміння встановлювати правильні взаємостосунки з учнями, організовувати і спрямовувати їхню діяльність; уміння переконувати; глибоке знання свого предмета, широка ерудиція тощо. Отже, набуття високого рівня педагогічної майстерності — процес тривалий і складний. З огляду на це, неабияке значення має відмова від традиційних методів навчання.

Кожний викладач має самостійно впроваджувати ефективні форми і методи навчання. Як правило, краще засвоєння нового матеріалу відбувається в процесі активної діяльності учнів за умови, коли в нього вносяться елементи новизни. Підкреслимо значення використання спеціальних мнемонічних засобів, тобто засобів запам'ятовування і зберігання інформації. До них належать: смислове групування матеріалу, виділення головної думки, складання плану, конспекту, логічних схем, виділення в них основних зв'язків і відношень.

Інноваційна діяльність педагога , пов'язана з проектуванням і реалізацією інноваційних технологій. Вона буде ефективною за умови наявності у нього системи прогностич­них, проектувальних, конструктивних, організаційних, ко­мунікативних, рефлексивних, аналітичних та інших умінь.

Найбільш популярними  є такі педагогічні технології:

1. Інформаційно-розвивальні, які передбачають виклад педагогом теоретичних відомостей під час проведення лекції або семінарського заняття; організацію самостійної роботи учнів з вивчення нових знань з теоретичних джерел, інструкцій, комп'ютерних засобів навчання.

2. Діяльнісні, спрямовані на підготовку професіонала, здатного кваліфіковано розв'язувати виробничі завдання. Ці технології передбачають проведення аналізу виробничих ситуацій, розв'язання ситуативних виробничих завдань, ділові ігри, моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, організацію професійно спрямованої дослідницько-пошукової роботи тощо.

3. Розвивальні, спрямовані на професійний розвиток майбутнього фахівця, здатного творчо працювати, самостійно визначати способи і засоби вирішення проблемних виробничих ситуацій тощо. До цих технологій входять - проблемне навчання, проблемні лекції, семінари, навчальні дискусії, лабораторно-практичні роботи з елементами дослідництва, діяльності, ігри.

4. Особистісно-орієнтовані, метою яких є формування активної, творчої особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно будувати і коригувати свою навчально-пізнавальну діяльність. До цих технологій входить аудиторна (незначна) і позааудиторна самостійна діяльність учнів, робота за індивідуальним планом, дослідницька робота, метод проектів тощо.

Значна кількість основних методичних інновацій пов'язана сьогодні із застосуванням  інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача і учня. Суть його полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають.

У зв'язку із завданням інноваційних технологій навчання, системного, оптимального конструювання форм і типів уроків постає проблема розробки чітких характеристик освітнього, виховного і розвиваючого потенціалу кожного типу уроку і методичних умов, дотримання яких обов'язкове для його ефективного використання. Особливе місце при реалізації педа­гогічного підходу приділяється діагностиці процесу навчання. З цієї діагностики починається планування процесу викладання, перевірки й обліку знань. Діагностика проводиться в ході навчання, і обов'язково досліджуються результати навчальної діяльності. При цьому діагностика передбачає відстеження досягнень учнів як щодо оволодіння знаннями, так і на рівні розвитку їхніх здібностей на основі чітких параметрів результативності навчання.

Різноманітність інноваційних техно­логій робить процес навчання дійсно творчим, збуджує зацікавленість учнів, поліпшує розуміння і засвоєння матеріалу

Методичні форми роботи дають такі відсотки:

• Лекція — 5 % засвоєння;

• індивідуальне або групове читання — 10 % засвоєння;

• аудіовізуальний метод—20 % за­своєння;

• демонстрування — 30 % засвоєн­ня;

• групові дискусії — 50 % засвоєн­ня;

• активне навчання (рольові ігри, розігрування ситуацій) — 70 % засвоєння;

• навчання інших — 90 % засвоєння.

Інформатизація є необхідною умовою удосконалювання навчального процесу, тому що з її розвитком відбувається відновлення змісту і форм навчальної діяльності як педагогічних працівників, так і учнів.

Інформатизація передбачає використання в навчальному процесі різноманітних комп'ютерних технологій, які є інноваційними.

Комп'ютерні технології є ефективним інструментом для розвитку нових форм і методів навчання, що підвищують якість освітніх послуг.

 

  Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність викладача, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. «Творчість – це виживання», - вказує К.Роджерс. Таким чином, творчо працюючи педагог сам створює свій особливий імідж. Імідж, який сприймається, - це той образ, який бачать інші. Частіше бажаний імідж формується згідно із соціально прийнятою моделлю вчителя-майстера.

 

Модель вчителя-майстра

 

Професійність Знання предмета діяльності (учитель повинен вільно і гучно оперувати інформацією, бачити зв'язок в складній структурі доказів, уміти легко подовати учням знання і націлювати їх на оволодіння ними); Любов до дітей (віра в потенційні можливості учнів); Розумна вимогливість (дисциплінує учня); Педагогічний такт (створення толерантних стосунків); Педагогічне передбачення (уміння визначити можливі утруднення); Іноваційність науково-педагогічного мислення

Особисті якості: Високий рівень соціальної відповідальності; Прагнення до самоосвіти (тісно пов’язане із зацікавленістю вчителя, натхнення до роботи, що, у свою чергу, підвищує емоційно-вольовий вплив педагога на учнів); Духовна культура, справжня інтелігентність; Гуманність, оптимізм, почуття гумору; Критичність і самокритичність; Креативність мислення

Компетентності Інтелектуальна компетентність (наукові знання); Психологічна компетентність; Управлінська компетентність (базові вміння); Мотиваційна компетентність; Проективна компетентність; Методична компетентність

Творчі якості Креативність (здібність виробляти нові ідеї); Інтуїція (виявлення суттєвості); Дивергентність (здібність мати декілька підходів до рішення однієї проблеми); Оригінальність (наявність творчої уяви до підходу); Асоціативність (вміння проводити аналогію)

 

Наслідком цього є продуктивність:

• зростання професійного рівня;
• сучасність та ефективність виконання прийнятих рішень;
• високий ступень навченості учнів;
• високий рівень вихованості учнів.

Тож з упевненістю можна сказати, що інноваційні технології навчання – шлях до підвищення якості професійної освіти, зацікавленості учнів у навчанні. Вони дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоювання та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. За інноваційними технологіями навчання майбутнє професійно - технічної освіти.