Без віри Шевченко ніколи б не став Пророком християнського народу! Він був глибоко віруючим і практикуючим християнином. Це проявлялося і в його зовнішній поведінці: у молитвах;в читанні Святого Письма; у відвідуванні церкви; у приступанні до сповіді; прийнятті Святого Причастя;у дотримуванні посту.
«Кобзар» - «Євангеліє» від Тараса» У «Кобзарі» Шевченко виявляє глибоку обізнаність з текстами Старого і Нового Завітів, теологічно розкриває біблійні сюжети, володіє релігійною термінологією, вміло використовуєхристиянську символіку. У Тараса Шевченка вчилися пояснювати теми Святого Письма наступні покоління українських письменників.
Вірш «Ну що б, здавалося, слова…» Ці рядочки перегукуються з відомим зачином Апостола Івана, яким починається Великодній ранок у наших церквах: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог. З Богом було воно споконвіку…» (Ів. 1, 1-4). Поет виявляє розуміння походження свого призначення: «Знать од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!»
Заклик Шевченка за волю Шевченко закликає до змагань за волю народ Кавказу і вірить, що Божа правда переможе:«Ми віримо Твоїй силі і Слову живому: Встане правда, встане воля, і Тобі одному помоляться всі язики во віки і віки.» («Кавказ») І тут же: «Борітеся, поборете, Вам Бог помагає!»
Духовна зброя християнина У поезіях Шевченка слова «Господь Бог», «Христос», «Спаситель», «Святая Мати», «Святе Писання», «ікона», «свічка», «церква», «храм», «свята неділенька» – виконують рольдуховної зброї для християнина. Мріючи про духовно здорове покоління, Тарас гнівно застерігав: «Образ Божий багном не скверніте!»