Презентація " Тарас Шевченко. Цікаві факти"

Тарас Шевченко. Цікаві факти. Підготувала Здражевська Тетяна Вікторівна вчителька української мови і літератури Юріївської філії Снігурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (за матеріалом Марії Поливач, директорки музею історії НУБіП України)

1. Перший в Україні «Буквар» з'явився завдяки Шевченку. Він надрукував його власними силами у 1861 р. Письменник оплатив наклад у 10 тисяч одиниць. Книга була видана з метою розповсюдження в безкоштовних школах для вивчення грамоти.2. Слово «Бог» у творах Т. Шевченка зустрічається майже 630 разів.

3. Портрет В. Жуковського, за продаж якого Т. Шевченко був викуплений з неволі та вступив до Академії мистецтв та який був колись у Третьяковській галереї, тепер зберігається у Національному музеї Т. Г. Шевченка, що у Києві; його вважають оригінальним твором Карла Брюллова

4. Український майстер Микола Сядристий створив найменше у світі «видання» «Кобзаря», розміром трохи більше половини квадратного міліметра, – набагато менше од макового зерняти. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі та мініатюрні, що гортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Палітурку зшито павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

5. У Каневі за яких кілька кілометрів від могили великого Тараса Григоровича спочиває його наречена Ликера Полусмак

6. Перший пам'ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 р. до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт-Шевченко (Казахстан), керував проектом І. О. Усков, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні. В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 р.

7. В Україні та світі є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256 – в Україні та 128 – за кордоном у 35 країнах (станом 2019 р.). Це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури. У Ковелі пам’ятник поету сягає заввишки більше, ніж сім метрів – це найвищий у світі монумент Кобзарю. Вага скульптури – біля 20 тонн. Автори монументу – київський скульптор Володимир Шолудько (автор ідеї), скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський.

8. Шевченко Т. Г. мав прегарний драматичний тенор.9. З «Кобзаря» оспівано в різних музичних формах 250 творів; На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів; Микола Лисенко оспівав 87 поетичних зразків Шевченка.10. Лише в Україні 11 музеїв Тараса Шевченка.11. У містечку Форт-Шевченко (Казахстан) можна доторкнутися до виготовленої з каменю-черепашнику самим Тарасом лави, а пройшовши парком, побачити вербу, яку більше 150 р. тому посадив сам поет; і якщо зібрати усі дерева, посаджені з гілок, узятих з цієї верби, вийде цілий ліс.

12. У 1973-1975 рр. космічна станція «Марінер-10» вперше близько сфотографувала Меркурій, показавши сотні кратерів. В результаті один з 300 кратерів був названий на честь Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

13. Шевченка часто малюють у вигляді вусатого чоловіка в шапці і кожусі. Однак історики запевняють, що під час життя в Петербурзі Кобзар був модним портретистом і непогано заробляв, а тому одягався досить модно. Зокрема, в своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 рублів.

14. Основина освіта Т. Шевченка – два роки навчання в церковно-приходській школі. При цьому багатьма своїми знаннями майбутній письменник був зобов'язаний першій віленській красуні, баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Вона вчила хлопчика говорити польською і французькою. Однак все ж основні знання мов Тарас Шевченко отримав від тамтешніх лакеїв.

15. У свій останній день народження Тарас Шевченко в розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським висловив бажання, щоб в разі смерті його поховали в рідному Каневі. Вранці 10 березня в Петербурзі Тараса Григоровича не стало. Через два роки поета перепоховали в Каневі.

16. Дещо неочікувано вшанували пам’ять Кобзаря на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки: у 1995 р. в обіг було введено банкноту у 50 тис. руб., на лицьовій стороні котрої був портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на зворотній – пам’ятник Шевченкові перед університетом у Тирасполі. А вже у 2002 р. дизайн купюри обновили. Відтак, на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Банкнота була зеленкуватого кольору, тому у свідомості молдаван «зеленими» довго лишалися не американські долари, а саме гроші з Шевченком. У 2007 р. було затверджено остаточний дизайн грошей – сіро-зелений колір з незмінним Кобзарем.

17. Твори Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них – японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто. Найбільшу кількість перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.

18. У 1964 р., коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь митця (станом на 2019 р.). У Казахстані на його честь названо Форт-Шевченко, з 1964 р. по 1991 р. місто Актау мало назву Шевченко. Також однойменну назву носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях російської федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я. Крім того, на честь Тараса Григоровича Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше підкорили цю кавказьку вершину у 1939 р.

Затока Шевченка на карті Аральського моря 1960 р.

19. Будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.

20. Третє видання «Кобзаря» 1860 р. було надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 р. у Млієві. Платон Симиренко – відомий в Україні цукрозаводчик і меценат – виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. За свій вчинок П. Симиренко поплатився здоров’ям та цукровим заводом, адже така «революційна» діяльність суперечила політиці царату.