Презентація "Тарас Шевченко як художник, його найбільш відомі картини".

Поезія і живопис у творчості Т. Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем.

Ще змалку Тарас захоплювався малюванням і шукав учителя, який би зміг його навчити малярству, та замість цього попав на кухню кухарчуком, а згодом козачком у покої пана Енгельгардта . Помітивши неабиякий хист у свого козачка, пан віддав його в науку до майстра живописного цеху в місті Петербурзі – Ширяєва. У літньому саду Тарас випадково познайомився зі студентом Академії мистецтв Сошенком. Саме він відкрив “ діаманта у кожусі ”, як назвав Тараса професор Академії Карл Брюллов. “ ПОРТРЕТ В. П. ЕНГЕЛЬГАРДТА.” АКВАРЕЛЬ,1833.

Великий син українського народу Т. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям в українському мистецтві. Три роки Шевченко відвідує навчальні класи Товариства заохочення художників і малює картини на історичні та міфологічні сюжети. Завдяки допомозі таких яскравих особистостей, як Жуковський, Вільєгорський, Венеціанов, Брюллов, кріпак Шевченко отримав волю і став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Упродовж семи років навчання Тарас був тричі нагороджений срібними медалями.

Т. Г. Шевченко успішно закінчив Петербурзьку Академію мистецтв (1844 р.) Його образотворчий доробок сягає тисячі найменувань. Це картини олійними фарбами, сепією, малюнки аквареллю, олівцем та офорти. За успіхи у гравіюванні він був удостоєний звання академіка.

Шляхами України. Почаївська лавра, 1846 Будинок І. Котляревського в Полтаві, 1845 … Я богу…помолюсь…Я так її, я так люблю. Мою Україну убогу,Що проклену святого бога,За неї душу погублю («Сон» 1847. Орська кріпость)style.colorfillcolorfill.type

З любов'ю до Києва. Романо-католицька церква у Києві 1846 Аскольдова могила у Києві 1846 Здається – кращого немає Нічого в бога, як Дніпро. Та наша славная країна…(«І виріс я на чужині» 1848)ppt_xppt_xstyle.colorfillcolorfill.typerrrr

У степах Аралу. Пожежа в степу. 1848 Форт Кара-Бутак. 1848-1849 Форт Кос-Арал зимою. 1848-1849 10 тяжких років провів Шевченко на казахській землі. Але, незважаючи на важкі умови солдатчини – знущання, муштру, заборону писати й малювати, – Кобзар не припинив творчої роботи. Його олівцем рухало щире співчування до народу, приреченого царатом на вимирання.ppt_xppt_xppt_x

МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУТ. Г. Шевченко – неперевершений майстер пейзажу. Чарівна природа і на малюнках, і в ліричних творах є контрастом до важких соціальних умов життя.“Я хочу малювать нашу Україну…”(7 травня 1844р. Лист до О. Бодянського)style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

НАЙБіЛЬШ ВІДОМІКАРТИНИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

“Портрет Ганни Закревської” Шевченка зачарувала ця жінка, в листах до друзів називав її “ Ганною вродливою ”. Пізніше, перебуваючи на засланні, він напише: Оце нагадую. Ніколи. Ти не здавалася меніТакою свіжо-молодоюІ прехорошою такою. Так, як тепер на чужині,Та ще й в неволі…

“Портрет Ганни Закревської” Зображення в овалі привертає увагу гармонійною цілісністю образу. На червоно-малиновому тлі, що контрастує з блакитною сукнею, створено витончене обличчя "Ганни вродливої" з довірливо лагідним поглядом. Художник вдало відобразив духовний стан і емоційний настрій жінки. Твір засвідчує не лише високий професіоналізм художника, а й його щире захоплення цією жінкою. На засланні поет присвятив Ганні Закревській вірш "Немає гірше, як в неволі«. З її ім'ям пов'язана поезія "Якби зустрілися ми знову".

Портрет Варвари Рєпніної. Вона підтримувала Т. Шевченка навіть у засланні. Кохала без взаємності,попри різницю у віці і в соціальному становищі. Її звали Варвара Рєпніна. Велична княжна. Старша за Шевченка на шість років. Жінка, якій поет присвятив поему «Тризну».

“Селянська родина”.1843 рік. Шевченко, після довгої розлуки з Україною, має змогу побачити рідний край, зустрітися з рідними. Подорожує Чернігівщиною, Київщиною, Полтавщиною. На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису. Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки.

“Циганка-ворожка” Сцена ворожіння відбувається на тлі романтичної обстановки. Молода дівчина в українському вбранні простягла руку циганці, насторожено слухає слова ворожіння. Малюнок  виконаний у Пертербурзі. Зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.