Презентація "Технологія виробництва мила"

Технологія виробництва та механізм дії мила.

Основний крок на шляху відкриття мила зробив французький хімік М.Э.Шеврель , який у 1817 р. відкрив стеаринову, пальмітинову й олеїнову кислоти як продукти розкладання жирів при їхньому омиленні водою й лугами.

Мила – це натрієві або калієві солі вищих карбонових кислот, отримані в результаті гідролізу жирів в лужному середовищі.

Реакція отримання мила C17H35COOCH2 CH2OH | | C17H35COOCH + 3NaOH → CHOH + 3C17H35COONa | | C17H35COOCH2 CH2OH тристеарат гліцерину гліцерин стеарат натрію

Стеарат натрію належить до поверхнево – активних речовин (ПАВ), молекули якого складаються з полярної гідрофільної частини ( з латинської- та, що любить воду) та неполярного вуглеводневого радикала, гідрофільної частини (та, що боїться води)

Механізм дії мила Гідрофобний «хвостик» зв'язується з частинками бруду. Гідрофільна «голівка» чіпляється за воду, зменшуючи її поверхневий натяг, тим самим, допомагаючи воді краще змочувати в поверхню і відривати частинки забруднень.

Технологія виробництва мила Мило одержують при реакції жирів (наприклад, кокосового або пальмового масла) з лугом - каустичною содою (гидроксидом натрію) або каустичним поташем (гидроксидом калію). Даний хімічний процес називається омиленням

На сучасному миловарному заводі безперервної дії вихідні матеріали змішуються й під тиском нагріваються до 130 "С. У результаті реакції утворюються мило й гліцерин. Після відділення гліцерину розплавлене мило проходить подальшу обробку. Тверді сорти одержують, висушуючи стрічку розплавленого мила, додаючи барвники й отдушки й пресуючи готову масу в шматки. Туалетне мило робиться з більш високоякісних жирів; після сушіння його нагрівають для зменшення змісту вологи.