Презентація "Тіні забутих предків"

Тіні забутих предків. Підготувала вчителька української мови та літератури ШЕВЧЕНКО І. В. ЗОШ № 25 м. Маріуполь

Миха́йло Миха́йлович Коцюби́нський17 вересня 1864 року народився класик української літератури Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913), письменник і громадський діяч. Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Він знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримськотатарська, циганську.

Літературний паспорт твору*Рід літератури «Тіні забутих предків»: епос. Жанр «Тіні забутих предків»: повість. *Тема «Тіні забутих предків»: -зображення життя гуцулів на межі ХІХ-ХХ ст.; -відтворення поетичного світу давніх гуцульських традицій, міфологічного світосприйняття і світовідчуття гуцулів; -сильних і нестримних почуттів; -органічної єдності з природою.

Літературний паспорт твору*Ідея «Тіні забутих предків»: гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів;- засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами. *Герої «Тіні забутих предків»: - Марічка Гутенюк та її родина; - Іван Палійчук та його родина; - Палагна — дружина Івана Палійчука; Юра, сусід Палійчуків, мольфар; щезник, нявка, чугайстр.

Проблематика повісті «Тіні забутих предків»:*гармонії людини і природи *життя і смерті; *вічності й сили кохання;*протиборства добра і зла; *сенсу житія і щастя людини; вірності й зради; *вірності кохання і деспотизму антигуманних звичаїв;* ролі праці в житті людей; * стосунків батьків та дітей; * язичництва і християнства.

*Художній напрям:модерний твір, у якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. *Примітки: Повість Михайла Коцюбинського написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В основу повісті ліг мандрівний сюжет про закоханих з воро­гуючих родин, подібний до фабули трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У творі розповідається про кохання Івана й Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано автентичний побут і життя гуцулів.

Інші назви:*Тіні минулого*Голос віків*Відгомін Предковіку*Дар Предків забутих

П Е Р С О Н А Ж ІІван Палійчук Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею:«Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві). Коли Іван підріс, він став гарним парубком:«Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».Іван дуже відданий у коханні: покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.

Марічка Марічка Гутенюк – кохана Івана. Марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина. Вона щиро віддана лише коханій людині – Івану. Марічка мрійлива, дуже любить співати: «Марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист Марічки до складання пісень).

Паланга Палагна – дружина Івана. На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». «Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.

Ю р а Юра – сусід Івана, коханець Палагни, мольфар (чарівник).«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». Образ Юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. Через пристрасну закоханість у Палагну вдається до чар, які підточують здоров’я Івана.

Міфічні істоти. Щезник – злий дух:«На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Чугайстир – добрий лісовий дух:«Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». Нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі. Ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки.«Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Марічки).»