Презентація "ТОРГСІН: АНАТОМІЯ ОДНОГО ЗЛОЧИНУ"

Торгсін: анатомія одного злочину. Як життя українців оцінили в золоті

Однією з найяскравіших ілюстрацій того, як сталінський режим умів наживатися на людській біді, служить діяльність сумнозвісних "торгсінів" під час Голодомору 1932-1933 років.

Загадкова абревіатура«торгсін» залишається  маловідомою сторінкою того лихоліття. Для змученого голодом і масовими репресіями населення в той час вони мали проникливо вичерпне тлумачення навіть в Росії: «Товарищи, Россия Гибнет. Сталин Истребляет Народ» - ТОРГСИН. Що вже казати про Україну!

Переступивши через свободу непу, СРСР в 30-і роки повернувся на адміністративні рейки форсованої економіки. Один із секретів СРСР полягав у тому, що сталінська індустріалізація від самого початку являла собою величезну авантюру, адже держава, що затіяла дорогий проєкт, була банкрутом.  

Як розвивати економіку? Закуповувати устаткування за кордоном, модернізувати виробництво, впроваджувати технології? Перехвалений червінець конкуренцію зі світовими валютами не витримував  - була потрібна "тверда валюта": золото, срібло, коштовності, ікони, монети. Вилучати насильно і за допомогою обшуків в промислових масштабах не виходило, хоча спроби робилися.

Гроші, які дісталися більшовикам від Російської імперії (приблизно мільярд "царських" рублів), у 1919-1920 роках здебільшого інвестували у "світову революцію" - невдалі комуністичні путчі в деяких країнах. У держскарбниці залишилося 130 млн. рублів золотом - мізерна сума для амбітного проєкту. Тож понабирали кредитів у Німеччині, Англії, Польщі, США, Італії, Франції та інших країнах. У грудні 1925-го XIV з'їзд ВКП(б) оголосив курс на індустріалізацію.

Повертати борги планували експортом сировини і продовольства - переважно зерна. Проблеми почалися 1929-го, коли світові ціни на зерно обвалилися на третину. Продаж творів мистецтва, який провадило Всесоюзне експортне об'єднання "Антикваріат", давав у середньому 3 млн рублів золотом щороку. Не вистачить. Власний видобуток золота складав 30 тонн чистого золота на рік - близько 40 млн золотих рублів. Кремль запанікував: заборгованість західним кредиторам підскочила з 420 млн золотих рублів наприкінці 1926-го до 1,4 млрд у 1931-му. Якщо факт банкрутства стане публічним, радянській владі кінець. Сталіну з оточенням тікати немає куди.

Темпи надходження валюти для погашення боргів не відповідали потребам індустріалізації, а від експорту селянського хліба в умовах світової загальноекономічної кризи 1929-1933 років уряд не отримав прогнозованого валютного дощу. Уряд вирішив "знайти" внутрішні резерви надходження валюти.

Як відповідь, в 1931 році виник Торгсін. Офіційно, це була організація, що міняла продукти і продовольчі товари на валюту: Всесоюзне об'єднання по торгівлі з іноземцями. Від початку завданням системи торгсіну було вилучення валюти шляхом надання послуг іноземним представництвам, туристам, фахівцям, які будували "промислові гіганти перших сталінських п'ятирічок". Крамниця торгсіну в Дніпропетровську (нині Дніпро) на проспекті Карла Маркса (нині Дмитра Яворницького). 1930-ті рр.

Насправді, і радянський громадянин міг виміняти в торгсінах дефіцитні продукти і товари на валюту або предмети старовини. Людей стимулювали продавати державі золоті царські монети, золоті прикраси. За валюту тут можна було купити хліб, борошно і увесь асортимент продуктів харчування, не кажучи вже про одяг і "колоніальні товари" - каву, чай, цитрусові.

Лише перший квартал 1932-го року приніс понад 7 млн золотих рублів. Причому 2/3 цієї суми - від здачі населенням обручок, ланцюжків тощо. Адже у звичайних магазинах хоч конем грай. Ця обставина стала воістину фатальною: наступні кроки держава скеровувала на те, щоб змусити людей нести до торгсіну все, що мають, - для цього слід створити пекельні умови існування. І створили: саме на голодні 1932-1933 роки припали найбільші показники "виконання державного плану" по золоту.

Золото з Держбанку доставляли пароплавами в Ригу, а звідти сухопутним шляхом у Берлін, в Рейхсбанк. На початку 1930-х золоті вантажі з СРСР прибували в Ригу кожні два тижні. За даними американського посольства в Латвії, що пильно стежило за радянським експортом, з 1931 року до кінця 1934 року з СРСР через Ригу було вивезено близько 280 тонн золота. І більшість його – з України… В цілому лише 1932 року Торгсін УРСР «заготував від населення» 21 тону золота (26,8 млн руб.), 18,5 тон срібла (0,3 млн руб.) а вже 1933 — 44,9 тони золота (58 млн руб) та 1420,5 тону срібла (22,9 млн руб.).

Перед початком кожного року Всесоюзне об’єднання «Торгсін» отримувало план «мобілізації» валютних цінностей (золота, срібла, іноземної валюти, грошових переказів, діамантів), який розподілявся серед республіканських та обласних представництв. Найбільші плани були на 1933 р. – 48 млн рублів, з них 28 млн – план для України. У доповідній записці голови правління ВО «Торгсін» Артура Сташевського про діяльність торгсіну в Україні за десять місяців 1932 року вказувалося, що «за своїм економічним становищем Україна володіє сприятливими умовами для широкого розвитку операцій для залучення валюти та валютних цінностей у вигляді побутового золота». Нагадую: 1932 – 1933 роки: в Україні від голоду щохвилини помирає 17 чоловік…

Колосальними темпами з'являлися нові торгсіни. Кількість магазинів системи «Торгсіну» в Україні в голодний 1933 рік неухильно росла: в січні діяло 74, в липні - 249, а в серпні - 256 магазинів і більшість з них знаходилась в Україні. Як тільки в них завозили хліб, тільки що вилучений в селах, відразу ж вибудовувалися "черги смерті і надій". Іноземці, дивлячись на опухлих селян, що напівз'їхали з глузду від голоду, перестали відвідувати магазини торгсіну.

В магазині «клієнти» повинні були спочатку здати побутове золото в приймальні пункти, в яких працювали переважно колишні непмани-ювеліри,отримували "бони", «заборні книжки», тобто право на купівлю продуктів в магазинах системи торгсіну. Через неї ж поступали грошові перекази в іноземній валюті з Європи, Америки, Азії, і навіть далекої Австралії. На їхнєотримання люди витрачали декілька місяців, і, не дочекавшись, помирали. Документально зафіксовано значну кількість переказів без вимоги отримання через смерть отримувача переказу. Київська обласна контора «Торгсіну» не виплатила 234 перекази на суму 2506,26 руб. впродовж 1934 року. Іноземна валюта залишалась у розпорядженні державних органів.

Протягом одного дня деякі приймальні пункти "купували" до 800 грамів золота, безсоромно грабуючи селян. Приймали золото з однією пробою, а в реєстраційні акти записували зовсім іншу, отримуючи таким чином поширений тоді "припік", тобто різницю між прийнятим від населення і зданим у банк золотом. "Припік" досягав декількох кілограмів, тобто за кожним грамом викраденого селянського золота було чиєсь життя. Уся система торгсіну платила українцям за їхнє золото значно менше, чим воно коштувало на світових біржах, отримуючи з цього "смертоносний прибуток».

Дещо дивні критерії оцінки вартості золота. Воно дійсно зберегло свою цінність, але втратило цінність людське життя, особливо в роки Голодомору. Побутове золото, яке ще називали "золотим ломом", виявлялося особливою цінністю, тому що його обрядово-побутовий сенс торкався святого: сімейних реліквій, нагрудних хрестів, весільних обручок, прикрас. Їх зберігали, передавали з покоління в покоління, об'єднуючи рід і примножуючи духовність. Це був додатковий удар в саму душу та родову пам’ять народу.

За вісім місяців 1933 р. ВУК "Торгсін" "заготовив" валюти на суму 25 млн. рублів, з них золото і срібло складало 61,4 а грошові перекази 26% усіх надходжень валюти. Якщо розбити цю суму на кількість загиблих в роки Голодомору, то ціна одного життя українського хлібороба складе від 2 до 5 валютних рублів.

В Україні, де з весни 1932 року уряд СРСР почав масові убивства голодом, торгсін став інтегральним механізмом геноциду української нації: окупаційна комуністична влада пропонувала голодуючим широкий асортимент їжі, але за гіперспекулятивними цінами. Відтак золота обручка чи сережки оцінювалися у торгсіні за ціною 100 грамів хліба чи крупи, а на кінець існування цієї контори у 1936 році в українців були тотально вилучені всі золотовалютні цінності.

Політика геноциду, проявом якої став Голодомор, знецінила людське життя до такої міри, що в охоплених голодом українських селах люди втратили страх смерті і почуття святості смерті, тому що померлих перестали ховати за християнським обрядом. Голодомор 1932-33 був не тільки найбільшим в історії геноцидом, а й наймасштабнішим і найефективнішим грабунком людей. ... Де жертви самі дістають зі схованок і несуть завойовникам свої родові скарби. Лиш би відстрочити голодну смерть. А, може, й вижити.

Діяльність системи торгсіну, коли селян змусили віддати так зване побутове золото в обмін на тільки що вилучений у них же хліб, вражає цинізмом задуму і масштабами сатанинської акції тоталітарного режиму в Україні.… Відібране торгсінами золото дозволило оплатити близько третини всіх витрат на індустріалізацію Радянського Союзу.

©Світлана МАЄВСЬКА