Презентація "Традиційний український посуд"

ТРАДИЦІЙНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОСУД

Кожного дня ми використовуємо посуд у своєму побуті, не особливо задумуючись над тим, а яким він був колись? Дійсно, чим харчувались наші предки, на чому варили їжу, як готували їжу?

Перше, що кидається в очі на теперішній кухні – столовий ніж. Це стальний, іноді – сучасний керамічний ніж. Але до XVI ст. поняття «столовий ніж» взагалі не існувало. А до кінця XIX ст. крім знаті та дворян ними ніхто взагалі не користувався. Тоді ніж у кожного був особистим, і не було розділення на столовий, мисливський, господарський чи бойовий ніж.

Така звична для нас річ як ложка має набагато більшу історію, ніж столовий ніж. Так, в "Повісті временних літ" вона вже згадується як звичайний інструмент для їжі. Вже в той час досить поширеними були не тільки дерев’яні, а й металеві (срібло) ложки. Ложки мали різні розміри, і відповідно назви. На той час було абсолютно нормальним явищем носити її із собою, як і ніж. Для зручності часто клали ложку у халяви чобота або за пояс. Можливо саме через це, сучасне слово «халява» має такий позитивний зміст. .

До початку XVIII ст. на території Східної Європи вилка майже не була відома. Їжу, яку не зручно було їсти ложкою – просто брали рукою. Одні з перших виделок мали всього два зубці і були лише у заможних людей. Масового поширення виделка набула лише у XIX ст.

Миска – чи не найстаріший посуд. Трипільська культура використовувала величезну кількість мисок та тарілок різноманітних розмірів і форм. Але відомо, що не вони їх винайшли. Нації, які не знали мисок або тарілок використовували великі кусні хліба із заглибиною для рідини, який потім з’їдали або віддавали домашнім тваринам.

Посередником між мискою та каструлею виступав горщик. Достеменно не відомо, коли він набув поширення, але однозначно можна сказати, що горщик поширився одночасно із мискою. У ньому варили супи або каші, зберігали різноманітні крупи або зерна та борошно, запікали овочі та кип’ятили воду. Зазвичай ті горщики, у яких їжа подавалась до столу були «полив’яними» та з орнаментом, мали більш охайний вигляд, на відміну від пічних горщиків, які постійно мали контакт із вогнем та димом, від чого були постійно в сажі.

Перші сковорідки були глиняними та глибокими. І відрізнялись від горщика лише тим, що їх краї розширювались у сторони. Трохи пізніше їх почали робити із чавуну або заліза. Кеци - грузинська сковорода з глини для порційного приготування і подачі гарячих закусок з м'яса, риби, овочів, грибів, виробів з тіста.

Чарки, черпаки, ковші, ополоники та кухлі також робили із глини або дерева. Згодом – із металів та скла. .

У зв’язку з поширенням модина екологічно чисті продукти та предметипобуту українська нація знову повернуласьдо своїх витоків, дізнаючись про старіметоди виготовлення посуду. Екологічно чистийпосуд віддає свої цілющі якості продуктам,тому споживання їжі стає все більшприємним і корисним. Дерев’яний таглиняний посуд на сучасній кухні - це нелише оригінальна прикраса, а і вельмидоречне екологічне придбання.

ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПІДГОТУВАЛА УЧИТЕЛЬ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПІВДЕННОЇ ГІМНАЗІЇЇ ЛЕБЕДИН НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА2022 рік