Презентація "Трансплантація "за" чи "проти"

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ“за” та “проти”Микола Маховськийвчитель хімії та біологіїБерезанського ліцею №3

Трансплантація органів і тканин людини - це заміщення відсутніх у хворого яким-небудь чином пошкоджених органів або тканин, яке базується на їх забиранні у донора чи трупа людини, їх типизування, консервації та зберіганні здійснюване за допомогою проведення хірургічної операції.Історики медицини виділяють в історії трансплантації її початок або донауковий (ненауковий) етап та етап власне наукової трансплантації, датований XIX століттям.

Провідною ідеєю донаукової трансплантації, яка залишається значущою і для сучасної медицини, є ідея «перенесення життя». У древніх язичницьких культурах за субстанцію життя приймалася кров. Виникнення хвороби пов'язували з ослабленням життєвих сил в крові, і підтримка цих сил здійснювалося за допомогою вливання «здорової крові». Історія лікування і знахарства сповнена історіями переливання крові від тварин, немовлят людям похилого віку з метою досягнення омолодження. У Овідія Медея саме так, вливаючи старцю Пелію кров вівці, повертає йому юність. Гіппократ вважав, що вживання, наприклад, злою людиною крові вівці може змінити душевні властивості людини.

Переливання крові в історії трансплантації, як забезпечення «перенесення життя», є логічним і конкретно-історичним початком теорії та практики пересадки органів і тканин. Розвитку сучасної проблеми трансплантації органів послужило оригінальне відкриття російських хірургів - переливання трупної крові. Це стало поштовхом до створення першого радянського законодавства про право вилучення у трупів крові, кісток, суглобів, кровоносних судин і рогівки.

МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИТРАНСПЛАНТОЛОГІЇІснують різні види трансплантації, причому відмінності між ними стосуються не тільки засобів і методів пересадки, а й пов'язаних з нею етичних проблем. Пересадка органів і тканин здійснюється або від живого донора, або від померлого донора. При пересадці від живого донора мова йде про вилучення у донора тільки тих органів або тканин, без яких він в змозі продовжувати повноцінне життя. Найбільш часто запозичується нирка, проводяться також операції з пересадки частини печінки та ін. Безумовно, донор йде на певний ризик, пов'язаний, по-перше, із самою операцією по вилученню органу і, по-друге, з можливістю таких небажаних наслідків, які можуть виявлятися через місяці і навіть роки після операції.

Основні проблеми, що виникають при пересадці від живого донора: Пов'язані з тим, якою мірою і яким чином може бути гарантовано справді добровільна згода донора. Очевидно, що не може вважатися добровільним згоду, що дається по примусу. Менш очевидним може вважатися згоду,при якому донор отримує винагороду, а простіше кажучи, продає свій орган. Практично скрізь у світі комерційне використання органів заборонено, але, тим не менш, відомо, що у ряді країн світу така практика має місце.

Презумпція згоди (нез’ясована згода) Виходить з того, що забір і використання органів з трупа здійснюється, якщо померлий при житті не висловлював заперечень проти цього, або якщо заперечення не висловлюють його родичі. Відсутність вираженої відмови трактується як згода, тобто кожна людина практично автоматично перетворюється на донора після смерті, якщо він не висказав свого негативного ставлення до цього. «Презумпція згоди» є однією з двох основних юридичних моделей регулювання процедурою отримання згоди на вилучення органів від померлих людей. Друга модель це так зване «нез’ясована згода», яке означає, що до своєї смерті померлий явно заявляв про свою згоду на вилучення органу, або член сім'ї чітко висловлює згоду на вилучення в тому випадку, коли померлий не залишив подібної заяви. Доктрина «нез’ясована згоди» передбачає певне документальне підтвердження «згоди». Прикладом подібного документа є "картки донора», які отримані в США тими, хто висловлює свою згоду на донорство. Доктрина «нез’ясована згоди» прийнята в законодавствах з охорони здоров'я США, Німеччині, Канаді, Франції, Італії.

Трансплантація як метод лікування Застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди поінформованого реципієнта лише у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров’я реципієнта іншими методами лікування неможливе.

Ліберальна позиція щодо етичних проблем трансплантації Аргументи “за”: •Трансплантація уможливлює забезпечення права кожної людини на життя. Цей доказ особливо вагомий з погляду його моральної вартості. Ідея охорони життя і здоров’я, їх збереження і вшанування отримує високу моральну санкцію. Аргументація на користь трансплантації спирається на апеляції до тих ситуацій, коли цей метод є єдино можливим. Він ефективний тоді, коли всі інші методи лікування неприйнятні і пацієнт не має вибору між життям і смертю. У такому безвихідному становищі трансплантація є єдиним методом лікування.

Аргументи “проти” трансплантації • Вагомим аргументом проти трансплантації є велика трудомісткість, надзвичайна складність подібних операцій, чималий ризик негативних наслідків. Деякі операції з трансплантації потребують удосконалення (наприклад, пересадка серця). Інші операції залишаються все ще донорської тканини, що може призвести до смерті. на стадії експерименту. Доволі поширеним є відторгнення • Пов’язаний з пересадкою серця. Цей вид трансплантації передбачає, щоб донор був клінічно мертвим. Існує чітка моральна вимога: серце може бути пересаджене без жодних етичних застережень лише від особи, що однозначно є мертвою. При недотриманні цієї вимоги пересадка серця означає вбивство донора.

• Аргументом проти трансплантації є проблема небезпеки зловживань у зв’язку з комерціалізацією сучасної медицини. Можливе отримання органів обманним чи навіть злочинним шляхом у беззахисних людей, а також організація торгівлі органами. Світова громадськість в особі різного роду організацій намагається зупинити ці злодіяння. Зокрема, Всесвітня асамблея у 1985 р. закликала уряди всіх країн попередити комерційне використання людських органів. Українське законодавство забороняє торгівлю органами та іншими анатомічними матеріалами людини (Закон України «Про трансплантацію»).

Пересадка органів і тканин доволі часто рятує людині життя, продовжує його у новій позитивній якості. Слід пам’ятати, що результати трансплантації залежать від ретельного виконання всіх її етапів. Як зазначають спеціалісти, підбір реципієнтів, донорське забезпечення, техніка виконання операції, ведення післяопераційного періоду потребують координації, високого професіоналізму. До цього можна додати ще один важливий елемент – моральну гуманістичну настанову. Слушно зазначав лауреат Нобелівської премії В. Форсманн, що прогрес – явище неминуче, але платити за нього втратою моральних критеріїв є занадто дорогою ціною. ВИСНОВОК: