Ковтальний рефлекс координується у ковтальному центрі в довгастому мозку і мосту, його викликає подразнення рецепторів слизової оболонки глотки. У координованому акті ковтання беруть участь м'яке піднебіння і язичок, які запобігають потраплянню їжі в носову порожнину, і надгортанник, який не дає їжі потрапляти в трахеї. Ковтання
Стравохід - це пряме продовження глотки, що проходить крізь отвір діафрагми, основною функцією якого є проведення їжі з порожнини рота й глотки до шлунка. Її забезпечує добре розвинена м'язова стінка, яка складається у верхній третині з посмугованих, а далі - із гладеньких м'язів. Стравохід має два сфінктери: верхній (глотково-стравохідний) і нижній (кардіальний). Стравохід
У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти: ліпаза - (неактивна, активізується жовчю у дванадцятипалій кишці) розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот; пепсин - розщеплює білки до амінокислот; хімозин - (у дітей до 1 року) допомагає перетравити молочні продукти. Після одного року хімозин зникає, а його функції буде виконувати соляна кислота. Зміна їжі в шлунку
Через пілоричний сфінктер їжа потрапляє у тонку кишку. Перший її відділ - 12-пала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчю, яка забезпечує емульгування жирів. Ферменти підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин у кров. Тонкий кишечник