Презентація "Туристичні місця Східної Азії"

МЕЗОРАЙОН СХІДНА АЗІЯ

1 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЗОРАЙОНУ КИТАЙ 3 ЯПОНІЯ МОНГОЛІЯ 4 5 КНДР 6 РЕСПУБЛІКА КОРЕЯ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЗОРАЙОНУ Східна Азія -- східна частина Азії. Площа складає понад 6,640,000 км2. Традиційно, до Східної Азії відносять наступні країни - КНР, КНДР, Південну Корею, Японію, Монголію а також Гонконг і Тайвань. Спільним для всіх вищезгаданих регіонів є високий рівень сприйняття класичної китайської культури, поширення ієрогліфічної писемності, спільні для цих країн релігійні практики -- буддизм, конфуціанство, даосизм. Населення Східної Азії нараховує понад 1,6 -- 2 мільярди чоловік, що становить близько 40 % мешканців Азії і чверть населення світу. Найбільше число зайнятого населення в туристичній сфері спостерігається в країнах Східної Азії (Корея, Японія, Китай) - 74819 тис.чол.

Основними чинниками формування рекреаційно-туристичних потоків до Східної Азії були: екзотична тропічна природа, велика кількість унікальних природних об'єктів; привабливість ділових поїздок в ці країни; розвинутість розважального туризму, індустрії розваг (японська індустрія розваг посідала друге місце у світі після США); першокласний шопінг-туризм пропонували Гонконг і Сінгапур.

КИТАЙ КИТАЙСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА — держава в Східній Азії. Столиця — Пекін. Третя за площею країна в світі (9 596 960 кмІ) та перша за кількістю населення (1 404 328 000 чол.). Китай межує з Pocією, Moнгoлією, Північною Kopeєю, Bьєтнaмoм, Лaocoм, M'янмoй, Індією, Бутaнoм, Heпaлoм, Aфгaніcтaнoм, Taджикиcтaнoм, Kиpгизcтaнoм і Kaзaxcтaнoм. Найбільші міста - Шанхай, Тяньцзінь, Гуанчжоу. Основні націоннальності і етнічні групи: китайці - 92%, монголи, корейці, маньчжури, уйгури, мяо, тибетці і ще 50 нацменшин. Основні релігії: конфуціанство, даосизм, буддизм, ламаїзм. Держ. мова: китайська. У турцентрах вживаються англійська, японська та російська.

Величезна територія Китаю дуже різноманітна за своїм природним середовищем. Вона поділяється на дві частини: західну і східну. Захід включає Внутрішню Монголію, Сіньцзян і Тибет та провінцію Цінхай. На Заході переважають екстремальні природні умови. Рельєф Китаю надзвичайно складний та різноманітний. Більша частина країни - гори, плоскогір'я та нагір'я. Серед них виділяється найбільше у світі за площею та висотою Тібетське нагір'я (середня висота понад 4000 м).Захід і північ зайнятий плоскогір'ями та рівнинами з висотами до 1200 м. На сході та північному сході поширені низовини. Величезна територія визначає й кліматичне розмаїття. Китай знаходиться в межах трьох кліматичних поясів: помірного, субтропічного і тропічного. Зимою в Харбіні температура може опускатися до -20°С, а в південних провінціях в цей час +15°С. Влітку перепад температур не такий великий.

Китай - єдина на Землі країна, де спадкоємність держави і культури зберігається протягом чотирьох тисячоліть. У 4-6 ст. в Китаї був зроблений ряд найбільших винаходів: фарфор, порох, книгодрукування та ін, але для решти світу вони були закриті. Європейці, насамперед купці й місіонери, стали проникати в Китай з 13 ст. (Марко Поло). У 16 ст. був заснований ряд єзуїтських місій, почалися відносини Росії з Китаєм. У 17 ст. маньчжурська династія Цін, налякана поширенням християнства і проникненням європейців, закрила Китай для іноземців, залишивши для торгівлі лише порт Гуанчжоу (Кантон). Ізоляція сприяла відсталості країни, що виробляла, тим не менш, товари, які цікавили європейців.

Сьогодні Китай - це країна, яка подолала важкі наслідки "культурної революції", трагедія не мала нічого спільного ні з культурою, ні з революційними традиціями; ця країна з'єднала в собі старе і нове, стародавність і сучасність, молоде і віджиле, що часом заважає йти вперед. Все це почало рухатися сьогодні і створило атмосферу змін, що характеризує нинішній день країни. Країна, яка займає таку величезну територію на поверхні нашої планети, як Китай, не може бути обділена природною красою. Китайські поети і художники завжди надавали першорядне значення чудовим краєвидам своєї землі.

У Китаї є все: високі гори і нагір'я, низовини і рівнини, уздовж берегів морів - порти, пляжі і курортні місця, знамениті монастирі, у тому числі легендарний Шаолінь, женьшеневі ферми в провінції Цинхай, численні археологічні розкопки в пустелях Гобі і Такла-Макан, альпіністські бази на східних схилах Гімалаїв і Каракоруму. Китай дозволяє розвивати на своїй території різні види рекреаційної діяльності. Це пізнавальний, пляжний, подієвий, спортивний, оздоровчий, екскурсійний, пішохідний, лижний, гірський, водний, велосипедний, парусний та інші види туризму. Кожна з 56 національностей Китаю має свою самобутню культуру і спосіб життя, вони по-різному відзначають національні свята. Самобутня, незвичайна культура Китаю щорічно привертає велику кількість туристів.

Визначні пам'ятки Китаю, культурно-історична спадщина У списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в КНР значаться 48 найменувань, це складає 4,66% від загального числа. За кількістю об’єктів у списку Китай займає 2-ге місце після Італії. 34 об’єкти включені до списку за культурними критеріями, 10 об’єктів – за природними, 4 – за змішаними. 17 об’єктів визнані шедеврами людського творчого генія, 11 об’єктів визнані природними феноменами або просторами виняткової природної краси і естетичної важливості. Відносно території країни об’єкти розташовані дуже нерівномірно. В межах країни виділяються три великі орографічні області.

Велика Китайська стіна, включена в список ЮНЕСКО в 1987 році. Тягнеться на 6300 км від крайньої північної точки в Шанхайгуань до південної в Цзяюйгуань. Кажуть, що стіна - єдине творіння рук людських, яке можна побачити з космосу. Літній палац, м. Пекін, включений до списку ЮНЕСКО в 1998 році. Літній палац, розташований в передмісті Пекіна, знаменитий на весь світ перш за все як класичний китайський сад.

Імператорський палац, м. Пекін, включений до списку ЮНЕСКО в 1987 році. Знаходиться в самому серці Пекіна, відомий також як Заборонене місто, тому що на протязі 500 років його історії тут міг жити тільки імператор і його сім'я, а придворні, чиновники і всі інші жили за його стінами, і до 1925 року простим смертним вхід сюди був заборонений. Побудований в 1406-1420 рр.., Резиденція 24 китайських імператорів.

Стоянка синантропа (Пекінської людини), Чжоукоудянь, околиці м. Пекіна, включена в список ЮНЕСКО в 1987 році. Череп давньої людини був виявлений в селі Чжоукоудянь недалеко від Пекіна в 1920-і роки. Пізніше тут же були знайдені докази того, що стародавня людина могла виготовляти найпростіші інструменти і користувався вогнем.

Мавзолей імператора Цинь Шихуанді і "теракотова армія" м. Сіань, провінція Шеньси, включені в список ЮНЕСКО в 1987 році. Знаходиться в 35 км від міста Сіаня, древньої столиці Китаю, побудований в 221-259 рр.. до н.е. для першого імператора об'єднаного Китаю. У підземному палаці розміщується понад 400 поховань, його площа - понад 56.25 кв. км. Головний скарб комплексу - теракотова армія, випадково виявлена місцевими селянами у 1974 році. У трьох склепінчастих камерах знаходяться в цілому фігури близько 7400 солдатів і коней і 90 військових колісниць - практично вся імператорська армія. Фігури виконані в повний зріст, немає двох однакових осіб.

Гроти Могао в Дуньхуані, провінція Ганьсу, включені в список ЮНЕСКО в 1987 році. Комплекс у Дуньхуані включає гроти Могао, печеру Тисячі Будд і гроти Юйлінь. Робота над створенням гротів почалася в 366 г ., Зараз тут 492 печери, а в них - 45 тис. кв. м настінних розписів, 2415 кольорових скульптур і близько 4 тис. однотонних скульптур.

Дім, храм і могила Конфуція в Цюйфу, провінція Шаньдун, включені в список ЮНЕСКО в 1994 році. Конфуцій - найвидатніший китайський мислитель і просвітитель, засновник філософської течії, яка і сьогодні є основою традиційної культури сучасного китайського суспільства. Храм Конфуція протягом століть був місцем поклоніння великому вчителю. Храм був відкритий в колишньому будинку Конфуція в 478 рік . до н.е. - Через два роки після його смерті. Сьогодні це найбільший конфуціанський храм в Китаї, він складається з 466 залів.

Древній архітектурний комплекс на горі Удан, провінція Хубей, включений до списку ЮНЕСКО в 1994 році. На горі Удан - 72 вершини, 36 скель, 24 ущелини, 9 гірських джерел, 8 палаців і 2 даоських храми, 36 монастирів, 72 скельних храми, 39 мостів, 12 павільйонів і 10 храмів, де поклонялися душам померлих предків. Будівництво архітектурного комплексу тривало 12 років, почавшись в 1412 році.

Мальовнича місцевість гори Лушань, провінція Цзянсі, включена в список ЮНЕСКО в 1996 році. Одна з самих знаменитих гір Китаю, займає площу 300 кв. км, найвища вершина - Даханьян - височить на 1474 м над рівнем моря. Класичні сади міста Сучжоу, провінція Цзянсу, включені в список ЮНЕСКО в 1997 році.

Храм Неба, м. Пекін, включений до списку ЮНЕСКО в 1998 році. Тут імператори молилися про дарування гарного врожаю. Круглий Зал моління про врожай - символ Пекіна. Різьблені скульптури в Дацзу, м. Чунцин, включені в список ЮНЕСКО в 1999 році. Різьблені скульптури в Дацзу датуються часом династій Тан (618-907 рр..) І Сун (960-1279 рр.).

Мальовниче місце Улінюань, провінція Хунань, включено до списку ЮНЕСКО в 1992 році. Це дивовижне по красі місце - природний зоопарк, ботанічний і геологічний сад, знамените своїми гірськими вершинами, печерами, гірськими джерелами і густими лісами.

Ущелина Цзючжайгоу, провінція Сичуань, включено до списку ЮНЕСКО в 1992 році. Ця територія площею більше 60 тис. га знаменита своїми сніжними вершинами, водоспадами, лісами і зеленуватою водою.

Мальовниче місце Хуанлун (Жовтий дракон), провінція Сичуань, включено до списку ЮНЕСКО в 1992 році. Особливість цих місць - невеликі озера, завдяки своєму вулканічному походженню мають незвичайний колір і форму. Головна визначна пам'ятка - знаменита ущелина Хуанлун.

В даний час Китай перетворився на провідний туристичний центр в Азії, по числу прийнятих іноземних туристів країна вийшла на друге місце в світі. В останні роки столицю Китаю щорічно відвідують понад двох мільйонів іноземців. Не дивно, що саме в Китаї спостерігається виска туристична активність, оцінкою на початок 2020 рік вона становить 27,3 %. За прибуттям (196 млн) і туристичними доходами (17,8557 млрд) Китай увійшов до першої п'ятірки країн. У структурі туристського потоку в Китай лідерство за обсягом прибуттів належить громадянам Японії, Республіки Кореї, Росії, США і Малайзії. Ця п'ятірка формує близько 55% закордонних гостей країни. Помітну роль також відіграють ринки Сінгапуру, Монголії, Філіппін, Сполученого Королівства, Таїланду, Німеччини, Канади, Австралії, Індонезії, Франції. Популярність Китаю, індустрія туризму якого здатна задовольнити різноманітні запити відвідувачів, з кожним роком зростає. Потужний поштовх розвитку туризму в КНР дала Олімпіада 2008 року в Пекіні.

ЯПОНІЯ Японія -- острівна країна. Вона розташована на однойменних островах біля східного узбережжя Азії. Великими вважаються чотири острови -- Хоккайдо, Хонсю, Кюсю і Сікоку. На південь їх продовженням є архіпелаг Рюкю. Площа Японії становить 377 929,99 кмІ. Довжина берегової лінії складає майже 30 тис.км. Берега сильно зрізані й утворять безліч заток і бухт. Зв'язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом. Згідно з конституцією, Японія є унітарною конституційною монархією. Главою держави є імператор. Основні релігії - синтоїзм і буддизм. Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує понад 8 мільйонів мешканців.

Японія - гірська країна (75% території). Для розширення життєвого простору використовується принадлежна до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. Ріки Японії численні, але малопротяжні та непридатні для судноплавства. Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острова Сікоку і Кюсю - у вологому субтропічному, а острова Рюкю (у т.ч. Окінава) - у зоні тропічного клімату. Японія бідна корисними копалинами. Понад 2/3 території Японії займають ліси, чагарники.

Оскільки в різних частинах Японії клімат помітно відрізняється, туристичні можливості на півночі і на півдні дуже різноманітні. Якщо на півночі – на Хоккайдо і в Японських Альпах розвинена інфраструктура для занять зимовими видами спорту, то на південному сході Хонсю, на Кюсю і на Окінаві розташовуються відомі японські морські курорти. Є умови для пляжного, спортивного, медичного та інших видів туризму. Відпочинок в Японії – це курортні зони і бальнеологічні здравниці, екскурсії по країні і зимовий відпочинок. Великою популярністю користуються тури на гірськолижні курорти Японії. Основні центри туризму: Токіо; Кіото; Камакура; Окінава; Нара

Місто Токіо – сучасна столиця Японії. У 1867 р. імператорська родина переїхала з Кіото в Едо, а 1896 р. місто отримало нове ім’я – Токіо. Туристичний центр Токіо представляють старовинні замки і храми, Національний музей, Музей каліграфії, Національний музей західного мистецтва, Музей японського народного мистецтва, Музей-скарбниця святині Мейдзі, Токійська телевежа заввишки 333 м, зоопарк

Імператорський палац в Токіо функціонує як центр управління і музей для демонстрації японського мистецтва та історії. Палац розташований на руїнах старого замку, який був знищений в результаті пожежі. Новий палац оточений традиційними японськими садами і має багато залів для прийому гостей.

Нара – місце першої столиці Японії, заснованої тут ще 1200 років тому. Зараз це туристична мекка Японії – невелике затишне містечко глибокої старовини, яке може порадувати око стародавніми реліквіями.

Кіото – столиця держави з 1794 р. до початку XІХ ст. На цій землі збереглися до наших днів близько 1600 буддійських і 600 синтоїстських храмів. Всесвітньо відомий Золотий павільйон – Кінкакудзі, втілення вишуканої строгості, відображеної в озері-дзеркалі, оточеного садом, створеним в 14 ст.; сад каменів храму Реандзі, «Храм чистої води», Сандзюсангендо – храм богині Канон.

Осака – друге за величиною місто Японії, найбільше місто в західній Японії. Село біля гавані Темподзан – це дивовижний парк розваг, який пишається своїм найбільшим у світі колесом огляду і акваріумом Осака Кайюкан, який став після свого відкриття в 1990 р. однією з головних визначних пам’яток міста.

В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії налічується 21 об'єкт (на 2017 рік). 17 об'єктів включено за культурними критеріями. 4 об'єкти — за природними критеріями. Меморіал світу в Хіросімі. Цей пам’ятник можна віднести до трагічних пам’яток Японії. Меморіал стоїть в пам’ять про тих, чиї життя забрала атомна бомба, скинута на Хіросіму 6 серпня 1945. Розташований в парку меморіал Купол Гембаку – це єдина будівля, що залишився уцілілим після вибуху.

Храм Тодайдзі є справжнім інженерним подвигом. Це не тільки найбільше дерев’яна будівля в світі, цей храм також є домом для найбільшої бронзової статуї Будди в світі. Входить до числа найвідоміших храмів Азії .

Святилище Іцукуші́ма — синтоїстське святилище у місті Хацукаіті. Розташоване на острові Іцукушіма, відомішому як Міяджіма, у Внутрішньому Японському морі. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 1996 року. Національний скарб Японії.

Гора Фудзі є найвищою горою в Японії її висота становить 3776 метрів. Виключно симетричний конус вулкана є добре відомим символом Японії, його часто зображують на картинах, або фотографують. Кожен рік на Фудзі піднімаються 200.000 осіб.

Ще однією візитівкою Японії є сакури. Щорічно на свято цвітіння сакури (ханами) до Японії приїжджають тисячі туристів з усіх куточків світу.

Японія є дуже популярною країною для туристів, і приріст кількості туристів, що відвідують її є стабільним та швидким. В 2018 році Японія залучила 31,19 млн. іноземних туристів. За в'їзним туризмом Японія у 2015 році посіла 16-те місце у світі . Поглибити інтерес до Японії допомагали Олімпіади, які проводились в країні в 1964, 1972, 1998 роках. В 2020 році Олімпіада мала проводитись в Токіо, але зі спалахом пандемії COVID-19, було прийняте рішення про перенесення Олімпіади на 2021 рік.

МОНГОЛІЯ Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км. Столиця — Улан-Батор. Населення - 3 149 970 млн. чол. На заході і у середній частині країни - гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході - головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі. Середня температура січня у північних районах досягає -35 °C, у південнних районах -10 °C. Основні ріки - Селенга і Керулен, озера - Убсу-Нур, Хубсугул. Рослинність, головним чином, степова та напівпустельна, в гірських районах лісостеповий терен. Приблизно 9 відсотків Монголії займають ліси.

Монголія - серце Центральної Азії. Ця країна перебувала на перетині важливих торговельних шляхів, що пов'язують між собою країни Азії: Індію, Китай і Тибет. Мистецтво Монголії розвивалося у взаємодії і під впливом мистецтва і культури цих країн. У той же час в культурі монголів, як і в інших народів Азії, очевидно вплив буддійської культури. У XVI ст. в Монголії широке поширення набуває одна з гілок буддійської релігії - ламаїзм. Це впливає на всі сфери життя монголів, і отже, на монгольську культуру і мистецтво. Багато в чому на формування культури та мистецтва Монголії вплинув кочовий спосіб життя - він, наприклад, сприяв виникненню своєрідною архітектури. Так, на відміну від монастирських будівель тибетського чи китайського стилю форми монгольської архітектури нагадують звичайну житлову юрту. Сьогодні, повсюдно на території Монголії можна зустріти пам'ятники культури та історії майже будь-якої епохи. В Монголії не розвинений туризм: готелів і інших необхідних споруд практично немає. Туристи приїжджають тільки для участі в полюванні або експедиціях по пустелі, які стартують в Улан-Баторі. Нечисленні культурно-історичні пам'ятки є в столиці країни; до них можна віднести і розвалини міста Каракорум, заснованого в XIII ст.

Країна степів дбайливо зберегла культуру предків. Побут, одяг, їжа і традиції цього кочового народу, пройшовши крізь століття, увійшли в сучасний світ, не втративши свою самобутність. Справжня сьогоднішня Монголія — це дивна суміш із традицій і технологій: юрти і хмарочоси, стародавні буддійські храми і вуличні графіті, традиційний одяг і найдорожчий у світі кашемір, безкрайні простори і високошвидкісний Інтернет.

Батьківщина Чингісхана відома всьому світу своєю багатою культурно-історичною спадщиною кочівників, а також вражаючими просторами незайманої природи. Саме тому в Монголію щорічно відправляється потік туристів, мандрівників, дослідників, які прибули сюди з абсолютно різними цілями та інтересами. Популярні напрямки туризму: екологічний, науковий, спортивний, релігійний і т. д. В центральному аймаку Тувь анклавом розташувалася столиця Монголії Улан-Батор. Сюди потрапляють всі туристи, які подорожують з Монголії. Незважаючи на всі стереотипи, Улан-Батор цілком сучасна столиця, відмінно поєднує давнє і сучасне.

Любителям активного відпочинку дуже сподобається розташування столиці посеред гірських вершин. В околицях міста знаходяться два значущих національних парки: Горхи-Терелж — найвідоміший і улюблений у туристів, своєрідний «парк Юрського періоду» по-монгольськи, а також Богд-Хан Уул — автостоянка з часів Чингісхана гора-покровитель столиці, яка знаходиться у попередньому Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Гобі - найбільша пустеля Азії є однією з головних визначних пам'яток країни. Лише 2 % території цієї пустелі представлені звичними нашому розумінню піщаними барханами і дюнами, інша частина — це різні види скелястих напівпустельних ландшафтів. Цікаве явище Гобі — один з трьох входів в містичну країну Шамбалу. В 38 км від р. Сайшанд аймака Дундговь розташований Хамрийн хійд — монастир, побудований буддійським просвітителем Данзанравжей в XIX столітті. Саме тут знаходиться один з входів в Шамбалу, яку колись шукав російський вчений Микола Реріх.

Монгольський Алтай. Західні аймаки Баян-Улгий (Багата Колиска), Уос, Ховд — одні з найбільш віддалених від столиці країни. Природа тут не порушена промисловістю і немає туристичного напливу. Щільність місцевого населення не перевищує 1 чол/м2. Чудово підходить для тих, хто цінує самотність в горах, занурення в дику природу. Чудова особливість регіону — це можливість знайомства з культурою різних етнічних груп ойратов. Так, наприклад, монгольське плем'я алтайських урянхайцев володіє давньою технікою традиційної гри на флейті цуур. На сьогоднішній момент тільки 40 сімей монголів–урянхай володіють грою на цуур, яка включена в Список нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Хубсугул (Хувсгел) — це озеро, яке іноземці захоплено називають dark blue pearl of Mongolia, а росіяни називають молодшим братом Байкалу. Давнє високогірне озеро є найпопулярнішим напрямком внутрішнього туризму. Тому туристичний сервіс вельми просунутий і пропонує безліч цікавих турів. Любителі дайвінгу, особливо підлідного, будуть зачаровані цим озером.

Каракорум, або Хархорин — це найдавніша столиця Монгольської Імперії. Назва буквально означає «чорні камені вулкана». У свій час, місто Чингісхана було настільки величним і розкішним, що викликало заздрість у інших багатих міст світу. Сьогодні тут можна зустріти тільки руїни тієї знаменитої столиці. Тут знаходиться ще один об'єкт, що охороняється ЮНЕСКО — культурний ландшафт річки Орхон. На правому березі цієї річки розташований перший в Монголії буддійський монастир Ердені Зуу.

Кінна статуя Чингісхана — найбільший з пам'ятників Чингісхану в Монголії і найбільша кінна статуя в світі. Висота статуї — 40 м без урахування десятиметрового постамента. Статую покрито нержавіючою сталлю вагою 250 тонн[1] і оточено 36 колонами, що символізують ханів Монгольської імперії від Чингіза до Лігден-хана.

Після початку перебудови економіки Монгольської Народної Республіки в 1991 році в країні з'явилися можливості для розвитку міжнародного туризму. Налагодження зв'язків із Заходом, насамперед з США, і деяке охолодження відносин з Росією в 90-х роках призвели до того, що туристичний бізнес в Монголії розвивається за американським зразком. Цьому сприяє і фінансова допомога Монголії від США та інших розвинених країн, і орієнтація монгольських підприємців на "західного клієнта". В 2018 році Монголію віддвідало близько 500 000 туристів.

КНДР Корейська Народно-демократична Республіка розташована в східній Азії, в північній частині Корейського півострова. Має сухопутний кордон з трьома державами: Китаєм по річці Ялуцзян, Росією по річці Туманган і Республікою Кореєю. Площа держави: 120 540 км2. Територія держави переважно гірська, порізана безліччю долин і ярів. Прибережні рівнинні ділянки відносно великі тільки в західній частині країни. У країні існує безліч заповідників, національних парків, гір, лісів, річок, водоспадів. Територія Північної Кореї має мусонний клімат з чотирма окремими порами роки. Столиця - Пхеньян. Населення: 25 155 000 (2015)

Туризм в КНДР знаходиться під контролем держави. Туристи можуть слідувати тільки заздалегідь визначеними маршрутами і обов'язково з гідами-супровідниками. Фотографування дозволене тільки в спеціально відведених місцях, а спілкування з місцевим населенням заборонене повністю. Громадянам Південної Кореї потрібні спеціальні дозволи від обох держав для того, щоб відвідати Північну Корею. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР.

ВИЗНАЧНІ ПАМ’ЯТКИ ПІВНІЧНОЇ КОРЕЇ Архітектурний ансамбль Мансуде. У центрі Пхеньяна підносяться 20-метрові статуї перших правителів Північної Кореї: Кім Ір Сена і Кім Чен Іра. За протоколом візит до монумента - як місцевих жителів, так і іноземців - супроводжується покладанням квітів та поклоном. Побудована в 1982 році за зразком Паризької тріумфальної арки з блоків білого граніту, Тріумфальна арка в Пхеньяні прославляє роль Кім Ір Сена в боротьбі з японською окупацією в 1925-1945 роках.

Монумент ідей чучхе - 170-метрова гранітна вежа виросла на березі річки Тедон в 1982 році. Усередині монумента є ліфт: заплативши 5 євро, туристи можуть піднятися на оглядовий майданчик і оцінити панорамний вид міста. Кимсусанський меморіальний палац. Мавзолей північнокорейських вождів Кім Ір Сена та Кім Чен Іра. При відвідуванні палацу необхідно дотримуватися формального дрес-коду, заборонено фотографувати і голосно розмовляти.

Монумент трьох хартій возз'єднання батьківщини. Арка над південним в'їздом в Пхеньян складається з фігур двох кореянок в національних костюмах і символізує возз'єднання Північної і Південної Кореї. Під монументом проходить Шосе Возз'єднання, яке з'єднує Пхеньян з Демілітаризованою зоною. Демілітаризована зона між Північною і Південною Кореями. Під час екскурсії в прикордонну нежитлову село Пханмунджом туристам показують приміщення для переговорів, розповідають про історію розколу країни, підступи американців і надії Північної Кореї на об'єднання.

Гора Мехянсан. Біля підніжжя гори знаходиться древній буддистських храм Похенса, а на горі - Міжнародна виставка дружби. Це музейний комплекс, де в якості експонатів зібрані подарунки світових лідерів північнокорейським вождям.

Пляжний курорт Маджоне. Місто Маджоне на узбережжі Японського моря називають "найкращим пляжним курортом країни". Однак його відвідувачі стверджують: місцева екологія страждає від сусідства з 800-тисячним промисловим центром Хамхін. Перший в КНДР гірськолижний курорт Масик був відкритий в 2014 році і знаходиться в трьох годинах їзди від Пхеньяна. З листопада по березень до послуг туристів пропонується 11 трас загальною протяжністю 110 км, підйомник, готель і пункт прокату спорядження.

Переважна більшість туристів прибуває до КНДР з сусіднього Китаю. Загалом же торік КНДР відвідало близько ста тисяч туристів (90 тисяч з Китаю). Вони подорожували виключно у складі туристичних груп - і їм у країні показали лише ті місця, які дозволяє бачити режим Кім Чен Ина.

ПІВДЕННА КОРЕЯ Країна розташована у Східній Азії у південній частині Корейського півострова. Республіка Корея межує з Корейською Народно-Демократичною Республікою на півночі (суходольний кордон), Китайською Народною Республікою на заході (морський кордон) і Японією на сході (морський кордон). Столиця — Сеул. Площа - 100 363 кмІ. Населення — 51,529,338.

Клімат Республіки Корея помірний, мусонний, на півдні - субтропічний. Він характеризується чергуванням чотирьох пір року та погодним різноманіттям. Рельєф переважно гірський на сході і півдні - Східно-Корейські гори висотою близько 1915 метрів, це система паралельних хребтів, що простягаються з півночі на південь (хребти Тхебек, Кьонсан та ін.). Низовини та рівнини, що займають приблизно чверть території Кореї, знаходяться переважно вздовж західного узбережжя Корейского півострова. Південна Корея має густу річкову мережу, проте ріки, особливо ті, які впадають в Східне море, невеличкі, гірські, дощового або сніго-дощового живлення. На півдні країни протікає велика річка Нактонган, що впадає в Корейську протоку. Ці ріки використовуються для зрошення, судноплавання (в низинах) та отримання електроенергії; на них створені водосховища.

В Кореї існує величезна кількість пам'яток, закладів громадського харчування, місць відпочинку і розваг. Чотири пори року, які чітко відрізняються одна від одної, гори, моря і широкі рівнини дають можливість помилуватися прекрасними пейзажами. Унікальні пам'ятники культурної спадщини, що йдуть коренями углиб віків, притягають туристів. У Кореї є усі умови для відпочинку на відкритому повітрі. Тут можливі і відпочинок на морі, і прогулянки в горах, і заняття зимовими видами спорту. Захоплюючим проведенням часу може стати і дегустація блюд корейської кухні, що останнім часом залучає до себе увагу любителів здорового способу життя по всьому світу. Корейські міста не засипають ні на хвилину, і нічне життя або милування нічним пейзажем залишаться в пам'яті про час, проведений в Кореї, як чудові миті. У того, хто не любить міської метушні, є можливість усамітнитися в тихому гірському буддійському храмі і зайнятися самоспогляданням.

Південна Корея володіє багатими й унікальними культурно-історичними ресурсами. Вони концентруються переважно у містах, стали основою для створення ряду національних парків. Сеул - головний центр політичного, економічного та культурного життя країни. У місті збереглися численні архітектурні пам'ятники: королівські палаци династії Чосон, серед яких світову відомість має Кьонбоккун, давні церемоніальні ворота на площі Намдеун, які вважаються найбільш цінною пам'яткою країни, Сеульська телевежа, англіканський собор і багато іншого. Столиця багата музеями. Найбільш відомими із них є Державний музей Кореї, Королівський музей, Музей мистецтв Токсугун, Художня галерея "Чосон ільбо".

Околиці Сеулу активно використовуються для організації відпочинку і пізнавального туризму. Велетенський дольмен бронзового віку, парк-музей "Корейське село", фортеця Хвасон, яка занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, гробниці династії Лі, розважальний комплекс "Еверленд", фортеці Намхансансон і Пуюсансансон - далеко не повний перелік атракцій, розміщених довкола столиці.

Острів Канхвадо в Жовтому морі (58 км від Сеулу) відомий своїми історичними пам'ятниками, головними з яких пам'яток острова є вівтарі Чхамсондан, Сунельджон і Чхонняндан, кріпосні стіни і форти Королівської резиденції XV - XIX ст., древня піч XIII ст. для виробництва селадону, монастир Чондинса, дольмен Коіндоль, храми Помунса, Кукчхонса, Манвольса і Чондуса.

Південно-східні райони країни - головний осередок формування нації, тому пам'ятки історії зустрічаються тут на кожному кроці. Найбільша їх кількість сконцентрована в Кьонджу - столиці давнього королівства Сілла. Тут розташований найдавніший буддійський храм країни - "Монастир царства Будди" із дзвоном Емілле, а також найдавніша обсерваторія, численні пагоди, королівські поховання і гробниці, печерний храм Соккурам (включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО).

Довкола Кьонджу зосереджена чимала кількість інших скарбів історії. У монастирі Хеінса в Національному парку Каясан зберігається "Трипитака Кореана" (найповніше зібрання буддійських писань, що збереглося в Східній Азії ).

Між Кьонджу і Пусаном розкинувся один з найбільших храмів в Кореї - Тхондоса, що славиться безліччю скульптур і храмовим музеєм з хорошою колекцією витворів мистецтва. У Чинджу варто відвідати фортецю Чинджу, павільйон Чхоксонну і храм Нонге.

Візитівкою Південної Кореї став жанр K-POP, який охоплює різновиди електронної, танцювальної музики та хіп — хоп. Також він робить особливий наголос на сценічних виступах і потужних візуальних ефектах. Завдяки популярності К-РОР до Південної Кореї щорічно приїжджають мільйони фанатів, аби тільки бути хоч трішки поруч до своїх кумирів. Також одним з витків розвитку турпотоків до Кореї стали Зимні Олімпійсікі Ігри — 2018.

В 2019 році Південну Корею відвідало близько 16 млн.чол., що на 15% більше ніж в 2018 році. 31% туристів прибули з Китаю, 27% з Японії та 12 % з Тайваню.

Дослідивши мезорайон Східна Азія, можна дійти до висновку, що туризм розвинутий у всіх країнах на високуому рівні, окрім Монголії, проте при великому бажанні місцевої влади, вона зможе стати гідним конкурентом своїм сусідам по мезорайону. Всі країни мають велику кількість екскурсійних об’єктів як природного, так і культурного значення, і туристи зможуть знайти місце для відпочинку на будь-який смак та гаманець.