Презентація "Туристичний потенціал Поділля"

Туристичний потенціал Поділля. Підготувала: Учениця 38 групи. ДНЗ «Почаївське ВПУ»Хоршунова Іванна. Презентація на тему:

Вінницька область. Вінницята

Вінниця. Водонапірна вежа. Фонтан Roshen П'ятнича́нський за́мок-пала́ц. Національний музей-садиба М. І. Пирогова. Ансамбль домініканського костелумісто Бар. Покровська церква. Успенська церква. Барський замок. Костел Святої Анни. Будинок родини Коцюбинських. Палац-садиба адмірала Чихачова. Вказівник-велетеньмісто Немирів. Палац і парк княгині М. ЩербатовоїЕлектростанція та млин. Костел Йосипа Обручникамісто Тульчин. Палац Потоцьких. Костел домініканців. Мавзолей Потоцьких. Краєзнавчий музейсмт. Вороновиця. Палац Грохольського. Михайлівська церквасмт. Стрижавка. Вервольф. Кар'єр село Буша. Гайдамацький яр. Заповідник Буша. Етнографічний музей. Замок. Печерський храм. Козацьке кладбищесело Черемошне. Могила Данила Нечая

Вінниця. Водонапірна вежа — історична споруда на Європейській площі у місті Вінниця, споруджена 1912 р. Використовувалась як оглядова вежа та каланча. З 1985 року реконструйована та виконує функцію музею. Статус пам'ятки місцевого значення має від 17 лютого 1983 року. Від 2000 року, згідно із рішенням міської ради, вежа внесена до переліку міської символіки.

Фонтан Roshen (Мультимедійний фонтан Рошен) — фонтан, збудований в руслі річки Південний Буг поблизу острова Кемпа (Фестивальний) у Вінниці. Це найбільший в Україні і в Європі плавучий фонтан. За оцінками експертів входить в десятку найкращих і видовищних фонтанів світу. Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. За для встановлення фонтану та проведення реконструкції набережної були проведені роботи по розчистці русла річки Південний Буг в обсязі 28000 м³ ґрунту. Фонтан Roshen був збудований за кошти благодійного фонду Петра Порошенка. Загальна вартість проекту 37 млн грн. Відкриття фонтану відбулося 4 вересня 2011 року. Технічні параметри фонтану. Довжина — 97 м. Ширина — 10 м. Висота центрального струменя — 63 м. Розліт води по фронту — 140 м. Потужність водяних насосів — 780 к. Вт. Кількість підводних ліхтарів — 560 шт. Плавуча платформа — загальні габаритні розміри: Довжина — 93,8 м. Ширина −7,5 м. Осадка — 1,36 м. Водотоннажність — близько 170 т.

П'ятнича́нський за́мок-пала́ц (інші назви — П'ятничани, Палац Грохольських) — колишній маєток Грохольських.  Будівля збудована як оборонний замок-палац. На деякій відстані від самого замку були розміщені башти, від яких ішов рів та вал. До замку вели ворота з двома будинками. На рові та валах стояла ще одна циліндрична башта.  В замку були зали: мисливська, чорна, арабська, турецька, гербова, столова, помпейська, в замку містилась також каплиця. На території замку містилась стайня для расових коней. В стайні було 36 коней арабської породи, рід яких ішов від арабських коней Вацлава Жевуського. Біля стайні стояла кругла башта. До замку вела липова алея, посаджена на честь відвідин 17 листопада 1781 року короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовскі. Алея проіснувала до 40-х років XX ст. Парк займав 8 га. В парку існувала оранжерея. На відстані півтора кілометра від замку розташованувався Чорний ліс, в якому містився звіринець. В звіринцю було 150 оленів. В замковій псярні тримали хортів та гончих псів (огири). Перед замком існували 2 газони. Сам замок-палац мав каналізаційну систему, містив кілька лазень. Вода надходила з криниці завглибшки 84 м, з яких 40 були прорубані в скелі.17 січня 1918 року палац був спалений. У часи гетьмана Скоропадського Здзіслав, граф Грохольський, повернувся до Пятничан, приблизно тоді ж він покрив мури дахом.

Національний музей-садиба М. І. Пирогова — музей у Вінниці, відкритий 9 вересня 1947 року,присвячений життю та діяльності Миколи Івановича Пирогова, видатного українського та російського науковця, хірурга та педагога. Садиба Пирогова є пам'яткою історіїнаціонального значеннята природоохоронним об'єктом загальнодержавного значення, а також навчальною базою Вінницького національного медичного університету. Музейний комплекс розташований на південно-західній околиці міста Вінниця, в межах східної частини масиву Пирогово (раніше це було село Вишня), до його складу входять:будинок, у якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя та діяльністьмузей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційноїцерква-некрополь, де міститься саркофаг з набальзамованим тілом науковцямеморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим

Ансамбль домініканського костелу-Будівництво мурованих будівель ропочалось в 1750—1758 рр. (за іншими джерелами — в 1758—1760 рр.) Мурований костел збудований 1760 року. В плані — прямокутний. Його каркас складають три нави, шість колон та прямокутні захристії. В інтер'єрі збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст. До костелу прилягає корпус келій, збудований у 1765 році. Келії з костелом формують внутрішній двір-атріум. Келії — цегляні, двоповерхові, збудовані у формі букви «П» в плані. У келіях склепіння плоскі балочні, в коридорах — напівциркульні з розпалубками. Фігурні фронтони вказують на бароковий стиль фасадів. Нижній ярус фасаду костелу декорований пілястрами тосканського ордеру. У 1894-1895-х роках, після капітального ремонту, костел був увінчаний дзвіницею. Під будівлею знаходилась крипта, перекрита півциркульними склепіннями з розпалубками. Вежі, що оточували монастир, були одноярусними, квадратними в плані, із заокругленими кутами, та укріплені контрфорсами.

Покровська церква з келіями (Кармелітський монастир)-Заснований монастир у 1616 році старостою С. Жолкевським на руїнах монастиря, назва якого не збереглась. Під час національно-визвольної війни українського народу монастир був зруйнований. Пізніше  приміщення було відбудуване  з дерева,  однак  протрималось лише  до пожежі, що сталася у 70-х роках XVII ст.  У 1701 р. колегіум і монастир звели домініканці – уже з цегли і на кам’яному фундаменті. Будівництво завершилось у 1787р. Тут розташовувався Покровський монастир, що існував до початку XX ст. У 1908р. була побудована дзвіниця.  Покровська церква та келії, дзвіниця збереглися до нашого часу. У 1917р. сестра Ядвіга  Кулєша заснувала в монастирі об’єднання сестер бенедиктинок- місіонерок. Нині монастир діючий.місто Бар

Успенська церква-Побудована у 18 столітті. Дата завершення побудови храму до сих пір є трохи суперечливою. Церковні відомості 1802 року містять інформацію, згідно з якою будівництво було завершено у 1770 році. В історичних джерелах 1817 року також присутня інформація щодо побудови храму. Проте, вже у 1760 році. Є і ще одна версія дати завершення будівництва — 1757 рік. Ця інформація вказується у джерелах, датованих 1828 роком і саме цю дату найчастіше згадають в історичних дослідженнях. А початком будівництва вважають 1755 року, коли відбулось закладання першого каменю

Барський замок-У XVII сторіччі замок був уже повністю мурований. В плані квадратний, на рогах його були бастіони чи башти, які задалеко відступали від периметру мурів і висовувалися по діагоналі. Але мало що збереглося вже на початок 20 ст. Заввишки мури 6-7 м, на висоті 5-6 м йде гзимс, а над ним бійниці. Башт до нашого часу не збереглося. Сьогодні на місці фортеці є парк, оформлений на початку ХХ століття.

Костел Святої Анни-Побудований на самому початку 19 століття, католицький храм залишається одним з найбільш яскравих і пам`ятних архітектурних будов. Гострі шпилі, пишний екстер`єр з рельєфною ліпниною і благородні форми - все це ідеально вписується в ландшафт старого міста. Костел Святої Анни має по-справжньому легендарну історію, яка бере свій початок з часів середньовіччя. Вважається, що ще в 1500-х роках на цьому місці вже стояла церква, яку пізніше збільшували і перебудовували. Імовірно, костел міг носити іншу назву - Святого Миколая. З тих пір було внесено чимало змін у внутрішній устрій храму і його зовнішній вигляд. Сучасного вигляду він набув в 1908 році. В наші дні костел відкритий для всіх прихожан.

Будинок родини Коцюбинських, 1872-1876 рр., вул. Святого Миколая, 15 / південня частина міста, навпроти парафіяльного костелу Св. Анни. Побудований в 1863 році. Одноповерховий цегляний будинок складається з 7-ми кімнат площею 279 кв.м., 12 х 24 м, з підвалом. Фундамент з бутового каменю на вапняковому розчині. В 1971 році будинок взято під охорону як пам’ятку місцевого значення.

Палац-садиба адмірала Чихачова Миколи Матвійовича-розташована в с. Митки Барського р-ну Вінницької області, що за 14 км. від районого центру на шляху Бар- Копайгород. Палац збудованй із жовтої цегли на пагорбі серед парку. Початок будівництва 1860-1870 рр. В палаці зараз розміщена Митківська загальноосвітня школа I-III ст. В школі є музей, де зібрані інструменти побуту різних часів - від кам'яних ножів до деревяних ложок. У величезному підвалі зараз спортивні зали та велика їдальня. З інтер'єру минулого залишилась так звана "сцена" яку можна опустити - або сховати.

Вказівник-велетень- біля Барського автомобільно-дорожнього технікуму НТУ, перехрестя вулиць Пролетарська і М. Туніка. Біля центрального входу до Барського автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету встановлено вказівник, який офіційно занесений до Книги рекордів України (05.07.2011 р.). В описі рекорду зазначено, що загальна висота вказівника становить 5 метрів 70 сантиметрів, на дубовому восьмигранному стовпі розміщено 52 вказівники напрямків до міст світу, зверху вказівника встановлено шпиль з назвою міста Бар, стилізований у вигляді тризуба. Вказівники з написами зроблені з цільної деревини способом барельєфної різьби по дереву. Ініціатором вказівника став директор технікуму Й. Е. Кібітлевський, автор незвичайної роботи – відомий місцевий художник Володимир Заєць

Палац і парк княгині М. Щербатової-Парк був закладений 1787 року польським магнатом Вінцентієм Потоцьким. Починаючи з 1887 року парковою територією почала володіти княгиня Марія Щербатова. Вона повністю перебудувала палац Потоцького, який розташовувався на парковій території. За свідченнями деяких джерел, княгиня Щербатова прагнула побудувати архітектурний об'єкт, який був би схожим на англійський Стоу-парк, в якому княгиня бувала декілька разів. Територія парку була збільшена. Розпочалось будівництво нового палацу, яке тривало 40 років. Площа 85 гектарів місто Немирів

Електростанція та млин-Будівля має форми модернізованого центральноєвропейського бароко. Побудована чеськими майстрами у “празькому стилі”. Кладка виконана з бутового каміння під розшивку швів з деталями з цегли(труби, фронтон), які надають різнорівневій будові більш живого силуету, що є характерним для архітектури Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст. Головний фасад млина зазнав спрощень за радянських часів, коли млин використовувався, як складська будівля. Праворуч до млина прибудована електростанція. До недавнього часу електростанція залишалась діючою.

Костел Йосипа Обручника-Костел був зведений італійськими архітекторами на замовлення і кошт графа Станіслава Щенсного Потоцького. 1803 – костел був знищений пожежею;1805 – закінчено відбудова костьолу з цегли дружиною Потоцького Софією;1811  – костел зазнав незначних пошкоджень;1880 – після третьої руйнації вогнем був відновлений завдяки княгині М. Г. Щербатової.1939  – було розібрано вежі костьолу і перетворено його на районний будинок культури;1990 – до будівлі костьолу було прибудовано нові приміщення.

місто Тульчин. Палац Потоцьких — Палац почався будуватись у 1782 році за проектом французького архітектора Лакруа на замовлення представників родини Потоцьких. Першопочатково Потоцькі проживали у так званому Старому палаці, побудованому у 1757 р. Старий палац — головне приміщення ансамблю, на 2 поверхи. Фасад палацу на парадний двір (курдонер) має відкриту лоджию в 10 колон іонійського ордеру. Будівля мала сполучення з бічними флігелями через заокруглені галереї, одна з яких (ліворуч) зруйнована до підмурків. Великий за розмірами ансамбль за поземним планом нагадував літеру П, відкриту на місто. Трохи краще збережений Флігель праворуч має наскрізну арку (подібна у флігеля ліворуч закладена.) Наскрізні арки прикрашені трикутними фронтонами, в тимпанах яких горельєфи з військовими атрибутами. Первісне розпланування в палаці — анфіладою. Склепіння — пласкі. Палац мав стінописи доби класицизму (не збережені).

Костел монастиря домініканців -у Тульчині побудований в 1780 р в стилі раннього класицизму. Перший католицький храм з'явився на цьому місці ще в 1636 р,але скоро був зруйнований. Відроджений на кошти польського магната С. Потоцького. Тут граф Потоцький вінчався з легендарною Софією, для якої він пізніше побудував парк "Софіївка" в Умані. Після 1831 р костел перебудували в православному стилі. Зараз це Кафедральний собор Різдва Христового. Перед будівлею встановлено пам'ятник О. Суворову.

Костел-мавзолей -родини Потоцьких. Зведений він був за замовленням Костянтина та Яніни Потоцьких відомим архітектором В. В. Городецьким в 1904 році.

Краєзнавчий музей-був створений у 1927 році. Першим його директором став відомий кооперативний, громадський діяч Поділля Іполит Чеславович Зборовський (1875—1937), міститься у так званому «Будинку декабристів» (будинку офіцерського зібрання) — старовинному будинку початку XIX століття  

смт. Вороновиця. Палац Грохольського-У 70-х роках XVIII століття Франц Ксаверій Горохольськкий будує на місці старого панського маєтку великий палац. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770–1777 рр. Триповерховий об'єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на найвищому пагорбі місцевості. За допомогою широко розкритих полуовальних крил, будинок наче обіймав тих, хто наближався до палацу. По периметру крила охоплює орнамент із гірлянд плодів і квітів, який чергується з черепами биків — мотив букраніїв, запозичений з архітектури Стародавнього Риму. Загальна площа приміщення будинку 2500 м². В приміщенні розташовано 43 кімнати:

Михайлівська церква- була збудована у 1751 (за іншими даними у 1752). Церква дерев'яна, тризрубна, триглава. Всі зруби восьмикутні в плані, перекриті бароковими верхами з перехватом на високих восьмериках із одним заломом. До бабинця примикає прибудований пізніше тамбур. Низько розташоване піддашшя підкреслює високі пропорції зрубів. В інтер'єрі домінує висотно розкритий простір. Центральний зруб відділений від бабинця фігурною двоярусною аркою-вирізом. На стінах - масляний живопис XIX ст.

Вервольф-колишня ставка Гітлера «Вервольф» (у перекладі з німецької «перевертень» або «озброєний вовк»). Від колись потужного комплексу, що складається з понад 80 зовнішніх будівель, кількох підземних бункерів, залишилися тільки величезні купи бетону. Але й цього достатньо, щоб уявити масштаби цих споруд, адже товщина бункерних стін становила кілька метрів. Будівництво було розпочато восени 1941 року і тривало до кінця 1943 року, в якості робочої сили використовували військовополонених і місцевих жителів. Було задіяно більше 10 000 чоловік, майже всі вони були знищені після закінчення робіт. Під час наступу частин Червоної армії в березні 1944 року всі комунікації ставки були підірвані відступаючими фашистами.смт. Стрижавка

Гранітний Кар‘єр-Гірничі роботи на кар'єрі були розпочаті в 1927 році. Стрижавський кар'єр залишається одним з найбільших родовищ мігматітов в Україні. Запаси кар'єра становлять 20,1 мільйона кубічних метрів.

село Буша. Гайдамацький яр-Площа 96 га. Статус з 1975 року. Охороняється мальовничий яр у долині річки Бушанки (ліва притока Мурафи). На заліснених крутосхилах поширені численні денудаційні форми рельєфу у вигляді пісковикових останців — скелі «Гриб», «Баран», «Висяча», «Гайдамацька» (з печерою) та інші скелі. Уздовж долини — дубово-грабові насадженнями на крутих схилах. У 2010 р. увійшов до складу Регіонального ландшафтного парку «Мурафа».

Заповідник Буша-Державний історико-культурний заповідник «Буша» - визначна пам'ятка національного масштабу. Вона вражає кожного великою кількістю археологічних пам'яток, легенд і таємниць, що огортають цю місцевість. Заповідник, площею 6,68 га, створено на основі комплексу об’єктів культурної спадщини. На території заповідника знаходяться 2 пам’ятки національного значення: скельний храм ІІ-V-ХVІ ст., підземні ходи та оборонна фортеця ХVІ - ХVІІ ст., міська ратуша ХVІ ст., а також багатошарові поселення трипільської, скіфської, пеньківської та давньоруської культури, середньовічне кладовище, Гайдамацький яр - геологічний пам'ятник та унікальна каньйоноподібна долина.

Етнографічний музей- колекція розміщена в старовинній 130-річній хаті в центрі села Буша, поруч із Замковою горою. Музей відкритий в 2004 р Представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту, зібрані в навколишніх селах. У дворі виставлено макет середньовічного замку і міських укріплень

Бушанській замок -був побудований гетьманом Замойским в XVI ст .. Фортифікація перебувала на південно-східному кордоні з Річчю Посполитою між двома річками Мурафою і Бушанка. Замок оточували шість веж, в які можна було потрапляти через підземні проходи. Власники замку постійно змінювалися через зміну політичної влади і міжусобних воєн. У 1648 році тут розміщувалися козацькі загони, а в 1654 територію осадили польські війська. Згідно з легендою якої замок захищала вдова сотника Зависного. Мар'яна підпалила порох в одному з пагорбів, знищивши весь замок із загарбниками. Недоторканою залишилася тільки одна з веж, яку потім, в 1756 році, відреставрували і перетворили в дзвіницю. Зараз на території руїн замку знаходиться державний історико-культурний заповідник "Буша". На території замку відкрито павільйон трипільської культури, організована виставка сучасної скульптури. Також місці верхнього городища знаходиться старе козацьке кладовище ХVІІІ- XIX ст. з масивними кам'яними хрестами різноманітних форм.

Дохристиянський печерний храм-в Буші відкритий професором В. Антоновичем в 1883 р Він виявив тут унікальний наскельне рельєф, що зображає Світове дерево, півня, оленя, і уклінно людини. Над цими фігурами вирізаний таємничий прямокутник, раніше містив напис "Азм єсмь Миробог жрець Ольгов" (зараз напис не видно). Різні дослідники датують Бушанській рельєф різними історичними періодами - від II до XII ст., А деякі відносять і до XVI в. Можливо, печера використовувалась як християнського храму. Середньовічні написи свідчать, що в печері жили католицькі монахи. У 1824 р місцевий шляхтич Р. Вівсяний знайшов і дослідив печеру, зробивши напис: "В пам'ять 1524 г. 3 червня. Р. О." (В цей день Буша була зруйнована татарами). Зараз скельний храм входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Буша". Для відвідування необхідно звернутися в адміністрацію заповідника.

Старе козацьке кладовище-в Буші розташоване на горі, яка височить над територією Бушанського замку. У нижній частині кладовища знаходяться могили XIX ст., У верхній - давніші, ймовірно аж до XVII ст. Тут можна побачити безліч масивних кам'яних козацьких хрестів різноманітних форм. Вони виготовлені з місцевого пісковика, великі поклади якого є в околицях. Серед надгробків виділяються козацькі хрести мальтійського типу з колом посередині, хрести у вигляді "треф", ще більш складні за формою - з додатковими поперечками на перекладині. З козацького кладовища відкривається найкраща панорама Буші, яка особливо виразна в світлі заходу.

село Черемошне. Моги́ла сора́тника Богда́на Хмельни́цького Дани́ла Нечая́ — поховання у 1651 р. українського військового діяча, полковника брацлавського, героя національно-визвольної боротьби українського народу в 1648—1657 рр. поблизу с. Черемошного на Поділлі. Пам'ятка історії України національного значення. Упродовж віків лише дерев'яний хрест стояв на могилі Нечая. В 1884 р. були проведені розкопки кургану. Там було виявлено три поховання: прадавнє, і два давніх. В тому числі — кінські кістки, за легендою — коня Нечая. У 1925 р. на могилі з'явився пам'ятний знак, а в 1954 р. до 300-річчя Переяславської ради на могилі було встановлено чотиригранний обеліск, виготовлений з гніванського граніту місцевими каменярами з пам'ятним надписом. У 1996 р. поруч з обеліском встановлено козацький хрест.

Хмельницька область

Кам'яне́ць-Поді́льський. Старий замок. Вежа Рожанка. Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла. Туре́цький бастіо́н. Руська брама. Буди́нок по́льського магістра́ту (розмовне Ра́туша)Лянцкоронська башта. Комендантська башта. Боргова яма. Меджибі́зьк. Замок. Церква святого Миколая (Замкова церква)Офіцерська башта. Лицарська Вежа. Північна Вежа. Старий єврейський цвинтар. Руїни римсько-католицького костьолу. Сатанів. ЗамокЄврейське кладбище. Синагога. Троїцький монастир. Стара Синява. Палац Стадницьких. Жванець. Вірменський костел. Замок. СутківціЦерква Покрови Пресвятої БогородиціРуїни замку

Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що належить до «Семи чудес України». Кам'яне́ць-Поді́льський

Вежа Рожанка-На пам’ятній таблиці північно – східній вежі (третя праворуч від входу) написано “Башта Креслава, Біскупа Владиславський, який власними засобами закінчив будівництво замку 1505”, що датує закінчення будівництва первісного кам’яного замку на кошти єпископа Креслава з Курозвенок у 1505 році. Назва башти за однією з версій походить від українського слова “наріжна” (зовнішня), що обумовлено особливостями її будови: три чверті площі знаходяться за зовнішньою стіною замку. Від башти був проведений тунель до Водної башти, інформація про який була лише у коменданта фортеці. Високий шпиль над виступаючим п’ятим ярусом з червоної цегли – ось відмітна ознака цієї вежі.

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла-Дата заснування костелу достеменно не відома. Відомим є факт, що Кам'янець-Подільське єпископство і дієцезію, на прохання польського короля Людвіка Угорського, заснував у місті папа Григорій XI у 1375 році. Імовірно, тоді ж був заснований і перший кафедральний костел. З описів відомо, що був він дерев'яний, і звів його перший кам'янецький єпископ — домініканець Вільгельм.

Туре́цький бастіо́н — оборонна споруда 19 століття в Старому місті Кам'янця-Подільського. Пам'ятка містобудування та архітектури України національного значення. Як зазначають фахівці, «в будівельній історії фортифікації міста пам'ятка є одним із прикладів логічного завершення стратегічно важливого на різних етапах оборонного пункту»Бастіон входив до системи північно-західних укріплень Кам'янця-Подільського (ці укріплення мають ще назву Верхня Польська брама). Турецький бастіон — значна за розмірами аркова споруда. Має чотири прогони. Інші назви — гарматний рондель, дівочий рондель, форт Дальке.

Руська брама-з баштами і укріпленнями — комплекс споруд XV століття. Руська брама розташована в яру р. Смотрич. Точна дата побудови воріт невідома. Дослідники дотримуються думки, що ворота були збудовані XV -XVI ст. Фортифікаційні споруди складалися з 4 оборонних башт, барбакана і обороних мурів довжиною 230 м, які перетинали долину річки, в комплекс Руської брами входили також шлюзи. На початку XIX ст. Руські ворота, як і замок втратили своє обороне значення і почали використовуватися як склади. Кам'янецьку фортецю скасовано 1812 року.1717 року Руську браму було реставровано. 1765 року король Станіслав Август пожертвував зі своїх коштів чималу суму на ремонт Кам'янецьких фортифікацій, про що на пам'ять було вибито медаль. Також браму було реставровано 1960 року

Буди́нок по́льського магістра́ту (розмовне Ра́туша)-До 1793 року у будинку засідав польський і українсько-польський (з 1703 року) магістрат (за винятком 1672—1699 років, коли містом володіли турки). В XVII столітті у пивницях ратуші містилися камери для тортур інквізиторського суду. За часів російської займанщини в ансамблі ратуші розташовувалися магістрат і міська управа. Протягом 1870—1917 років у Будинку магістрату було міське поліцейське управління, а підвали використовували для попереднього ув'язнення затриманих. Після Другої світової війни проведено реконструкцію ансамблю (завершено у 1956 році). В 1950 роках приміщення ратуші займали пожежники. Від 1967 в Будинку магістрату вперше розміщено музейні експозиції. У травні 2002 року на першому поверсі ратуші місцевий підприємець Артур Гаспарян відкрив кафе «Ратуша». В 2003—2004 роках ансамбль повністю реконструйовано, збільшено експозиційні площі.

Лянцкоронська башта-Циліндрична башта (початок XVI ст.), що знаходиться поруч з Чорною праворуч від входу в замок, була зведена на кошти Яна Ляського (1456 – 1531) – примаса Польщі (голова єпископів країни), про що свідчить його кам’яний герб “Кораб” на південному фасаді: корабель під вітрилами з єпископською митрою. Спочатку башта була надбрамної – на першому ярусі через неї проходив шлях до Кам’янця, а другий ярус – з’єднував з Чорної вежею і мав вихід на стіни. Але після часткового руйнування вході турецької облоги 1672 була перебудована І. Претферсом. Особливістю архітектури Лянцкоронської вежі є виступаючий верхній ярус з червоної цегли зі конусом-куполом, який значно поступається йому за діаметром . Зараз висота вежі становить 15 м

Комендантська башта-Невелика сіра циліндрична башта (початок XVв.) з конусним дахом, яка вбудована в північну стіну і нависає над господарськими будівлями. Вона виступала в якості оглядового майданчика для начальника гарнізону, а бійниці призначалися для додаткового захисту дороги до міста. При будівлі в першому ярусі башти був прохід, проте при більш пізніх реконструкціях стіни господарських будівель перекрили його. Зараз сполучення з вежею ведеться через середстінні сходи. Висота вежі над рівнем землі становить зараз 9 м.

Боргова яма-У дворі Старої фортеці ліворуч від входу є цікавий об’єкт – боргова яма з муляжем боржника. У колишні часи в неї саджали злісних неплатників податків, а зараз кидають монетки, щоб ніколи не мати боргів.

Меджибі́зький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття, виконана у стилі Ренесанс. Меджибізький замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Через таку топографію у плані він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. Подвір'я замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західного боку) — 85 м, його площа становить 0,75 га. Товщина мурів — до 4 м, висота у найвищих місцях — до 17 м. Фортечні мури, завтовшки 1,8 м, мають прямокутні стрільниці, що суттєво відрізняються від давнішних. Їх перекривають кам'яні плити. Розміром стрільниці сягають 65х77 та 50х60 см (їхні попередники були розміром 33х28 см). Із зовнішнього боку їхня підстрільнична частина скошена. Меджибі́зьк

Церква святого Миколая (Замкова церква)- Замкова церква розташована посеред двору. У 1586 році реконструйована й освячена як католицька каплиця. В плані — це прямокутна однонефна будова з вапняку і шатровим дахом, з круглою вежкою. Будівля перенесла ряд архітектурних змін, продиктованих як релігією, яка в ній сповідувалась, так і побажаннями власників.

Офіцерська башта- Збудована на межі XV—XVI століть. Розташована у північно-східному куті замку. Біля неї — в'їзд до замку. Башта складається з декількох частин, винесених за оборонні стіни. З середини XVII століття долішні перші яруси забутовані землею. Підстава вежі складається з ромбоподібної триярусної різнорівневої частини з виступаючим у бік річки кутом, до якого з обох сторін примикають по дві попарно з'єднані напівкруглі вежі. У 1848 році на підставі вежі зведено надбудову у формах восьмигранного прямокутника зі стрілчастими дверними й віконними отворами і прикрашеними карнизами в стилі бароко. З внутрішнього боку до вежі примикає палац і кругла декоративна вежа з великими овальними отворами вікон третього ярусу і декорованим входом. Усі ці елементи композиції ще не відреставровані.

Лицарська Вежа- Вежа «пунтоне» з амбразурами розташонана в північно-західній частині замку. Винесена за лінію стін замку для оборони центральних воріт цитаделі. У периметрі являє собою неправильний п'ятикутник, складений з гладкого вапняку. Вінчає чотири оборонних яруси шатровий реставрований дах з маленькою надбудовою і флюгером на вершечку. Артилерійські стрільниці на всіх ярусах мали із внутрішнього боку передстрільничі ніші з отворами для виведення диму від гарматних випалів. Товщина стін сягала 4-х метрів. Вежа датована XVI століттям.

Північна Вежа- Зведена у 1540–1586 роках після перенесення в'їзду в замок із сходу на захід. Вежа була прибудована до барбакану у вигляді витягнутого восьмигранника, який у верхній частині значно поступається круглому цоколю, завдяки чому утворюється тераса з елегантним чавунним балконом. Вежа трьохповерхова, виступає 5 боками. Побудована з цегли на вапняному розчині і прикрашена портиком іонічного ордера і ромбоподібними нішами над віконними прорізами. Бастіон фланкував зовнішні стіни, а його бійниці секторного обстрілу дозволяли вести прямий та перехресний вогонь. З внутрішнього оздоблення збереглися каміни. Від вежі з двох боків ведуть комори.

Старий єврейський цвинтар- В Меджибожі крім української й польської громади, проживало також багато євреїв. Й зараз на північній околиці селища збереглося старий єврейський цвинтар, на якому збереглося до 200 надгробків, саме старе з яких датоване 1555 роком. На тому цвинтарі похований основоположник хасидизму Ізраїль Бешт й ряд крупних діячів хасидського руху, таких як Мойсей-Хаїм та Абрам Йехушоа-Хешель. Цвинтар залишається й зараз крупним центром паломництва хасидів з усього світу. 

Руїни римсько-католицького костьолу- Мурований готичний костел був побудований коштом яворівського старости Адама Єроніма Сенявського (1600 р.). В костелі був образ (ікона) роботи Марчелло Бачареллі, який зображав патронів — родини Сенявських і Чарторийських. Ймовірно в 1929 році був закритий, частина внутрішнього убрання була вивезена в Харків. У 1962 костьол і зовсім підірвали та розібрали на каміння. 

смт. Сатанів. Замок XIV-XVI в., 1724 р.-Розташований у північні частині селища на високому лівому березі Збруча. Збудований у XV ст. на місці більш ранніх  укріплень XIV-го століття. Наприкінці XVI ст. був розширений, перебудований на п'ятикутну в плані форму з кутовими п'ятигранними баштами. З середини й до кінця XVII ст. піддавався руйнуванням; був відновлений у 1724 р. На сьогодні залишилося три п'ятигранні кутові башти XVI ст. і стародавня кругла башта, яка стоїть окремо. 

Єврейське кладовище 16-19 ст.-На кладовищі, розташованому на березі річки Збруч неподалік центра міста, збереглося майже 2000 надгробків, з яких 720 належать до 16-19 століть. Найстаріший пам'ятник датований 1576 роком. Різьблений декор відзначається розмаїтістю та детальним художнім опрацюванням; епітафії також визначаються різноманітністю й великою кількістю цитат із Біблії. 

Синагога, 1532 р.- Камінна. Складається в плані з прямокутного об'єму головної зали та прилеглих до неї понижених приміщень. Перекрита напівциркульними склепіннями зі стрілчастими розпалубками. Стіни укріплені контрфорсами. Основним засобом художньої виразності пам'ятника є глуха аркатура аттіку в ренесансному стилі, що завершує фасади. Аттік, окрім того, виконував роль бойового ярусу, мав стрільниці. Пам'ятник – характерний твір в стилі ренесансу. За однією версією, її збудовано в 1514 р., за другою – у 1532. 

Сатанівська слобідка. Троїцький монастир-Свято-Троїцький монастир (XVI-XVIII в.) розташований у Слобідці Сатанівській, що знаходиться неподалік від Сатанова, за течією Збруча. Точна дата заснування монастиря невідома, за деякими припущеннями – мало не ХI століття. одвічний первісний споконвічний  Спочатку монастир був печерним – монахи селилися в скелях над Збручем. У XVIII столітті на території монастиря існував "жебрацький цех" – найчисельніший і найбільш прибутковий на Поділлі. Відомо, що з 1707 року монастир належав представникам уніатської церкви. В 1793 році він переходить в лоно православної церкви. 1899 року монастир став жіночим. При радянській владі був закритий і зруйнований; за часів німецької окупації відроджений; у 60-х роках був знову закритий і переданий православній общині тільки в 1989 році.

Стара Сенява. Палац Стадницьких -В 1543 король Сигізмунд I дозволив белзькому воєводі Миколі Сенявському, на полі званим Сенявським близько р. Ікви в Летичівському повіті заложити місто і зберегти стару назву. Палац в Старій Сеняві збудувала Анна Цецилія Радивіллова. Палац був двохповерховий, прямокутний за поземним планом. Палац зі сторони під'їзду не мав підмуровки, через що здавався низьким, це враження підкреслювалося також надто низьким розташуванням вікон фронтальної сторони. З фронтальної сторони на невисокій терасі був розташований портик з чотирма колонами іонійського ордеру.

Жванець. Жванецький замок — споруджено у XV столітті, неодноразово перебудовано у XVI–XVII століттях. Значно зруйнований протягом XX століття.  Перші оборонні споруди на місці замку закладені в XV ст. Протягом XVI ст. укріплення були перебудовані в п'ятикутний в плані замок. На початку XVII ст. вони модернізуються з добудовою кам'яно-земляних валів вздовж стін з боку двору за сприяння генерального старости Поділля Валентія Александра Каліновського. Під валом влаштовуються кам'яні казематні приміщення. Найкраще збережена північна п'ятигранна вежа. Її чотири сторони, довжиною кожна 9 м, стоять на крутому схилі, п'ята, довжиною 7,5 м, виходить на майданчик двору. Товщина стін у першому ярусі 2 м. Кожен ярус мав самостійні входи. Бійниці двох нижніх ярусів з прямокутними світловими отворами.

Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері- У плані - це неправильний чотирикутник площею близько 0,5 га. Коли збудовано Вірменську фортецю - невідомо.

СутківціСутковецький замок —У середині XIV століття на замковому пагорбі існувало мисове городище, укріплене з північно-західного боку кам'яним оборонним муром. У 2-й половині XV століття на північний захід від нього було розпочато будівництво регулярного баштового замку, одного з опорних пунктів у південній оборонній лінії на шляху вторгнення у південно-руські землі татарських полчищ На цьому етапі Сутковецький замок являв собою прямокутне подвір'я (66 х 60 м), оточене мурами, по кутах якого стояли п'ятигранні вежі предбастіонного типу. По вісі мису до північно-західного муру примикала квадратна в плані надбрамна вежа. Башти мали по 4 яруси і з'єднувалися бойовими галереями, що проходили по внутрішньому периметру оборонних мурів. З південного сходу і північного заходу були влаштовані рови завширшки близько 15 м. В'їзд до замку був з північно-західного боку. У 1567 році будівля замку зазнала сильного руйнування, потому під час ремонтних робіт стіни були частково знижені, деякі бійниці розтесано під вікна. З кінця XVII століття Сутковецький замок втратив оборонне значення.

Церква Покрову Пресвятої Богородиці- Первинно Покровська церква-фортеця у Сутківцях була споруджена як оборонна споруда — село стояло на Кучманському шляху, звичному маршрутові набігів татар на Поділля. У 1476 році фортецю перебудовано під церкву з улаштуванням у першому ярусі цегляного склепіння на нервюрах і готичних щипців над другим ярусом центрального простору. У 16 столітті стіни першого ярусу було розписано фресковим живописом; його фрагменти збереглися й донині