Презентація “Тут золото слів переплавлено в злитки…”. Поезії Вікторії Сироватко"

Урок літератури рідного краю“Тут золото слів переплавлено в злитки…”Поезії Вікторії Сироватко. Шукаю диво, зрозуміле іншим,І кожен поштовх серця у меніВідлунює невигаданим віршем.

Вікторія Євгенівна Сироватконародилася 30 травня1951року в Запоріжжі.

Виховувала її одна матуся Любов Михайлівна, яка за професію була будівельником. Але майже всі дитячі спогади Вікторії – сільські і пахнуть не бетоном чи смолою, а прим'ятими чебрецями, гудуть хрущами, спалахують загравами дівочих пісень на вулицях та м'яким надвечірнім голосом бабусі Катерини Гаврилівни Клименко, яка жила на самому краєчку світу. І знала напам'ять усього “Кобзаря”.

Читати бабуся навчилася самотужки. А писати її навчили власні діти, коли пішли до школи. Ніхто з рідних, окрім бабусі, не говорив українською. Але саме мова старенької стала для поетеси рідною. Може, тому, як згадує Вікторія, що спілкувалися душами…та й досі перемовляємося ночами…Через бабусю до Вікторії пробився той генетичний струмок, той нерв, що, витіснений із великих міст, ярами і балочками сполучає села і хутірці.

Згодом письменницький дар допоміг розвити педагог Гарій Михайлович Чирва, який сам писав вірші і володів непересічним талантом помічати високе. Після школи Вікторія три роки працювала робітницею на заводі напівпровідних приладів і паралельно готувалася до вступу в інститут. А також писала вірші. Музикально-педагогічний факультет Запорізького педінституту закінчила в 1978 році.

Працювала в школі вихователем групи подовженого дня, вела літературну студію. То були незабутні роки і уроки “переливання своєї душі в юні, спраглі”. Вікторія сама народжувалася як поетеса і при цьому опромінювала своїх вихованців. Поетеса із Запоріжжя Анна Лупинос, яка вийшла із Вікторіної літстудії, згадує ті часи з благоговінням.

Літературна спадщина. Перший вірш Вікторія Сироватко надрукувала у 1975 році. У вересні 1976 року успішно звітувала в обласному літоб'єднанні. Цього ж року вийшла добірка її віршів. Першу книжку “Зустрічі” видала 1988 року. Друга – “Острів бажань” побачила світ аж 1995 року. Наступна збірка «По колу слова» (2002). Крім того друкувалася в колективних збірниках “Провесінь”, “Зорі над Дніпром”, “Кроки”, “Великий Луг”, альманасі “Хортиця” тощо.

І в житті, і в поезії Вікторія не любить галасливих перехресть, велелюдних доріг. Цінує родинний затишок. Разом із чоловіком Сергієм виховує двох синів і впевнено тримає курс на свою зорю.

7 грудня 2019 року, Всесвітній День української хустки. Майдан Запоріжжя "Червона лінія". 8 грудня 2019.

Читайте твори українською!!!