Урок літератури рідного краю. "В.А. Чабаненко - людина з великої букви"

УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ

Тема. В.А. Чабаненко – людина з великої букви

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом і вшанувати пам'ять Віктора Антоновича Чабаненка - українського мовознавця, лексикографа, фольклориста, доктора філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, Члена національної спілки письменників України; розвивати  мовлення, пам'ять, критичне мислення учнів; виховувати повагу та любов до історії рідного краю

Тип уроку: комбінований урок

Обладнання: портрет письменника, виставка книжок,  вислови за темою, цитати з творів; роздатковий матеріал для роботи в групах,  ІКТ-засоби, презентації за темою.

Перебіг уроку

Як радісно, коли відчуваєш,

що слово підвласне тобі,

ніби ковалеві, розпечене залізо-
І ти куєш із нього 
Підкови, троянди та стріли!..
                                                                                                     В.Чабаненко

І. Вступна частина  (додаток 1)(слайд №1)

 1. Організація класу

 2. Мотивація

Іноді доля буває до нас надто прихильна, даруючи радість спілкування з визначними особистостями. На жаль, час невблаганний, і про щасливі миті спілкування доводиться мовити вже у минулому часі…

Такою видатною людиною був і наш співвітчизник Чабаненко Віктор Антонович, із життям і творчістю якого ми познайомимося на сьогоднішньому уроці.

 3. Оголошення теми й мети уроку. Цілевизначення

 - Тож сьогодні урок літератури рідного краю. Чого ви чекаєте від нього?

 - Тема уроку: «Духом козацьким гартований». Як гадаєте, про яку людину піде розмова?

- Як ви розумієте слова, дібрані у якості епіграфа? (слайд №2)

ІІ. Основна частина

1. Вступне слово вчителя

Степовий край Нижньої Наддніпрянщини, де нуртувала козацька воля, гартувалися “лицарські сини”, формувалася державницька ідея, зростив гідних нащадків. До таких лицарів належить і український мовознавець, фольклорист, публіцист, поет, перекладач і педагог, доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України Віктор Антонович Чабаненко. (Учитель під час розповіді вішає картки на дошку).

Отож, багатогранна людина буде цікавою для всіх. Надаю слово учениці, які підготувала повідомлення про найважливіші моменти життя В.Чабаненка.

1. Розповідь про митця (презентація 2)
2. Чабаненко-фольклорист (слайд №3)

 У родині, де народився Віктор Чабаненко, мав зрости поет або знаний філолог, оскільки і мати, і батько були щедро обдарованими людьми, знали безліч пісень, легенд, повір’їв, бувальщин, переказів, прикмет... Так, ще в студентські роки від матері юнак записав близько 400 народних пісень, що пробуджували почуття та думки. У середині 60-х р. наспівав 4 почуті від діда історичні пісні. Частина родинного фольклорного репертуару увійшла в укладені Чабаненком фольклорні збірки, прислужилася під час укладання історико-топонімічного словника тощо.

У збірці „Січова скарбниця” зібрано твори, записані від матері, —„Сон грішниці”, „Зловіщий знак”, „Плач Божої матері” та батька — „Осокори-братки”, „Голодомор”, „Правду казали діди”.

До збірки «Савур-могила», упорядкованої Віктором Антоновичем, вміщено легенди і перекази, записані на території нинішніх Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської і частково Донецької областей, які творять одну історичну область - Нижню Наддніпрянщину. Збірник містить записи народної творчості, здійснені І.Срезневським, О.Стороженком, О.Афанас’євим-Чужбинським, І.Манжурою, Я. Новицьким, Д. Яворницьким.

З однією легендою нас ознайомить учень.

3. Переказ легенди (підготовлений учень)

Вчитель. Чому обрала саме цю легенду?

Часи легенд для Нижньої Наддніпрянщини не минули. Сьогодні на цій героїчній землі вони продовжують творитися. Колись їм подивуються  і наші щасливі нащадки! Отож, про один напрям діяльності  В.Чабаненка – фольклористику – поговорили. Рухаємося далі.

4. Поезія – друге крило моєї душі (віртуальне інтерв’ю) (слайд №4)

Вчитель. Ще за життя завдяки своїй копіткій праці на поетичній ниві Віктор Чабаненко здобув визнання в Україні та далеко за її межами. А з чого ж усе починалося…Уявімо, як би проходило інтерв’ю з Віктором Антоновичем. У ролі митця -  учень, у ролі інтерв’юєра – учениця.

- Вікторе Антоновичу! Пам’ятаєте, коли ви написали свій перший вірш?
- Пам’ятаю. Ще навчаючись у школі. Жодна стінна газета в Балківській середній школі, що у Василівському районі Запорізької області, без них не обходилася. Деяким я не надавав значення, деякі загубилися. Ну, а вже значимі для мене з’явилися тоді, коли я зрозумів, що поезія - це не дитячі забавки.

- Вікторе Антоновичу! Що для вас поезія?

- Поезія - це, можна сказати, друге крило моєї душі, мого єства. Це те, чим я живу постійно з дитячих років. У мене чималенько оригінальних віршів. То, як кажуть, сповідь душі, але разом із тим мене завжди захоплювала поезія інших народів, великих поетів, зокрема, звичайно, з слов’янських країн. Я трохи знаю німецьку мову, маю диплом учителя української мови й літератури та німецької мови.

Я добре знаю білоруську мову. У білоруській літературі найбільше тих поетів, що справді суголосні своїми темами, ідеями, образами українській поезії. Вони суголосні й моїм життєвим принципам, поглядам, моралі.

 - Коли ви почали перекладати?

- Ще коли був студентом Запорізького педагогічного інституту та вивчав німецьку мову, один із викладачів помітив мою особливу зацікавленість німецькою класичною поезією й запропонував зробити переклад на конкурс перекладачів та декламаторів німецької поезії. Я переклав вірш Гейне й посів перше місце.

  - Як прийшла ідея видати збірку лише перекладів?
- Минуло багато років із того часу, як я почав цим займатися. Але в кожної людини приходить така пора, коли переглядаєш усе те, що зробив. Щось життя відмело, щось лишило. Я переглянув усі свої записники, всі чернетки, збірочки, що видав раніше, й відібрав, як мені здалося, все те, що варте уваги, те, що мені, можливо, найбільше вдалось, а, може, й те, що для українського читача ще невідоме, або існує в іншій інтерпретації. Таким чином, назбиралася ціла книжечка, яку назвав «Суголосся».

 - Чому саме «Суголосся»?

- Тут є три моменти, які підтверджують цю назву.
Перше. Абсолютно всі вміщені в ній твори поетів - білоруських, німецьких, сербських, хорватських, російських – суголосні моїм життєвим принципам, моїй творчій уяві, поглядам на світ, на долю рідного народу. Як вони про свій народ чи батьківщину писали, так, мені здається, і я думаю про рідний народ і Україну.
Друге. Усі ті люди, твори яких уміщено в збірці, в свою чергу суголосять між собою. Бо й той же Гейне, й той же Богданович, й та ж Десанка Максимович, і Христо Ботєв - хоча поети й різної, як кажуть, літературної долі, можливо, різних соціальних та політичних поглядів, але в своїй творчості (те, що я зібрав та переклав) вони суголосять, тобто перекликаються між собою.
І третє, найголовніше. Очевидно, що їхня поезія суголосить із сучасністю, причому нашою українською. Там є й мотиви людської свободи, зокрема свободи слова, волевиявлення, боротьби за кращу долю рідного народу, за збереження національних пам’яток природи, любов до матері, до батьківщини – до всіх святих цінностей, які мають бути зрозумілі кожній порядній людині. Там усе це є.
Дехто каже, що в мене переклади краще виходять, ніж власні вірші. Але ж власні вірші я починав писати ще хлопцем. Є й «захалявні». Коли служив у армії, теж писав.

Учитель. Дякуємо за цікаву розповідь! Тож які твори зібрано у збірці «Суголосся»?

- З яких мов перекладав Віктор Антонович?

- Давайте детальніше познайомимося із деякими поезіями.

  6. Аналіз поетичних творів (робота в групах) 

1 група. «На чужині» (переклад з білоруської)

2 група. «Хортицькі дуби»

3 група. «Вчора щастя тільки глянуло несміло…» (переклад з білоруської)

4 група. «Про безсмертя»

7. Прослухування гімну ЗНУ  (додаток 2)
   •              А ось один поетичний твір запорізький співак і музикант Анатолій Сердюк поклав на музику і заспівав. Давайте послухаємо!
8.  Публіцистика В.А.Чабанека (виступ підготовленого учня)

Вчитель. Наступний напрям діяльності Віктора Антоновича -  публіцистика. Серед публіцистичних нарисів збірки „Моя Шевченкіана”, особливий бентежний щем викликає спогад „Мої перші кроки до Шевченка”.

 „Захоплення Шевченком у мене зростало в міру того, як моїм очам і моєму дитячому розумові відкривалася навколишня дійсність. Усе в цій дійсності я оцінював через призму Шевченкових ідеалів, із огляду на світобачення поета. Читаю, було, „А там степ та могила”, „Защебече соловейко в лузі на калині”, „Меж ярами над ставами Верби зеленіють”, „Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем”, „За байраком байрак”, „Ой діброво – темний гаю!” – і мов бачу наш степ аж до Гайманової могили, іду Великим Лугом і чую, як на калині витьохкує соловейко, стою під вербою над Больбатівським ставком, біжу в поле до мами, а над дорогою шумлять тополі, спускаюся в глибокий байрак за старим панським садом, спостерігаю, як десь за дібровою сідає на спочинок сонце... Одним словом, Шевченкові образи суголосили з тим, що складало прикмети моєї батьківщини. Пізніше я довідався, що це образи-прикмети не просто батьківщини, а Батьківщини-України". Любов родини, чесна батьківська праця, Шевченкове правдиве слово сформували його як „патріота-шевченколюба”, свідомого своєї приналежності до великого народу. Тому так урочисто і заклично звучать рядки, присвячені пам’яті Т.Шевченка: (учень читає уривок напам’ять)

З тобою ми рівняєм кожен крок.

Жили, живем і житимем тобою.

Ти наш Мойсей, провидець і пророк,

І трубний клич до праведного бою.

Твоєї слави повен білий світ,

Ти дав їй крила стрімкосоколині;

З пісень, з проміння, з лавра ніжних віт

Вона вінок сплітає Україні!

Агей, брати! Певніше, ширше крок!

То не біда, що ворог зла нам зичить.

Із нами Правда, з нами ж бо Пророк, –

Від Бога він! Він – наш, земний, мужичий!

Вчитель. «Шевченко - наше Безсмертя. Поки пам’ятаємо його ім’я, доки й живе наше Слово! Гомоном віків розбуджуватиме те Слово наші серця і ніколи не дасть знікчемніти нашим душам!» - стверджував Чабаненко. А я можу з упевненістю сказати, що Слово, написане Віктором Антоновичем, не дасть загинути нашим душам …

 9. Дискусія «Чи варто було знищувати Великий Луг»(слайд №5)

 Упродовж багаторічних досліджень, роздумів, пошуків з’явилася наукова розвідка В.Чабаненка «Великий Луг Запорозький» (історико-топонімічний словник) (1999), 2006 - «Українська Атлантида». Це своєрідні книги-реквієм, у яких розповідається про «одне з див української природи та історії - Великий Луг Запорозький, який перестав існувати після побудови Каховської гідроелектростанції і виникнення Каховського моря». Автор дуже переймався цим питанням. Як ви гадаєте: «Чи варто було затоплювати таку велику територію?» Назвіть плюси та мінуси цієї події.

 - Тож Чабаненка недарма хвилювала ця подія! Не варто було затоплювати плавні!

ІІІ. Заключна частина

1. Рефлексія (сторінка у фейсбуці) (додаток 3)(слайд №6)

- Заповніть друковані форми сторінки у Фейсбуці Віктора Чабаненка, пригадавши ті факти з його життя, які є найважливішими.  Якщо щось забули, зверніться до мережі Інтернет або ж перейдіть через Q-код на додаткові матеріали про видатного діяча Запоріжжя.

 2. Вправа «Коло зворотного зв’язку»(слайд №7)

•        Чи справдилися ваші сподівання від уроку?

•         Що було найцікавішим для вас?

• Чи є актуальною тема, що розглядалася сьогодні? Аргументуйте.

 3. Домашнє завдання

 Заповнити сторінку на Фейсбуці (додати цікаву інформацію про Віктора Чабаненка у стрічку новин).

 4. Заключне слово вчителя

 В.А. Чабаненко – людина з великої букви, понад усе любив свій край, Україну і наш народ, всім своїм життям слугував їм, доводив, що пора для України жить...

 Сьогодні його учні й колеги продовжують розпочату ним роботу, а в останні кілька років був започаткований ще один напрям – дослідження життя і творчості Віктора Чабаненка, чий творчий доробок систематизується і популяризується.

 Сподіваюся, що ви теж у майбутньому будете жити і творити для своєї Батьківщини! Будете вірними синами і дочками! Успіхів! Дякую за увагу.