Презентація "Тваринництво. Зональна спеціалізація сільського господарства"

Тваринництво України. Зональна спенціалізація сільського господарства. Підготувала. Вчитель географії і біологіїГлушак Олеся Іванівна

В українському аграрному секторі тваринництво посідає  друге місце, на першому — рослинництво. У минулому році валове виробництво склало 68,4 млрд гривень, що приблизно 30% від загального обсягу. Ключовими сегментами є вирощування птахів і худоби, а також молочне виробництво. Згідно зі статистикою, жителі нашої країни в середньому споживають 40-45 кг м'яса щорічно. Для порівняння, в розвинутих європейських країнах цей показник перевищує позначку в 65 кг. Пов'язано це з тим, що в даному секторі відсутня достатня конкуренція, що дає можливість виробникам не знижувати ціну. Саме тому зараз скотарство і птахівництво є чудовими сферами для розвитку бізнесу. Левова частка виробництва в тваринництві лежить на плечах домогосподарств. Найбільше їх в Херсонській, Миколаївській, Харківській та Київській областях. Приватні угіддя утримують практично все поголів'я овець і кіз (80% від загальної кількості): 75% корів, 50% свиней і 40% птахів.

Тваринництво – галузь сільського господарства, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову і легку промисловість – сировиною та дає органічні добрива. Продуктивність сільськогосподарських тварин – показник, який характеризує кількість і якість продукції, яку одержують від тварин за визначений період. Кормова база – обсяги та види кормів, їх виробництво та використання.

Галузі тваринництва: Скотарство. Свинарство. Птахівництво. Вівчарство5. Вівчарство6. Бджільництво7. Звірівництво8. інші

Скотарство. Провідна галузь, основною продукцією є молоко та м’ясо. В гірських районах сформувалася молочно-м’ясна спеціалізація скотарства, в центральній частині та на півдні України переважає м’ясо – молочний напрям, а на півночі – молочний. Виробництво молока останніми роками зменшується. Виробництво яловичини в Україні посідає третє місце і становить 17%.

Свинарство. Постачає м’ясо, сало, шкіру. Свинина становить третю частину від загального виробництва м’яса в Україні. Зосереджене в густонаселених районах де розвинене овочівництво та є відходи харчової промисловості. Поширене в усіх регіонах України. У приміських господарствах виникли великі відгодівельні комплекси. Виробництво свинини становить 33%.

Птахівництво. Виробляє м’ясо, яйця, перо та пух. Переважають кури і становлять 90%, решта – качки, гуси, цесарки, індики, пепепели, фазани ти стауси. Яйця та м’ясо виробляють на птахофабриках, розташованих переважно навколо великих міст та в рекреаційних пайонах. М’ясо птиці посідає перше місце, провідні виробники яєць є Київська, Хмельницька, Херсонська, Вінницька області.

Вівчарство. Відіграє додаткову роль і лише у господарствах Карпат є головним. Здебільшого овець розводять у селянських господарствах. Спеціалізується на постачанні м’яса, вовни, овчини, овечого молока та сиру. Його спеціалізацію визначають особливість кормової бази та природні умови. В степовій зоні переважає вівчарство вовняної спеціалізації, лісостеповій, лісовій та гірській – м’ясо-вовняної. Найбільше поголів’я овець – степова зона та Закарпаття.

Бджільництво. Галуззю міжнародної спеціалізації в Україні стало бджільництво. За виробництвом меду Україна є одним зі світових лідерів. Наша країна має давні традиції бджільництва. Український бджоляр Петро Прокопович у 1814 р. створив перший розбірний рамковий вулик, що справило значний вплив на розвиток світового бджільництва.

Звірівництво. У спеціалізованих господарствах різних регіонів країни розвиваються кліткове звірівництво (вирощування хутрових звірів — норки, нутрії тощо), кролівництво, ставкове рибництво. Упродовж останніх десятиліть в Україні зникло шовківництво. Це один з найдавніших у світі видів діяльності, метою якого є розведення шовкопряда для отримання шовковичних коконів. Із цих коконів виготовляють натуральний шовк. Трудомісткі шовківницькі підприємства діяли в областях степової зони і в Криму.

Сільськогосподарські зони України: Поліська зона;Лісостепова зона;Степова зона;Карпатський гірський район;Кримський гірський район;Приміські сільськогосподарські райони.

Поліська зона. На півночі України землеробство спеціалізується на виробництві жита, вівса, гречки, картоплі, хмелю тощо. Там розвинене свинарство та скотарство молочного й молочно-м’ясного напряму. У загальнодержавному поділі праці ця зона особливо вирізняється виробництвом картоплі (близько 40 %) і хмелю (понад 90 %). Значні площі на Поліссі мають підвищену радіоактивність, із сільськогосподарського обігу вилучена чорнобильська 30-кілометрова зона.

Лісостепова зона. У лісостеповій зоні провідними виробництвами у рослинництві є зернове господарство, зокрема вирощування пшениці, кукурудзи, ячменю, гречки, гороху. Український лісостеп — один з найбільших у світі регіонів вирощування і переробки цукрового буряку та ріпаку. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свинарстві. За своїм ґрунтово-кліматичним потенціалом ця зона належить до винятково сприятливих для розвитку сільського господарства регіонів світу.

Степова зона. Степова зона має зерново-соняшниково-тваринницьку спеціалізацію. У степах сприятливі природні умови для вирощування зернових (пшениці, кукурудзи, рису, проса), соняшнику, овочевих і баштанних культур. Там розвивається виноградарство і садівництво. Проте стабільні врожаї багатьох сільськогосподарських культур можливі лише за умови широкого застосування зрошування. Головні види виробництва у тваринництві — скотарство м’ясо-молочного напряму та свинарство. Розвивається вівчарство і птахівництво.

Карпатський гірський район. У Карпатському гірському районі провідним видом сільськогосподарської діяльності є тваринництво, зокрема розведення овець і великої рогатої худоби. У північних передгір’ях вирощують картоплю і зернові культури, на Закарпатті — кукурудзу, овочі, фрукти, ягоди й виноград.

Кримський гірський район. У Кримському гірському районі поширене вівчарство і скотарство, у передгір’ях — зернове господарство, овочівництво, садівництво, виноградарство, вирощування ефіроолійних культур.

Приміські сільськогосподарські райони. Специфічною формою територіальної організації сільського господарства є приміські сільськогосподарські райони, що формуються навколо великих міст і в агломераціях. Вони спрямовані на задоволення потреб населення в малотранспортабельній продукції: свіже молоко і вироби з нього (сир, сметана), свіжі овочі, плоди та ягоди. Господарства приміських районів переходять на цілорічне виробництво рослинної (у теплицях та парниках) і тваринницької продукції.

Дякую за увагу!