Презентація " Творчість китайських поетів. Ду Фу"

Ду Фу. Біографія та цікаві факти

Біографія Ду фу (справжнє ім’я — Ду Шаолін; 712—770) — китайський поет. Онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив зі стародавнього роду. Народився у збіднілій на той час сім’ї провінційного урядовця невисокого рангу. Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм, вів розгульне життя. У 741 р. прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. Під час бунту Ань Лушаня втік зі столиці разом із почетом імператора, а його родина залишилась у Чан’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні 2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора і у 757 р. він став радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримав привілей критикувати імператора, але як тільки Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що він дійсно вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано й імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Янцзи. Смерть спіткала поета 770 року, коли він на човні спускався річкою. У 770 році Ду Фу у віці 59 років помер у злиднях. Ду Фу був знайомий з іншим китайським поетом Лі Бо. Разом вони написали багато поезій, у них є вірші, присвячені один одному.

Творча спадщина Ду Фу Автор циклів віршів «Три правителі», «Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсянь» (755).  З літературної спадщини поета до нас дійшло близько 1500 віршів. Ду Фу успішно працював у різних літературних жанрах. Новаторством було те, що поет відкрито писав у своїх віршах про актуальні суспільні проблеми, не вдаючись за існуючими традиціями до натяків, алегорії тощо. Так, у віршах про війну він відверто говорить про людські страждання й смерть. Розкриваючи тему праці, детально описує повсякденні людські турботи тощо. Поезія Ду Фу філософська за змістом. Поет глибоко усвідомлює місце і роль людини у Всесвіті, розуміє, що немає нічого вічного, усталеного. Зникають колись могутні держави, натомість з’являються чагарники. Ду Фу разом з Лі Бо та Дзюй-Ї (їх називали «могутньою трійцею» китайської поезії) сприяли відродженню літератури у Танську добу не тільки в Китаї, але й Кореї, В’єтнамі, Японії. У його творчості переважають соціальні мотиви. А герої лірики Ду Фу прості люди.

~Цікаві факти про Ду Фу~ Уже в 9 років він вражав рідних успіхами у каліграфії. До 35 років багато подорожував. Більшу частину свого життя Ду Фу жебракував, переніс багато негараздів, мав слабке здоров’я. Приблизно в 752 році Ду Фу одружився. У нього було п’ятеро дітей — троє синів і дві дочки. Хворів астмою. За два роки до смерті у нього не було постійного житла, і він проводив на човні більшу частину час

Твори Ду Фу Повертаються дикі гуси. Я приїхав на схід —від домівки це тисячі лі. Як уляжеться бунт,повернуся якої весни?Споглядаю над містом гусей -Серце рветься з німої журби,Бо на північ летять,на вітчизну вертають вони!При місяці згадую брата. Тривожно гримлять барабани - вже люди не ходять;Це осінь, і чується втомлена пісня гусей... А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.І брат мій далеко, розлучені ми - чи навіки?Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, -Пожежі війни все палають вві сні й наяву…

Твори Ду Фу Весняні надіїКраїна в руїнах, та гори і ріки живуть,У місті весна зеленіє співочо-строкато;Засмучено мислю (аж квіти в сльозах)про Вітчизни майбуть;І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись. Три місяці поспіль палає запекла війна;Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота. Волосся коротша, на скроні ляга сивина;Рідке воно й куце, і шпильками - не заколоти. Самотній лелека. Самотній лелека не напоїть дзьоба,летить, кричить, голос нагадує ключ. Хто пожаліє цю самотню суцільну тінь?Розгубилися в десятках тисяч важких хмар... Погляд зривається — і ніби щось бачить... Смутку багато — і ніби чує... Польові круки — не продовжують нитки думок,а теж кричать і метушаться безладною зграєю…