Презентація "Творчість Лесі Українки. 2 клас"

Творчість Лесі Українки 2 клас. Вчитель Сокальської ЗШ І – ІІІ ст. №5 Практика С. В.

Леся Українка 25 лютого 1871 р.1 серпня 1913 р. Лариса Петрівна Косач. Народилась на ВолиніМати – письменниця Олена Пчілка. Батько – юрист Петро Косач. У сім’ї було 6 дітей.

Леся Українка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка)Рано (у 4 роки) Леся навчилася читати. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч 

Леся Українка Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й танцювати. У 4 роки вже вміла читати, а в 5 років - грати на фортепіано. Вона любила виконувати роботу по господарству, доглядала за квітами, шила і вишивала. Ще дитиною вишила татові сорочку.

Леся Українка 10-річною дівчинкою на свято Водохреща Леся пішла на річку Стер у Луцьку подивитися як святять воду, і в неї дуже промерзли ноги. Скоро вона захворіла. У Лесі так почала боліти права нога, що вона плакала від болю. 

Леся Українка Була талановитою дитиною. У 9 років Леся почала писати власні вірші. В 13 р. її вірш надрукували в журналі під псевдонімом «Леся Українка». Вона любила і шанувала українську мову та Україну. Дівчина вивчила 9 іноземних мов. Леся Українка писала все своє життя.

“У маленькій хатинці…”У маленькій хатинці, у тихім куточку. Мати спить і дитина маленька. У віконце одчинене линуть з садочку. Урочисті пісні соловейка. Мати спить, над колискою сина схилившись,Певне, пісню малому співала,А тепер, як приспала його,– утомившись,Край його і сама задрімала.

УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ Вже й сон-трава перецвітати стала. От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Вже з вирію поприлітали гості. Он жовтими пушинками вже плавають на чистім плесі каченята дикі.

БАРВІНОЧКУ МІЙ ХРЕЩАТИЙ Барвіночку мій хрещатий, Зелений, дрібний, Ой, я ж тебе викохала, Хороший, рясний! Я ж садила, поливала Тебе навесні, Я ж думала, на віночок Здасися мені!

«Як дитиною, бувало…»Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що, болить?» – мене питали,Але я не признавалась –Я була малою горда, –Щоб не плакать, я сміялась.

На зеленому горбочку. На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати, Чи не вийде її мати. І до білої хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвітило І хатинку звеселило.

«Вишеньки-черешеньки»«Ой вишеньки-черешеньки,Червонії, спілі,Чого ж бо ви так високо. Виросли на гіллі!»«Ой того ми так високо. Виросли на гіллі, –Якби зросли низесенько,Чи то ж би доспіли?»

Я молодець, тому що я…