З 12 років (після смерті батька) Семюель починає працювати помічником у друкарні. З 1851 займається набором (друком) і редагуванням статей та гумористичних нарисів для „Ганнібальського журналу“, газети, власником якої був його брат Оріон. У віці 18 років він залишив Ганнібал і працював у друкарні у Нью-Йорку, Філадельфії, Сент-Луїсі та інших містах. Він займався самоосвітою, багато часу проводячи у бібліотеці, таким чином отримуючи стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну школу.
Згодом Семюель працював цілий рік на срібному руднику. Паралельно з цим він писав гумористичні розповіді для газети «Терріторіал ентерпрайз» у Вірджині-Сіті й у серпні 1862 одержав запрошення стати її співробітником. Ось де і довелося Семюелю Клеменсу шукати для себе псевдонім. Не довго думаючи, він згадав рідну річку і взяв собі в якості його вислів лотових на Міссісіпі, що викрикували «марк твен» («мірка 2»), що означало достатню глибину для безпечного плавання. Так на просторах Америки з'явився письменник Марк Твен, який зумів завоювати своєю творчістю світове визнання.
Популярність письменника відіграла не останню роль і в його особистому житті. Передісторія одруження Марка Твена теж була незвичайною, як і все в житті письменника. Старе американське прислів’я говорить: «Єдиний чоловік, якому пощастило в коханні, – це холостяк». Марк Твен був одним з тих небагатьох одружених чоловіків, кому дійсно пощастило в коханні всупереч цьому прислів’ю.
Висновок Марк Твен досить швидко отримав славу першого гумориста Америки, яка з часом міцніла та розширювалась. Сам автор був переконаний, "щоб його твори жили вічно, то повинен вчити і проповідувати". Репутація Марка Твена як легкого гумориста заснована на поверхневому сприйнятті ранніх книг автора. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн стали символами невтримної дитячої спраги пригод, неприйняття моралі, нав'язуваної суспільством дорослих. А гумор Марка Твена став взірцем для письменників сучасності.
Список використаної літератури 1. Елизарова М.А. История зарубежной литературы конца XIX - начала XX веков. - М: Просвещение, 1970. - 650 с. 2. Засурский Я.Н. Марк Твен и его роль в развитии американской реалистической литературы. - М: Наука, 1987. - 238 с. 3. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. - 280 с. 4. Мишина Л.А. Принцип изображения ребёнка в повестях Марка Твена. - Днепропетровск: Зоря, 1978. - 110 с. 5. Раков Ю.Р. По следам литературных героев. - М: Худ. литература, 1974. - 145 с. 6. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с. 7. Шевченко И.С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е.И. Морозова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 586. - 33 - 38 с.