Презентація "Творець пісні в камені"

Творець пісні в камені

На вулицях Єлисаветграда з`являються справжнi палаци - мавританськi, барокковi. Стали популярними будинки, на фасадах яких поєдналися готичнi та класицистськi мотиви, рококо та реннесанс. Ще пiсля смертi Миколи I та реформ початку 1860-х рр. розпочинається бурхливе приватне будiвництво. Скасовано стильовi обмеження й новi особняки одягаються у яскравi шати iсторичного декоруму. Приходить час стильового розмаїття, пошуку нових засобiв досягнення виразностi архiтектурних форм, творчої конкуренцiї авторiв. Прикладом напруженого пошуку стала творчiсть двох видатних архiтекторiв – Якова Васильовича Паученка ( 1866-1914 ), вихованця Московського училища живопису, архiтектури та скульптури, та випускника Петербурзької академiї красних мистецтв Олександра Львовича Лiшневського

Народився 21 березня 1866 року в м. Єлисаветграді. Навчався в рисувальних класах П. О. Крестоносцева при Єлисаветградському земському реальному училищі. Паученко − випускник Училища живопису, скульптури і архітектури Московського художнього товариства. Він отримав срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен у 1893 році, та звання некласного художника архітектури, після чого повернувся до рідного міста. Паученко Яків Васильович

Я. В. Паученко почав успішно керувати іконописною, іконостасною та позолотною майстернею, успадкованою від батька, але головною для нього була архітектурна творчість. За його проектами було зведено чимало будівель, які нині є пам’ятками архітектури. Єлисаветградська газета «Голос Юга» 1914 року писала: «Целый ряд воздвигнутых им построек очень ярко говорят о нем, как о талантливом художнике-архитекторе… Несомненной заслугой является то, что он первый в нашем городе дал образцы художественной архитектуры…»Саме йому судилося стати одним з тих зодчих, які творили неповторний модерновий архітектурний ансамбль історичного центру Єлисаветграда (Кіровограда).

Я. В. Паученко робив все, що було в його силах, аби внести в провінційне місто дух культури і мистецтва, а опорою цієї діяльності завжди був його будинок, де нині розташовано художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна. Ця споруда, є високопрофесійним зразком поєднання провідних стильових напрямків архітектури того часу. Це своєрідна візитівка зодчого. Власний будинок відображє сутність його творця. В ньому завжди панувала атмосфера творчості, в якій, до речі, виховувався і його племінник Олександр Осмьоркін - згодом відомий художник, професор живопису. Я. В. Паученко зі своїм племінником. Олександром Осмьоркіниму фотосалоні Д. Харлабав Єлисаветграді1894-1895 Власний будинок Я. В. Паученка

Художньо-меморіальний музей Олександра Осьмеркіна в Кіровограді — один із найбільш незвичних музеїв в Україні. Побудований на Верхньо-Донській вулиці (нині — вулиця Леніна). Будинок, ніби порцелянова іграшка, привертає увагу своїм червоним фасадом і арковидними прострільними вікнами, схожими на бійниці середньовічної фортеці. Довершує казкову картину сріблястий куполоподібний дах будинку.

Яків Паученко, автор понад двадцяти історичних будівель у місті та області. Колишня міська лікарня м. Новомиргорода

Вознесенський собор м. Бобринець

Водолікарня Гольденберга збудована в Кіровограді(Елисаветграді) в кін. XIX ст. в мавританському стилі за проектом Я. Паученка на кошти І. Гольденберга - спеціаліста по лікуванню нервових захворювань. Тут використовувались природні і самі прогресивні на той час процедури: лікувальні вани, комплекс водних процедур, ультрафіолетове випромінювання, аеротерапія. Дружина лікаря тримала в підвалах лікарні вино. В наш час в будинку разміщена міська лікарня №3.

Школа митстецтв по вул. Леніна

Як не дивно, так було не завжди: за часів Російської імперії медицина в Єлисаветграді була передовою. Яскравим прикладом служила лікарня Святої Анни, будівництво якої розпочалося у 1902 році. Ініціатором та спонсором була Анна Михайлівна Дмитрян. У такий спосіб жінка прагнула увіковічнити пам’ять про свою доньку, яка трагічно загинула у дитинстві. Пані Дмитрян мала за мету збудувати в місті найсучаснішу лікарню для всіх верств населення. І головною умовою надання коштів було виділення двадцяти безкоштовних місць для малозабезпечених громадян. Ці двадцять ліжок носили ім’я її доньки Анни, і їх кількість, за жодних умов, не повинна була зменшуватись. Також вона довічно обрала О. А. Юцкевича головним лікарем та директором лікарні.

Після революції 1917 року лікарня стала багато - профільною, мала багато відділень, і добре забезпечувалася медикаментами та обладнанням. У1973 році на її базі організували спеціалізовану акушерсько-гінекологічну лікарню.

Будинок лікаря Вайсенберга (обласне управління охорони здоров’я, вул. Віктора Чміленка, 74)Будинок Вайсенберга побудовано у ренесансно-бароккових формах

Гостинний двір по вул. Леніна 9. (на даний час будинок СБУ) Побудований у стилі еклектики з впливом форм барокко у 1880-1890-х рр. на кошти колишнього земельного гласного Івана Марущака. Початкове функціональне використання цього будинку було таким: перший поверх призначався під торгові приміщення, а другий − під житлові. Декоративне оздоблення будинку складає художню цінність і є одним з архітектурних зразків міського помешкання кінця ХІХ ст.

Будинок лікаря Сергія Мейтуса (ДМШ № 1 ім. Нейгауза, вул. Віктора Чміленка, 65) Збудувавши синагогу євреї захотіли ще й будинок для рабина, який замовили вже іншому архітектору - Якову Паученку. Великий єлисаветградський зодчий звів неймовірну споруду (стиль - еклектика з елементами неоготики), але рабина у ній не поселили - вирішили продати. Купив будинок дитячий лікар Сергій Самуілович Мейтус. На другому поверсі він облаштував житло для родини, а на першому - лікарню. Хобі Сергія Мейтуса була музика. В будинку постійно збиралися музиканти, влаштовувались імпровізовані концерти. Можливо тому Юлій Мейтус, який народився тут у 1903 році став відомим українським композитором, автором 15 опер («Ярослав Мудрий», «Гайдамаки»,  «Украдене щастя» та ін.). 

У 60-90 роки минулого століття тут на першому поверсі був гастроном, а на другому- ощадний банк м. Кіровоград (зараз міжнародний кредитний банк) Остання робота Я. В. Паученка. Виконаний у формах неокласики, будинок оздоблений декоративною ліпниною. Починаючи від верхньої частини фронтонів будівлю прикрашають барельєфні панно з зображенням грифонів, що охороняють чашу олімпійського вогню, левів – символів могутності і влади. В нішах вмонтовано скульптурні глеки з символічним вогнем – знаком вічного життя. Відчуття тріумфу посилюють парні колони та купол-напівкуля центрального входу. Таким чином, мову символів Я. Паученко використовує як своєрідну рекламу установи. «Влада, сила, могутність»– символи, що чітко відображають основну функцію діяльності банку. 

Будинок купця Соловйова вулиця Дворцова,13 Житловий будинок по вулиці Гоголя, 28( тепер Кіровська районна рада).

На жаль, доля відміряла Якову Паученку всього 48 років життя. Прикро це згадувати, але могили видатного земляка «вдячні потомки червоної формації», м’яко кажучи, не зберегли. Поховано було Якова Васильовича на міському Петро-Павлівському цвинтарі, зруйнованому у шестидесяті роки минулого століття і забудованому багатоповерхівками. Про митця пам'ятають у рідному місті — У 2002 році Кіровоградською обласною радою засновано обласну премію в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка. А в 2006 році до 140-річччя від дня народження відомого архітектора Укрпошта випустила маркований художній конверт з зображенням Я. В. Паученка.

Батьківщина для кожного з нас бере початок від тепла рідної домівки, тихої материнської пісні, чистої рідної мови. І хоч би де ми не перебували, куди б не пролягли наші нелегкі життєві дороги, ми завжди, хоча б у думках, повертаємось до рідних місць. Та щоб по – справжньому любити свій рідний край, його треба добре знати. Як сказав поет Микола Упеник :                                     Коли беру літопис краю,                                    Який творили земляки,                                    Я ніби знов перегортаю                                    Твоєї слави сторінки.

Дякую за увагу