Презентація "УЦР. Універсали"

Українська революція. УЦР.

Російська революція, що почалася в лютому 1917 року, стала поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 року. За ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) в Києві 3 (16) березня 1917 року було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, оголошено про створення громадського комітету. Новоутворений комітет не мав єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з Миколою Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко і їхні прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у складі федеративної Росії.

4 (17) березня 1917 року в Києві на Володимирській, 42, у приміщенні українського клубу «Родина» з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій проголошено утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами голови — Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка. Цього ж дня, 4 березня, УЦР телеграмою повідомила керівників Тимчасового уряду Георгія Львова і Олександра Керенського про своє утворення. Офіційне діловодство Української Центральної Ради розпочалося 9 (22) березня, коли обговорювалось питання про виготовлення печатки, передачу УЦР будинку Педагогічного музею, утворення агітаційної школи та ін.

9 (22) березня УЦР видала першу відозву «До українського народу», а коли 15 (28) березня керування перебрав Михайло Грушевський, стала дійсним дійовим центром українського національного руху. Але щойно після скликання Всеукраїнського Національного Конгресу УЦР перетворилася на своєрідний парламент, складений з 150 чоловік, обраних від українських політичних партій, професійних і культурних організацій та делегатів від губерній. На конгресі обрано нову президію УЦР: голова — Михайло Грушевський, заступники голови — Сергій Єфремов і Володимир Винниченко. Михайло Грушевський. Сергій Єфремов. Володиир Виниченко. Для ведення поточної праці УЦР обрала виконавчий орган — Комітет Української Центральної Ради, який згодом перейменовано на Малу Раду.

Українська маніфестація в Києві 19 березня (1 квітня) 1917 року — 100-тисячна маніфестація патріотичних сил на підтримку Української революції, демонстрація піднесення українського національно-визвольного руху, яка засвідчила його масовий характер та устремління патріотичного українства до національного самовизначення. Маніфестанти піднялися до Софійської площі, де відбулося Українське віче. Відтоді Софійський майдан в роки Української революції став місцем урочистих зібрань з нагоди проголошень Універсалів, декларацій та інших державних актів. На віче були прийняті розроблені Центральною Радою резолюції про скликання Установчих зборів для вирішення справи автономії України, про доручення Центральній Раді порозумітися з Тимчасовим урядом. Маніфестація мала значний успіх, виявила високий потенціал українського національно-визвольного руху, на який змусила звернути увагу і російську революційну демократію.. Грушевський назвав день проведення маніфестації найяснішим, найрадіснішим днем свого і українського життя взагалі. У своїх спогадах він констатував: “Мета маніфестації 19 березня була осягнена: вона виявила наглядно й імпозантно, що українство — се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелігентів, а жива сила, яка має силу над масами, їх рушає й підіймає. “

Всеукраїнський національний конгрес (6 (19) — 8 (21) квітня 1917 року) — найважливіша подія початкового етапу Української революції, перший представницький форум українського руху на теренах України, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію. Безперечно, Всеукраїнський національний конгрес виконав завдання, що покладалися на нього історичним моментом. Після української маніфестації 19 березня 1917 року він став важливим кроком у розвитку Української революції, продемонстрував перед Тимчасовим урядом серйозність і невідкладність українських національних домагань, а українство після з'їзду досягло якісно нового рівня національної консолідації. Конгрес засвідчив прагнення лідерів Центральної Ради забезпечити легітимність керівного органу українського руху, став першим реальним кроком до створення української держави. Він відіграв важливу роль у справі піднесення авторитету Центральної Ради, перетворення її у верховний орган, центр українського політичного життя та національного визвольного руху, що виходив на якісно нові рубежі. За висловом Володимира Винниченка, після Конгресу Українська Центральна Рада стала «дійсно представницьким, законним (за законами революційного часу) органом усієї української демократії». Всеукраїнським національним конгресом закінчився процес формування Центральної Ради і розпочався другий період її діяльності — боротьби за автономію України.

Боротьба за відродження української державності не могла бути успішною без створення національних збройних сил. Ініціатором їх створення виступили самостійники.9 (22) березня 1917 p. З ініціативи М. Міхновського, палкого прихильника самостійної України та національних збройних сил, проведено перші збори українських старшин і солдатів Київського гарнізону, де проголосили створення Української військової ради, яка повинна була проводити роботу з організації української національної армії.16 (29) березня 1917 р. Українська військова рада сформувала Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка та Український організаційний комітет. Члени клубу агітували українських вояків об’єднуватися під гаслами Центральної Ради. Скрізь у військових частинах почали проводитися військові збори та формуватися військові товариства.18 квітня (1 травня) 1917 р. Під час святкування 1 травня відбулося українське військове свято (з ініціативи клубу ім. П. Полуботка), учасники якого оголосили себе 1-м українським полком ім. Б. Хмельницького, який налічував 3,5 тис. осіб. Утім керівництво Центральної Ради не усвідомлювало важливості створення української армії. Микола Міхновський. Для захисту української державності та охорони правопорядку на місцях почали створювати підрозділи Вільного козацтва — добровільні війсково-міліцейські формування. Квітень 1917 р. Виник перший кіш Вільного козацтва у Звенигородському повіті на Київщині. Згодом такі формування почали поширюватися на Лівобережжі, Волині, в Запоріжжі та інших регіонах України. Головою військових формувань вільного козацтва, його почесним отаманом став Павло Скоропадський, а наказним отаманом — І. Полтавець-Остряниця. Центром Вільного козацтва стала Біла Церква. Павло Скоропадський. Українізація армії започаткула Всеукраїнські військові з’їзди

Всеукраїнські військові з'їзди — з'їзди представників українізованих фронтових частин російської армії, Чорноморського і Балтійського флотів, військових організацій і товариств, що відіграти велику роль у національному державотворенні, подальшій українізації армії та військовому будівництві в УНР.5 (18) — 8 (21) травня 1917 З'їзд визнав Українську Центральну Раду, підтримав вимогу національно-територіальної автономії України, призначення при Тимчасовому уряді міністра у справах України, створення крайового урядового органу, організацію української армії. Учасники з'їзду обрали Український генеральний військовий комітет на чолі з Симоном Петлюрою. I Всеукраїнський військовий з'їзд

Наприкінці травня представницька делегація УЦР на чолі з В. Винниченком прибула до Петрограда, щоб домогтися автономії України, й надала Тимчасовому уряду всі необхідні документи. Проте російські міністри зволікали з їх розглядом та відповіддю. Становище ставало дедалі принизливішим, і В. Винниченко вирішив повернутися. Відповідь Тимчасового уряду наздогнала його вже в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі українського народу і не має повноважень задля ухвалення рішення про автономію України, оскільки це прерогатива Всеросійських установчих зборів. Наближався час скликання ІІ Всеукраїнського військового з’їзду. Попри заборону військового міністра Тимчасового уряду О. Керенського, з’їзд відкрився у Києві 18 червня.23 (10) червня Центральна Рада ухвалила текст Першого Універсалу і доручила В. Винниченку оголосити його на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді. Стоячи, делегати вислухали «Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого». Цим документом Центральна Рада проголошувала себе органом, уповноваженим ухвалювати акти конституційного значення.І Універсал та ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд І Універсал - 23 червня 1917 Декларував проголошення автономії України у складі Росії; визначав, що головним джерелом влади в країні є український народ.

Після проголошення Універсалу українська громадськість почала звертатися до УЦР з різними питаннями як до органу влади. Щоб розв’язати їх, Рада була змушена заснувати виконавчий орган ще не визнаної центральним урядом влади. Генеральний секретаріат — виконавчий орган Української Центральної Ради, що діяв з 15 (28) червня 1917 до 9 (22) січня 1918 року. За визначенням УЦР, «вищий революційний орган українського народу»Український уряд очолив Володимир Винниченко. Він узяв на себе й обов’язки генерального секретаря внутрішніх справ. Генеральним писарем став Павло Христюк. Секретар фінансів – Христофор Барановський. Секретар міжнаціональних справах – Сергій Єфремов. Секретар військових справ – Симон Петлюра. Секретар земельних справ – Борис Мартос. Секретар судових справ – Валентин Садовський. Секретар продовольчих справах – Микола Стасюк. Секретар народної освіти – Іван Стешенко. Генеральний секретаріат

Після проголошення Першого Універсалу, створення українського уряду, підтримки народом та українізованими частинами армії Центральної Ради Тимчасовий уряд змушений був спробувати врегулювати напружене становище в Україні. До Києва прибула делегація в складі трьох авторитетних міністрів - Олександра Керенського, Михайла Терещенка та Іраклія Церетелі. Після дводенних переговорів був досягнутий компроміс. Тимчасовий уряд негайно, не очікуючи на Всеросійські установчі збори, визнав Центральну Раду державним органом. Центральна Рада зобов’язалася не проголошувати самочинно автономії України.ІІ УніверсалІІ Універсал - 16 липня 1917 Був певним кроком назад, компромісом із Тимчасовим урядом. Проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.29 (16) липня 1917 р. Центральна Рада ухвалила «Статут вищого управління України», що мав стати підґрунтям діяльності адміністрації краю й регулювати відносини з Тимчасовим урядом. Для затвердження Статуту до Петрограда відбула делегація УЦР. Виснажливі переговори нічого на дали. Дочекавшись, коли українська делегація повернулася до Києва, 17 (4) серпня уряд затвердив для Генерального секретаріату «Тимчасову інструкцію». Головні положення Генеральний Секретаріат мав стати органом тимчасового уряду. Генеральний секретаріат мав складатися із 7-ми секретарів: внутрішніх справ, фінансів, землеробства, освіти, торгівлі і промисловості, праці, з національних справ, генерального контролера та генерального писаря. Повноваження Генерального секретаріату суттєво обмежувалися. З його компетенції вилучалися військова та харчова справа, міжнародні зносини, пошта та телеграф, права призначення посадових осіб тощо. Правочинність Генерального секретаріату поширювалася лише на п'ять з дев'яти українських губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську.

«Корнилiвський заколот» ((25—30 серпня (7—12 вересня) 1917 р.))– спроба державного перевороту на чолі з генералом російської армії Л. Корніловим, з метою встановлення військової диктатури та відновлення монархії (внаслiдок придушення якого в Петроградi набувають впливу бiльшовики). Корнилівський заколот підштовхує УЦР до АКТИВНИХ ДIЙ: УЦР скликає в Києвi З’ЇЗД поневолених народiв росiї (8(21)-15(28) вересня 1917 року) – з’їзд засуджує централізацію та закликає до федералізації, з метою розв'язати цивілізованим шляхом корінні національні проблеми. «Золотим сном народів» пізніше назвав з'їзд Михайло Грушевський. На ньому вперше в історії Росії представники різних національностей спробували визначити свою подальшу долю, принципи співжиття та історичну перспективу. Жовтневий переворот в Петроградi (25 жовтня (7 листопада) 1917 року)Владу захопили БIЛЬШОВИКИ на чолi з В.І. Ленiним та Л. Д. Троцьким. Жовтневі події в Києві (26 жовтня - 31 жовтня 1917 року) Бiльшовики здiйняли збройне повстання в Києві. В боротьбі за Київ беруть участь три сили:* більшовики (РРД)* сили Тимчасового уряду Росії (КВО)* сили Української Центральної Ради (УЦР)

ІІІ Універсал та ІІІ Всеукраїнський військовий з’їздІІІ Універсал - 20 листопада 1917 Проголосив Українську Народну Республіку: Україна не відокремлювалася повністю від Росії, але вся влада належала тільки Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Очільники УЦР усвідомлювали небезпеку. Потрібні були рішучі дії для утвердження державних прав українського народу. На скликання надзвичайної сесії Центральної Ради не залишалося часу. Пізно ввечері 19 (6) листопада зібралася Мала Рада. Від імені керівництва Ради й Генерального секретаріату М. Грушевський подав на затвердження текст Третього Універсалу. Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Україна стає Українською Народною Республікою. До її території належать землі (губернії), населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Воронежчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів. В Україні проголошувався 8-годинний робочий день. Запроваджувався державний контроль над виробництвом. Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами. Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія. В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд. Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин. На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.

Всеукраїнський з'їзд рад селянських, робітничих і солдатських депутатів — відбувався 4 (17) грудня — 6 (19) грудня 1917 року в Києві. Скликаний за ініціативою більшовицьких організацій, які прагнули використати його для переобрання складу і керівництва Української Центральної Ради або передачі влади радам. Завершився підтримкою чинної Центральної Ради і її курсу, проголошеному в ІІІ Універсалі. Більшовицький переворот зазнав поразки.«Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» — ультиматум Ради народних комісарів (РНК), утвореної у Петрограді після жовтневого перевороту, офіційний дипломатичний документ, надісланий 4 (17) грудня 1917 Українській Центральній Раді (УЦР), яка представляла нещодавно проголошену Українську Народну Республіку (УНР). Документ був підготовлений 3 (16) грудня 1917 за рішенням РНК комісією у складі Голови РНК Володимира Леніна, наркома закордонних справ Льва Троцького та наркома національностей Йосипа Сталіна і надісланий наступного дня телеграфом до Києва. Документ вимагав від українського уряду безумовної допомоги більшовикам в Україні.

Центральну Раду звинувачено в «нечуваній зраді революції». Перед нею поставлені вимоги: Утримувати спільний з Росією фронт, відмовитися від створення окремого Українського фронту. Не пропускати через Україну військові частини з фронту на Донщину та інші регіони, де встановилася влада, ворожа більшовицькій Раді народних комісарів Росії. Пропускати більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Олексієм Каледіним. Припинити роззброєння більшовицьких полків та червоногвардійських загонів в Україні. На відповідь давалося 48 годин. У разі відмови Рада народних комісарів Росії вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії та Україні. Оскільки позиція української сторони з усіх пред'явлених вимог вже була викладена у заяві Генерального секретаріату УЦР від 30 листопада 1917 року, поява Маніфесту була пропагандистською акцією, намаганням перекласти вину за розв'язання збройного конфлікту на українську владу.7 (20) грудня 1917 року Генеральний секретаріат надіслав відповідь за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри. У ній зазначалося, що: Рада народних комісарів Росії не має права втручатися у внутрішні справи України. Україна не допустить анархії та розрухи як в Росії. Роззброєння більшовицьких частин необхідні для уникнення громадянської війни. Російські більшовицькі частини повинні реалізовувати свої національні прагнення в Росії, а не Україні. Розброєння більшовицьких частин триватиме, якщо ці частини загрожуватимуть українській владі. Українські частини утримують лише свою ділянку фронту, який і так деорганізований. Україна визнає право націй на самовизначення та політичний плюралізм, тому пропускатиме війська на Дон і Кубань. Україна виступає проти більшовицьких методів встановлення влади. Спроби мирного полагодження конфлікту тривали деякий час після ультиматуму, проте з середини грудня 1917 року революційні загони з Росії розпочали неоголошену війну проти УНР, в результаті якої в Україні була встановлена радянська влада.

Перша радянсько-українська війна21 грудня 1917 — 12 червня 191805 грудня 1917 року. Формування Червоної армії на чолi з Володимиром Олександровичем Антонович-Овсієнком.09 грудня 1917 року – Червона армія захоплює Харкiв.12 грудня 1917 року в Харковi на І ВсеукраЇнському з’їздi Советів проголошено Українську Народну Республiку Рад зі столицею в м. Харкові.13 грудня 1917 року, після закінчення з'їзду, відбулося перше засідання Центрального виконавчого комітету на чолі з Юхимом Медведєвим, потім –Володимиром Затонським. Ухваленно перший український радянський уряд (Народний секретаріат) - на чолі з Федіром Сергеєвим “Артем”. Федір Сергеєв. Володимир Антонов-Овсієнко. Володимир Затонський

17 (30) грудня 1917 року Центральний виконавчий комітет радянської УНР проголосив маніфест про скинення влади Української Центральної Ради і Генерального секретаріату. Наявність в Україні двох центрів влади — київського національного і харківського радянського — дала змогу російським більшовикам формально залишатись осторонь війни, представивши її як внутрішній конфлікт. Прем'єр УНР Володимир Винниченко вважав, що Петлюра винен в конфлікті з Леніном та радянською росією.18 (31) грудня 1917 року рішенням Генерального секретаріату і Центральної Ради Симон Петлюра був відправлений у відставку з поста військового міністра і виведений зі складу Генерального секретаріату внаслідок перевищення повноважень, а місце його успадкував Микола Порш.

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько 500—600 вояків. Січневий заколот (повстання на заводі «Арсенал») — збройний виступ у Києві 16 (29) січня — 22 січня (4 лютого) 1918 року, який організував київський комітет Російської більшовицької партії (РСДРП(б)) проти Української Центральної Ради та Української Народної Республіки під час наступу військ радянської Росії на Київ. Заколот тривав сім днів та прискорив окупацію Києва російськими більшовиками. Повстання було придушене.

ІV УніверсалІV Універсал - 22 січня 1917 Декларував незалежність України. УНР проголошувалася «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;Держава має встановити контроль над торгівлею та банками. Причини прийняття Універсалу: Необхідність відокремитись від більшовицького режиму. Необхідність самостійно виступати на мирних переговорах у Брест-Литовську. Одночасно з Четвертим Універсалом Мала Рада ухвалила закон про національно-персональну автономію. Українські есери, яким належала більшість у Центральній Раді, скористалися реорганізацією Генерального секретаріату на Раду народних міністрів і поставили питання про надання їхній політичній силі посади голови уряду. В. Винниченко змушений був піти у відставку, а уряд очолив Всеволод Голубович.

Михайло Муравйов. Штурм Києвавійськова операція з захоплення міста Києва російськими більшовиками під час першої радянсько-української війни. Тривав протягом 23 січня (5 лютого) — 26 січня (8 лютого) 1918 року. Завершився захопленням Києва військами Ради народних комісарів РРФСР та їх маріонетками з так званої Української Народної Республіки Рад. Уряд Української Народної Республіки полишив Київ (переїхали до Житомира) . Наслідком захоплення були також масові розстріли міського населення та демобілізованих офіцерів колишньої російської імператорської армії, що перебували в Києві, але не брали участі у цьому збройному конфлікті, зберігаючи нейтралітет. Червоний терор4 лютого 1918 року в Дарниці під Києвом фактичний командир більшовицьких військ Михайло Муравйов видав наказ про «безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції» (російської). При штурмі Києва застосовувалися отруйні гази, був проведений масовий артобстріл (до 15 тис. снарядів), у результаті якого, серед інших, зруйнували будинок Михайла Грушевського на Паньківщині. Виконуючи наказ, радянські війська розстріляли в Києві близько 5 тис. мирних жителів, тероризували киян, зокрема, був убитий київський митрополит Володимир.

Берестейський мир(Брест-Литовська мирна угода)Договір між Українською Народною Республікою й країнами Четверного союзу був підписаний у Бересті 9 лютого 1918 р. УНР потрібно було шукати союзників на міжнародній арені, щоб протистояти агресії з боку радянської Росії. Керівники Центральної Ради хотіли заручитися підтримкою Франції та Великої Британії, які перемагали у війні з Німеччиною та її союзниками. Антанта, однак, була налаштована вороже до УНР, оскільки не бажала розчленування Росії, не сумніваючись у недовговічності Раднаркому. Центральній Раді залишався тільки один вихід: узяти участь у переговорах у Брест-Литовську разом з делегацією радянської Росії. Німеччина та її союзниця Австро-Угорщина були зацікавлені в укладенні миру з УНР, щоб отримати доступ до продовольчих ресурсів українських земель. З Брест-Литовська до Києва надійшло повідомлення, що представників УНР чекають на мирних переговорах. Заради досягнення миру Німеччина й Австро-Угорщина були згодні віддати УНР Холмщину з Підляшшям, а західноукраїнським землям у складі Австро-Угорщини надати статус окремого коронного краю. Сторони відмовлялися від взаємних претензій щодо відшкодування завданих війною збитків, домовилися про обмін військовополоненими й зобов’язалися відновити економічні відносини. Згідно з договором німецькі війська мали зайняти всю Україну, допомогти відновити владу Центральної Ради. За військову допомогу Німецькій імперії УНР зобов'язалася до 31 липня 1918 р. поставити їй близько 1 млн т зерна (60 млн пудів), 44 тис. т м'яса, 600 тис. т залізної руди, 400 млн штук яєць, сало, крупи тощо. Кожний німецький солдат мав право щоденно надсилати поштою додому посилку вагою до 12 фунтів (близько 5 кг). За умовами договору, укладеного між Росією та Центральними державами 3 березня 1918 р., Раднарком зобов’язувався визнати законність уряду УЦР на території України і укладений ним договір із країнами Четверного союзу.

Наступ більшовиків змусив Малу Раду й Раду народних міністрів виїхати з Києва на Волинь. Перебуваючи в Коростені, Мала Рада 25 (12) лютого ухвалила закон про запровадження в УНР григоріанського календаря з 16 лютого. Отже, 16 лютого стало вважатися 1 березня. У той самий день Рада народних міністрів затвердила державний герб УНР. Ним став тризуб Володимира Великого. Перебуваючи в Житомирі, Мала Рада затвердила 1 березня закон про грошову одиницю, карбування монети й друк кредитних державних білетів - гривень. 2 березня вона ухвалила закон про громадянство УНР. Наприкінці квітня 1918 р. вся територія УНР опинилася під контролем німецької та австро-угорської армій. У квітні 1918 р. уряд В. Голубовича без погодження з вищим німецьким командуванням відрядив групу військ Запорізького корпусу Армії УНР на чолі з Петром Болбочаном, який мав наказ раніше за німців звільнити Кримський півострів від більшовиків та захопити Севастополь. (Рейд був успішний, але німецьке командування віддало наказ принити наступ). Петро Болбочан. Проте керівники Центральної Ради і Ради народних міністрів не врахували, що півмільйонна німецько-австрійська армія своєю присутністю нейтралізувала революційні настрої, за яких були можливі соціально-економічні реформи. Німецьке та австро-угорське командування досить швидко зрозуміло слабкість Центральної Ради та безперспективність, з їхнього погляду, співпраці з нею. Не отримуючи з боку української влади реальної підтримки щодо обіцяного в Бресті постачання Центральним державам хліба і сировини, їхнє командування прагнуло її заміни ефективнішим і слухнянішим урядом. Почався конфлікт між німцями й УНР через втручання німців у внутрішні справи української держави. Німецький озброєний відділ навіть вдерся 28 квітня 1918 року на засідання УЦР і заарештував двох міністрів УНР.

29 квітня 1918 р. Центральна Рада провела засідання, яке виявилося останнім. Депутати без обговорення затвердили Конституцію УНР. За спогадами (протокольний запис другої половини засідання не проводився), М. Грушевського проголосили президентом УНР, хоч у тільки що затвердженій Конституції цієї посади не передбачалося. Основні положення Конституції УНР: Україна мала стати парламентською республікою;усім громадянам, незалежно від віку, віри, раси, статі, гарантувалися демократичні свободи, включно з активним і пасивним виборчим правом для всіх громадян, що досягли 20 років;вищу законодавчу владу в Україні мали здійснювати Всенародні збори, виконавчу - Рада народних міністрів, судову - Генеральний суд;самоврядування на місцях належало виборним радам та управам громад, волостей і земель.29 квітня 1918 року за підтримки німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала Павла Скоропадського Гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував. ТАК ЗАВЕРШИВСЯ ПЕРИЙ ЕТАП УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ