концепція «титульної нації» Національна політика в УСРР Частина населення, національність якої визначає назву держави Всі етноси, які становили більшість населення в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Трактування більшовиків Російська нація Титульна нація, що користувалася перевагами на всій території СРСР Титульні нації другого порядку Титульні нації другого порядку (українці, білоруси, грузини, вірмени тощо
концепція «титульної нації» Національна політика радянської влади в УСРР Російська нація Титульна нація загальносоюзного масштабу, що користувалася перевагами на всій території СРСР . Титульні нації другого порядку українці, білоруси, грузини, вірмени . Титульні нації третього порядку автономні республіки кримські татари . Титульні нації четвертого порядку . Титульні нації п’ятого порядку національні округи національні райони Всі інші – національні меншини
1923 р -. XII з’їзд РКП(б) - затвердив політику коренізації Політика коренізації (українізації) 1923-1928 рр. підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності врахування національних чинників під час формування партапарату організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей вивчення національної історії, відродження національної культури Складові коренізації
КОРЕНІЗАЦІЯ Причини Потреба компромісу з селянами та інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік . Перебудова культури на засадах марксизму зміцнення влади більшовиків в республіках Задоволення мінімуму національних потреб
Етапи коренізації Квітень 1923р. – ХІІ з'їзд РКП(б) – курс на коренізацію Україна –«українізації» 27.07. 1923 - декрет Раднаркому «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», 01 .08.1923- декрет «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» Початок 30-х років – згортання політики «українізації» 25.041925р. постанова про українізацію партійного апарату 30.05.1925р. — резолюція на українізацію партійного апарату і радянських установ.
Політика «УКРАЇНІЗАЦІЇ» Запровадження в навчальні заклади української мови Використання української мови в держустановах Виховання кадрів української національності Розвиток української культури Головну роль у дальшому здійсненні українізації відігравав Народний комісаріат освіти (якому тоді підпорядковувались й усі ділянки культури), очолений до 1926р. О. Шумським, а після його усунення М. Скрипником Олександр Шумський М.Скри́пник
Матеріали Пленуму ЦК та ЦКК КП(б) України ( листопад 1933р) «… в даний момент головною небезпекою є місцевий український націоналізм, що поєднується з імперіалістичними інтервентами». Що, на вашу думку, малося на увазі під «місцевим українським націоналізмом»? Прийнято постанову «Про націоналістичні ухили в лавах української парторганізації і завдання про боротьбу з ними»
Політика коренізації в УСРР сприяла позитивним зрушенням У 1924р.у складі УСРР будо утворено Молдавську АСРР З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М. Грушевський З’явилися 13 національних районів і близько 100 містечкових рад Прибічники національного комунізму микола хвильовий Олександр Шумський Михайо Волобуєв
Остаточно українізація була припинена з призначенням у січні 1933 року П.Постишева секретарем ЦК КП(б)У Остаточно політику коренізації в Україні було згорнуто в 1938 р Саме цим роком датовано постанову РНК УРСР про обов’язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах А що думаєте ВИ ?