концепція «титульної нації» Національна політика в УСРР Частина населення, національність якої визначає назву держави Всі етноси, які становили більшість населення в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Трактування більшовиків Російська нація Титульна нація, що користувалася перевагами на всій території СРСР Титульні нації другого порядку Титульні нації другого порядку (українці, білоруси, грузини, вірмени тощо
1923 р -. XII з’їзд РКП(б) - затвердив політику коренізації Політика коренізації (українізації) 1923-1928 рр. підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності врахування національних чинників під час формування партапарату організація мережі навчальних і виховних закладів, книговидавничої справи мовами корінних національностей вивчення національної історії, відродження національної культури Складові коренізації
КОРЕНІЗАЦІЯ Причини Потреба компромісу з селянами та інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік . Перебудова культури на засадах марксизму зміцнення влади більшовиків в республіках Задоволення мінімуму національних потреб
Етапи коренізації Квітень 1923р. – ХІІ з'їзд РКП(б) – курс на коренізацію Україна –«українізації» 27.07. 1923 - декрет Раднаркому «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», 01 .08.1923- декрет «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» Початок 30-х років – згортання політики «українізації» 25.041925р. постанова про українізацію партійного апарату 30.05.1925р. — резолюція на українізацію партійного апарату і радянських установ.
Політика «УКРАЇНІЗАЦІЇ» Запровадження в навчальні заклади української мови Використання української мови в держустановах Виховання кадрів української національності Розвиток української культури Головну роль у дальшому здійсненні українізації відігравав Народний комісаріат освіти (якому тоді підпорядковувались й усі ділянки культури), очолений до 1926р. О. Шумським, а після його усунення М. Скрипником Олександр Шумський М.Скри́пник
Матеріали Пленуму ЦК та ЦКК КП(б) України ( листопад 1933р) «… в даний момент головною небезпекою є місцевий український націоналізм, що поєднується з імперіалістичними інтервентами». Що, на вашу думку, малося на увазі під «місцевим українським націоналізмом»? Прийнято постанову «Про націоналістичні ухили в лавах української парторганізації і завдання про боротьбу з ними»
Політика коренізації в УСРР сприяла позитивним зрушенням У 1924р.у складі УСРР будо утворено Молдавську АСРР З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М. Грушевський З’явилися 13 національних районів і близько 100 містечкових рад Прибічники національного комунізму микола хвильовий Олександр Шумський Михайо Волобуєв
Остаточно українізація була припинена з призначенням у січні 1933 року П.Постишева секретарем ЦК КП(б)У Остаточно політику коренізації в Україні було згорнуто в 1938 р Саме цим роком датовано постанову РНК УРСР про обов’язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах А що думаєте ВИ ?