Презентація :"Західноукраїнські землі в 1920-1930 рр під владою Польщі"

Польща 132,2 тис.км2 Румунія 17,6 тис.км2 . Чехословаччина 14,9 тис.км2 Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя Північна Буковина, частина Бесарабії Закарпаття

Найвища Рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину на 25 років, після чого долю краю мав вирішувати всенародний плебісцит. 25 червня 1919 р. Рішення країн Антанти щодо Східної Галичини 20 листопада 1919 р. Рада міністрів закордонних справ Англії, Франції, Італії, США уповноважила Польщу окупувати Східну Галичину по річку Збруч. 14 березня 1923 р. Найвища Рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі. Варшавська угода Ризький договір 21 квітня 1920 р. Директорія УНР передавала до складу Польщі Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя та Полісся в обмін на визнання Польщею незалежності УНР. 18 березня 1921 р. До Польщі відійшли: Східна Галичина, Західну Волинь, Холмщина, Підляшшя та Західне Полісся в обмін на визнання Польщею УСРР.

Найбільше українців опинилося у складі Польщі.. Польські власті поділили її на три воєводства: Львівське, Тернопільське і Станіславське. Крім Східної Галичини, до Польщі відійшли Західна Волинь і Західне Полісся..У складі Польщі опинилося найбільше українців. їхня кількість становила близько шести мільйонів чоловік

Політика польської влади щодо українських земель Намагання влади довести свої права на українські землі та забезпечення усіх прав національних меншин польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і у навчанні в початкових школах; закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (Львівському, Станіславському та Тернопільському воєводствам). 1919 – 1923 рр. Перший період Учні та вчителі однієї з українських шкіл. 1923 р.

Протягом 1919 – 1922 рр. польське керівництво намагалося довести світовій громадськості, що Польща нібито забезпечує усі права національних меншин. 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину територією Польщі, усі декларовані права українцям залишилися на папері. В існування української державності ніхто в Європі не був зацікавлений. Адміністративне районування Польщі. Карта 1923 р.

За рішенням Ради послів українські землі у складі Польщі мали одержати автономний статус. Проте українці не мали можливості займати адміністративні пости в державних установах, офіцерські пости в армії, поліції, таємних службах. У 1920 р. для Східної Галичини офіційно запропонували назву – “Східна Малопольща”.

До складу Польщі увійшли Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина й Підляшшя, землі отримали назву «східні креси». «Східні креси» —пограничні земелі на сході Польщі. Правовий статус цих земель у складі Польщі закріпили Постанова Ради послів Антанти від 14 березня 1923 р. та умови Ризького мирного договору від 18 березня 1921 р. У Відні діяв еміграційний уряд ЗУНР, очолюваний Євгеном Петрушевичем, який неодноразово надсилав великим державам ноти протесту проти польської окупації.

керівниками органів місцевого самоврядування призначалися лише поляки; українцям заборонялося займати адміністративні посади в державних установах, в армії, поліції, таємних службах; для Східної Галичини було запропоновано назву «Східна Малопольща»; польська мова витісняла українську з усіх державних і муніципальних установ, освітніх закладів. Українські імена та прізвища замінювались польськими; переслідування православних українців, масове примусове навертання їх до католицької віри,знищення православних храмів; українські землі перетворювались на аграрно-сировинні придатки, ринки збуту й джерела сировини та дешевої робочої сили; матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, непосильна експлуатація українського населення; активний еміграційний рух українців Становище українських земель

Було зменшено кількість українських навчальних закладів: Працювало лише 5 українських державних шкіл. Діяло просвітянське товариство “Рідна школа”.

Політика польської влади щодо українських земель Наполеглива політика асиміляції поневолених народів польський уряд поділив країну на дві господарські території: корінні польські землі (Польща “А”), західноукраїнські та західнобілоруські землі (Польща “Б”); стосовно Польщі “Б” застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку та повного скасування поступок національним меншинам. 1923 – 1926 рр. Другий період Значок Спілки осадників.

Після визнання Антантою у 1923 р. приналежності території Східної Галичини до Польщі польська влада почала активно проводити політику національно-культурної асиміляції українців. Незважаючи на конституцію 1921 р., права національних меншин всіляко утискувалися. Польща проводила відверту колонізаційну політику, яка була направлена на утворення в цій місцевості своєрідної "п'ятої колони" — так званих осадників. Це були демобілізовані солдати, відставні чиновники, а потім усі бажаючі, які почали "осаджуватися" на українських землях. До 1939 року у сільській місцевості оселилося 200 тис. поляків, а в містах — 100 тис.. Багато українців вимушені були емігрувати за океан. В 1924 р. партія ендеків (націонал—демократів), яка була найбільш популярною серед населення Західної України, добилося прийняття закону, що забороняв вживання української мови в урядових установах. Вони доводили, що Західна Україна — складова частина Польщі, а українці — "руська гілка великого польського дерева".

85% підприємств були дрібними, на кожному з них працювало менше 20 чоловік. Переважали ті галузі, що забезпечували високі прибутки без великих вкладень: нафтодобувна деревообробна, харчова. Стан української промисловості погіршувався й через засилля іноземного капіталу. У 1934 – 1937рр. Спостерігалося деяке пожвавлення економіки.

Польща «А» Польща «Б» Корінні польські землі Західноукраїнські та західнобілоруські землі Підтримка розвитку економіки Гальмування розвитку економіки 85% підприємств були дрібними Засилля іноземного капіталу Високі залізничні тарифи Розвиток кооперативного руху

Постійним супутником життя українців в Польщі було безробіття. В період економічної кризи воно набуло небачених розмірів Закон про восьмигодинний робочий день на практиці не виконували. Реальна заробітна плата не збільшувалас Надзвичайно тяжкими були умови праці. На підприємствах частішали нещасні випадки Соціальний стан українського населення

На основі даних карти: Визначте, яка кількість українців емігрувала із Східної Галичини? Визначте, яка кількість українців емігрувала із Західної Волині та Західного Полісся? Скільки поляків осіло на українських землях за міжвоєнний період?

Осадництво як засіб колонізації краю 1921 р. 8 тис. осіб виділено землі 1922 р. 12 тис. осіб 20 тис. осіб 1923 р. Волинь Полісся Сх. Галичина 112 тис. га 113 тис. га 200 тис. га Марш польських військових колоністів вулицями Рівного. Середина 30-х рр.

Українська кооперація як засіб економічного виживання Українська кооперація Галицькі українці намагалися протистояти іноземному впливу Сформувалася мережа кооперативів Польська влада штучно стримувала розвиток української кооперативів, обмежуючи їх діяльність. Газета кооперативного руху. Львів, січень 1928 р.

Політика польської влади щодо українських земель Соціальне становище населення жорстка експлуатація при низькій заробітній платі та відсутності безпеки праці; низький життєвий рівень; високий рівень безробіття; Відсутність медичного обслуговування, витіснення українців та збільшення питомої ваги іноземців у всіх сферах виробництва. Селянка-українка обробляє наділ землі. Середина 30-х рр.

Польща не була тоталітарною державою, політичні партії не заборонялися, якщо їхня діяльність не суперечила законодавству.

Українська військова організація Рік створення: 1920. Програмні засади: здобуття незалежності шляхом збройної боротьби, побудова демократичної України. Соціальна база: переважно колишні вояки армії УНР та УГА, студентська та шкільна молодь. Засоби досягнення мети: терористичні акти проти польських урядовців, Українська соціал- демократична партія Рік створення: 1899. Програмні засади: здобуття незалежності України та побудова держави на демократичних засадах. Засоби досягнення мети: мирні легальні методи боротьби, співпраця з польською владою. Соціальна база: промислові та сільськогосподарські робітники. Євген Коновалець Лев Ганкевич Політична діяльність

Українське національно- демократичне об’єднання Рік створення: 1925. Програмні засади: здобуття незалежності правовим шляхом, побудова соборної демократичної України. Соціальна база: старше покоління діячів національного руху, заможне селянство. Засоби досягнення мети: мирні легальні методи боротьби, співпраця з польською владою. Комуністична партія Західної України Рік створення: 1919 - 1923. Програмні засади: об'єднання з Радянською Україною, соціалістичні реформи. Засоби досягнення мети: соціалістична революція. Партія стала слухняним знаряддям сталінської політики у Західній Україні. У 1938 р. розпущена. Соціальна база: робітники і селяни усіх національностей. Дмитро Левицький Йосип Крілик Політична діяльність

Партії Лідери Провідна ідея УНДО (Українське національно – демократичне об’єднання, 1925 Д.Левицький Самостійність України Радикальна партія Л.Бачинський І.Марчук Незалежність, самостійність України КПЗУ (Компартія Західної України), 1919 - 1938 Від ідеї возз'єднання з УРСР до самостійності ОУН (Організація українських націоналістів), 1929 Є. Коновалець «інтегральний» націоналізм» - досягнення незалежності будь – якими методами Український союз хліборобів - державників В. Липинський Незалежна монархічна українська держава

Організація українських націоналістів (ОУН) Установчий конгрес ОУН 28 січня – 3 лютого 1929 р. Відень УВО прийняв статут організації; розробив основні засади політичної лінії організації. Група української національної молоді Ліга українських націоналістів Союз української націоналістичної молоді

Організація українських націоналістів (ОУН) ОУН Програмні засади: побудова незалежної соборної національної держави на усій етнічній українській території шляхом національної революції та встановлення диктатури. Ідейне підгрунтя: “інтегральний націоналізм”. Засоби досягнення мети: насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та внутрішніх ворогів, революційний вибух. Соціальна база: колишні вояки армій УНР та ЗУНР, студенти, учнівська молодь, інтелігенція. Визнавши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні партії Галичини як колабораціоналістські. Організація українських націоналістів Євген Коновалець

Інтегральний націоналізм – тоталітарна форма націоналізму (фр. nationalisme) - ідеології і напрямку політики, базовим принципом яких була теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності у державотворчому процесі. Дмитро Донцов

Засади інтегрального націоналізму Дмитра Донцова Інтегральний націоналізм як ідеологія ОУН нація – абсолютна цінність політичні партії, класи повинні об'єднатися заради Вищої мети Вища мета – незалежність держави мета оправдовує усі засоби майбутню державу повинен очолити вождь – керманич з необмеженою владою соціально-економічні питання другорядні

Причини виникнення інтегрального націоналізму на західноукраїнських землях жорстка антиукраїнська політика польської влади зневіра української національної еліти в демократичні ідеали загальноєвропейська тоталітарна тенденція у національно-визвольних рухах неможливість легальної боротьби за відновлення української державності Інтегральний націоналізм як ідеологія ОУН

ПАЦИФІКАЦІЯ ( умиротворення) Закриття українських громад Переслідування лідерів українського руху Домашній арешт українських депутатів Посилення «взаємного невизнання»; Посилення українського націоналістичного руху

Пацифікація Замиренням українців з 16 вересня по 30 листопада 1930 р. було охоплено 450 населених пунктів Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим активістам, вчителям, священикам, але й усім українським установам – школам, осередкам Просвіти, кооперативам. Прояв пацифікації в одному з сіл Східної Галичини. 1930 р.

Погромлена поляками під час Пацифікації читальня Просвіти. с. Княгиничі, Рогатинського повіту, 1930 рік.

Політика польської влади щодо українських земель Деякі поступки і компроміси у стосунках з національними меншинами у період “санації” деякі поступки і компроміси державна асиміляція національних меншин; спроба перетворення Волині на “колиску польсько-українського порозуміння”, що фактично мало бути розколом серед українців; будь-який прояв національного життя трактувався владою як сепаратизм. 1926 – 1937 рр. Третій період Юзеф Пілсудський.

Національно-визвольна боротьба на українських землях Розправа над учасниками повстання. Художник невідомий.

Влітку 1934 р. в Березі Картузькій було створено концентраційний табір для ув'язнення переважно українців, які чинили опір польській колоніальній владі та діячів українського національного руху. Керівництво концтабору. 1935 р. Береза Картузька як символ незламності українського національного духу

Ув'язненим у таборі було важче, ніж у найсуворіших тюрмах. Хоч потрапити сюди можна було значно легше – без жодного суду, лише на підставі припису відділення поліції. З сучасного малюнка невідомого художника Береза Картузька як символ незламності українського національного духу

Береза Картузька як символ незламності українського національного духу Сьогодні це містечко неможливо знайти на картах. тут розгорнулася одна з найбільших драм українсько-польських стосунків другої половини 30-х рр. Будинок адміністрації та обеліск в'язням концентраційного табору.

Політика польської влади щодо українських земель Повернення до жорсткої антиукраїнської політики польська влада відкинула будь-які поступки українцям; країною прокотилася потужна хвиля репресій щодо українців; у 1938 -1939 рр. у прикордонній смузі з СРСР проведені акції з виселення українців. 1937 – 1939 рр. Четвертий період Перед загрозою Другої світової війни польська влада боялася, що українське питання стане розмінною картою у великій грі. Малюнок з англійського гумористичного журналу “Punch”. 1939 р.

1. Оберіть країни, до складу яких входили західноукраїнські землі. а) Польща; б) Австро-Угорщина; в) Румунія; г) Росія; д) СРСР; ж) Чехословаччина. 2. Входження західноукраїнських земель до складу Польщі зафіксували міжнародні угоди: а) Постанова Ради послів від 14 березня 1921р; б)Варшавська угода 24 квітня 1920 р.; в) Ризький мирний договір від 18 березня 1921 р. 3. Польські власті поділили територію Східної Галичини на три воєводства: а) Львівське, Тернопільське, Станіславське; б) Львівське, Волинське, Тернопільське; в) Львівське, Тернопільське, Івано-Франківське. 4. На території Польщі діяли такі українські товариства: а) «Рідна справа»; б) «Рідна школа»; в) «Просвіта»; г)Наукове товариство імені Т. П Шевченка; д) «Діло»; є) «Думка»; ж) Львівський таємний український університет.

5. На західноукраїнських землях почали діяти школи: а) українські; б) польські; в) утраквістичні. 6. У складі Польщі проживало: а) близько 15 млн. чол.; б) близько. 6 млн. чол.; в) близько 8 млн. чол. 8.Які політичні партії та організації діяли на західноукраїнських землях а) ОУН; б) УНДО; в) КПЗУ. г) КПРС д) УСДП 9. Вибори 1922 р. в Польщі українці: а) бойкотували; б) підтримували; в) не брали участь. 10. Продовжте перелік утисків, яких зазнавало українське населення Східної Галичини: а) в органах місцевого самоврядування керували переважно поляки; б) у державних установах панувала польська мова; в) ... 11. Поясніть поняття; «асиміляторська політика», «автономія», «полонізація ».

Домашнє завдання: Вивчити § 27

? Відповіді: 1 - а, в, д, ж; 2 - а, в; 3 - а; 4 - б, г, ж; 5 - в; 6 - б; 7 - в; 8 -а.,б,в,д 9-в