Освіту Павло розпочав у гімназії в Стародубі. 1886 року Павло вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі, успішно закінчив його в 1893 році. Молодого офіцера призначили на службу до Кавалерґардського полку, де він тимчасово виконував обов'язки командира ескадрону. 29 жовтня 1904 року за заслуги в боях проти японців імператор Микола II нагородив офіцера орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом. Його також було нагороджено Георгіївською зброєю «За хоробрість».
У грудні 1905 року імператор Микола II призначив Павла Скоропадського своїм флігель-ад'ютантом, із наданням звання полковника. У 1912 році йому було надано звання генерал-майора імператорського полку. З початку Першої світової війни Павло Скоропадський відправляється на фронт. Відзначився в боях з німцями під Каушеном і Трисвятами. Після отримання влітку 1916 року чину генерал-лейтенанта Павло Скоропадський 22 січня 1917 року приймає командування 34-м армійським корпусом, який розташовувався на теренах України. Перебуваючи на посаді командувача цього корпусу, Павло Петрович вперше познайомився з масовим українським революційним рухом.
У серпні 1917 року за наказом генерала Лавра Корнілова внаслідок українізації 34-й корпус під командуванням Скоропадського перетворено на 1-й український корпус.16-17 жовтня 1917 року Скоропадського на з'їзді Вільного козацтва в Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обирають отаманом Вільного козацтва. Серед козаків особа нащадка гетьманського роду, бойового генерала Скоропадського мала неабияку популярність.
Внутрішня політика гетьманського уряду: Економічна політика гетьмана: Відновлення приватної власності, підтримка гетьманом вільного підприємництва;Налагодження грошової системи;Відкриття кількох українських банків , запровадження гривні;Заснування нових акціонерних товариств;Відновлення залізничного руху. Повернення землевласникам конфіскованих земель;Встановлення 10-12-годинного робочого дня;Розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро - Угорщини. П. Скоропадський серед німецьких промисловців
створення понад 150 українських гімназій;видано мільйони українських підручників;відкрито 2 університети у Києві та Кам’янці-Подільському;створено Державний український архів;відкрита Національна галерея мистецтв;засновано Український історичний музей;створена Українська національна бібліотека;відкрито Український театр драми та опери;засновані Державний симфонічний оркестр та Українська капела;відкрито Українську академію наук;відроджено Українську автокефальну православну церкву. Національно-культурний розвиток. Приміщення картинної галереїСтара будівля УАНЦентральний корпус УАН
Почалося створення регулярної української армії загальною кількістю до 65 тисяч вояків. Відновлення українського козацтва. П. Скоропадський серед німців. Гетьман оглядає війська. Новостворене козацтво. П. Скоропадський серед військових соратників. Військова політика гетьманського режиму
Зовнішня політика гетьманату: Визнання Української держави 30 державами світу;12 червня 1918р. – підписання перемир’я з Росією;14 листопада 1918р. - видання грамоти про федерацію України з небільшовицькою Росією, що стало офіційним скасуванням незалежності України;Дипломатична боротьба за повернення українських земель, що залишились за межами України; Підтримання тісного співробітництва з Німеччиною та Австро – Угорщиною. Переговори з Антантою. Місія гетьмана в БерлініП. Скоропадський з кайзером Вільгельмом. Делегація Української держави на переговорах з Росією
10 листопада 1918р. Німеччина визнала поразку у Першій світовій війні і почала виводити свої війська з території України. Гетьманський режим був позбавлений військової підтримки14 грудня 1918р. , покидаючи Київ разом з німецькими військами , П. Скоропадський передає владу до рук ДиректоріїСірожупанна дивізія під час антигетьманського повстання«Мерседес» гетьмана. Німецький військовий оркестр у КиєвіЗустріч німецьких генералів у Києві
Поразка Німеччини у Першій світовій війніВідсутність дієздатної регулярної арміїВиникнення опозиції гетьманській владіЗалежність Української держави від австро-німецьких збройних сил. Відновлення старих порядків, що призвело до соціальної напруги. Спроба знайти опору серед білогвардійців. Причини падіння гетьманату. Вузька соціальна база