Хустка – крила над батьківським краєм. Вона барви ввібрала у себе – усі. Зустрічайте це диво Вкраїни Гарну хустку – у всій її пишній красі. Кожна барва хустини – це життя українців; Це -червоне і чорне, це весіль барво грай! Розмаїту! Червону! Цю вічну й сучасну Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай
Хустка – щоденний одяг. Тому можна простежити таку закономірність: у молодих головний убір зав’язували переважно під бороду, а в старих жінок – ззаду голови. У різних областях України жінки та дівчата пов’язують хустку по-різному: фатою, чалмою, під шию, під потилицю, шляпкою, короною, роблять ріжки, вузлик або чіпляють квітку.
Сповивали новонароджене малятко в біленьку мережану льолю – хустинку, яку традиційно передавали від роду до роду, коли вперше в купелі плескалося немовля. Добрий час, добрий час,Ангелята при нас. Розстелили м’якеньку хустинку,Щоб заповити маленьку дитинку. А пам’ятаєте, яку ви пісеньку співали про хустинку?А як не пригадати народну гру: " У хустинку". Ця гра вам знайома з дитячого садка