Презентація "Українська література доби Ренесансу і доби Бароко"

Українська література доби Ренесансу і доби Бароко

Що означає Ренесанс?Renaissance — («Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. У XVI столітті, коли на західноєвропейських теренах цілковито панувала доба Ренесансу, в Україну тільки прийшли її зародки. У цей час і в нас відродилося мистецтво, буяло багате літературне життя. Щоправда, більшість писемних пам’яток того часу творилися абсолютно різними мовами. 

Українська література доби Ренесансу Через українців, які навчалися в західноєвропейських університетах, в Україні поширювалися набутки європейської культури. Відомими письменниками того часу, що здобули освіту в Західній Європі, були Юрій Котермак з Дрогобича (Юрій Дрогобич або Дрогобицький), Мартин-Іоан з Перемишля, Павло Русин з Кросна, Станіслав Оріховський (Роксолан) з Галичини, а також Мелетій Смотрицький, Петро Могила, пізніше Феофан Прокопович. У своїй творчості вони в основному послуговувалися мовою античності латиною.

Талановитим письменником-полемістом, полум'яним патріотом, ви- значним культурним і громадським діячем цього часу був Іван Вишенський. Його могутній голос пролунав у дуже тяжкий для українського народу період становлення нації і державності. Вишенський сміливо виступав не тільки проти окремих вад суспільства, а й проти всієї державної та політичної системи феодально-кріпосницької Речі Посполитої, що на той час загарбала майже всі українські землі. У своїх творах письменник-полеміст став на захист знедолених і гноблених, відтворив правдиві картини життя і побуту українського народу. Тому ще за життя він здобув заслужену шану земляків, а потім пильну увагу до його спадщини літературознавців і мовознавців, філософів і письменників. Одним із найяскравіших творів Івана Вишенського є «Послання до єпископів», адресоване ініціаторам Берестейської унії.

Братства. Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадсько-політичні й освітні організації, відомі як братства. Братські товариства засновували, як правило, при православних церквах. Отже, до певної міри вони були й релігійними організаціями, хоча їхню діяльність уважали здебільшого світською. До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації мали свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися хворими й нужденними, будували лікарні й притулки для бідних.

Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в Дрогобичі, Києві, Луцьку, Перемишлі. До Київського братства вступив гетьман Петро Сагайдачний разом із Військом Запорозьким

Освіта. Заснуванням шкіл в Україні уславився князь Костянтин Острозький, який створив кілька шкіл на Волині, з-поміж яких найвідоміша — Острозька академія. Острозька академія. У ній викладали філософію, богослов’я, математику, астрономію, церковнослов’янську, грецьку, латинську й польську мови; лекції читали як українські вчені, так і іноземні (здебільшого поляки й греки).

Київська братська школа. Серед усіх братських шкіл найбільше значення мала Київська, заснована 1632 р. в статусі колегії. Нею опікувався митрополит Петро Могила, після смерті якого заклад було перейменовано на його честь. У Києво-Могилянському колегіумі (з початку ХVІІІ ст. — академія) викладали латиною — загальноприйнятою мовою в тогочасній Європі. Отже, студенти цього закладу мал безпосередній доступ до досягнень європейської науки й мистецтва.

Розвиток книгодрукування. Велике значення для культурного життя України мав винахід друкарського верстата. Попередником книгодрукування в Європі був однобіч- ний друк з дощок, на яких вирізали окремі сторінки тексту й зображення. Перші спроби книгодрукування зробив голландець Л. Костер у першій половині XV ст. З часом був винайдений прилад для відливання металевих літер, з яких складали текст для друку. Таким новим способом була надрукована перша книга - Біблія. Винахідник такого способу книгодрукування німець Йоганн Гутенберг дуже багато зробив для розвитку й поширення освіти.

Перші книжки церковнослов'янською мовою та кириличним шрифтом надрукував Швайпольт Фіоль у Кракові 1491 року. Це Октоїх та Часослов. Окто́їх (грец. Ὀκτώηχος «восьмигласник», «голос») — богослужбова книга Православної Церкви. Часосло́в, або молитвосло́в — церковно-богослужбова книга

Велику роль у розвитку друкарської справи в Україні відігравали братства. Майже всі братські школи відкрили друкарні. Спочатку з'явилися друковані священні книги, латинські й польські видання, перекладені українською мовою, абетки для школярів. Найбільшими центрами книгодрукування стали Львівська братська школа, Острозька академія та Києво-Могилянська колегія. Мали свої друкарні церкви й монастирі. При Києво-Печерській лаврі був створений великий друкарський дім. З цієї друкарні виходили якісно надруковані церковні книжки та наукові праці з чудовими малюнками й зображеннями. святих.

Одним із перших українських друкарів вважають Івана Федорова (Федоровича), який за дорученням московського царя Івана Грозного разом із Петром Мстиславцем створив у Москві друкарню і почав видавати книжки. 1 березня 1564 року видано Апостол, 1565 року Часословець. Московські ченці, що мали добрий заробіток з переписування книг, звинуватили друкарів у зв'язках із нечистою силою. Підбурений ченцями натовп спалив друкарню, а самі друкарі, рятуючи життя, втекли до Білорусі. Тут Федоров з допомогою литовського магната Г. Хоткевича заснував нову друкарню, отримавши для цього окреме село. Згодом друкар перебрався до Львова, де 1574 року видав Буквар і Апостол. Невдовзі переїхав до Острога. Тут 1580 року надру кував Новий Заповіт і Псалтир, а 1581 року - знамениту Острозьку Біблію..

Що означає Бароко?Бароко – (іт. barocco – вигадливий, примхливий, чудернацький) – стиль у мистецтві і літературі ряду кінця XVI-XVIII століття, для якого були характерними пишність, складність, примхливість, підкреслена урочистість, декоративність, динамічність композиції

Українська література доби Бароко. Українське бароко, що виникло на рубежі XVI-XVII століть, розвива- лося протягом двох віків. Бароко в Україні поширювалося в усіх жанрах тодішньої літератури завдяки викладачам та вихованцям Київської брат- ської колегії, де був осередок цієї течії.Із середини XVII і до останньої чверті XVIII століття бароко визначало художній стиль більшості українських письменників, проявляючись у різних літературних жанрах. Варто зазначити, що риси барокового стилю були притаманні й гостро полемічним творам І. Вишенського. Підставою для того слугує особли ва поетика писання, сповнена величезної емоційності промовця чи навіть пророка.

Одним із найоригінальніших барокових поетів вважають Івана Величковського. Його творчості властиві як релігійні, так і світські мотиви, що розкриваються через філософську й морально-повчальну тематику. Автор широко використовував сюжети та образи з міфології, церковних і світських писань, фольклору. Але найбільша заслуга поета в тому, що він розробив теорію і практику курйозного віршування, яке він назвав «штуки поетичні».І. Величковський також створив «раки літеральні» — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо. Семен Климовський у літературі відомий як «харківський козак-піснетворець». Аналіз творчої спадщини його дає можливість стверджувати. що митець мав академічну освіту, та й відгуки його сучасників переконують нас у цьому. Семен Климовський прославився на весь світ піснею «Їхав козак за Дунай», яку сучасні дослідники вважають зразком давньої любовної лірики. Композиція пісні - це розгорнутий діалог між дівчиною й козаком, який їде на війну і прощається з коханою. Сцена розлуки хоч і драматична, проте в інтонаціях звучить козацький запал і оптимізм.

Козацькі літописи. Героїчна епоха Хмельниччини монументальню відображена в козаць ких літописах. Козацькими їх називають тому, що головний герой цих літописів українське козацтво.«Літопис Самовидця» знайшов і відкрив світові Пантелеймон Куліш, він же запропонував і назву. Події літонису охоплюють другу половину XVII ст. На початку автор коротко характеризує всі ті причини, які призвели до Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Завершується літопис подіями 1702 року. У запису під 1663 роком літописець подає розповідь про Чорну раду під Ніжином, докладно описує два ворожі табори Сомка та Брюховецького. Цей історич ний запис використав П. Куліш для сюжету свого історичного роману «Чорна рада».

«Літопис Григорія Граб'янки» описує історію козацтва з часу його виникнення до 1709 року. Його автор - гадяцький сотник Григорій Граб'янка - вибудовує оповідь у формі окремих тематичних розділів. Докладно пише автор про мотиви, якими керувався Хмельницький,ідучи до Переяславської ради.«Літопис Самійла Величка» охоплює події 1648-1700 рр. Оповідач літописних подій на початку твору повідомляє, що служив у Василя Кочубея, який був у гетьмана Івана Мазепи генеральним писарем. «Літопис», лишаючись твором історичним, є водночас і твором художнім. У канву тексту автор вплітає уривки з художніх творів українських авторів, оповідь щедро пересипана народними прислів'ями, легендами, переказами.«Літопис Самійла Величка» солідна хроніка тогочасних подій, він налічує чотири томи, перший вийшов у світ 1848 року.