Презентація "Українська література другої половини ХІХ ст. у контексті розвитку тодішнього суспільства, культури, мистецтва"

Українська література в контексті розвитку суспільства другої половини ХІХ ст.

Умови розвитку літератури – колоніальне поневолення. Завдання митців – пробудити національну свідомість.

Організовувались безплатні недільні школи. (Першу з них було відкрито 1859 р. у Києві. Невдовзі в Україні їх функціонувало вже 110.) Народне училище 1864 р. - освітня реформа, суть якої полягає у створенні єдиної системи освіти. Початкова освіта - початкові народні училища

Реформою 1869 р. були створені гімназії, які давали середню освіту. Вони поділялися на класичні (перевага надавалася гуманітарним предметам, особливо грецькій і латинській мовам); реальні (вивчалися насамперед предмети природничого циклу). Реальне училище. Катеринослав Закінчення класичної гімназії давало право вступу без іспитів до університету, а реальної — лише до вищих технічних навчальних закладів. Наприкінці XIX ст. в Україні діяло 129 гімназій, 19 реальних та 17 комерційних училищ.

У другій половині XIX ст. фахівців з вищою освітою готували Харківський, Київський та Новоросійський університети Київський університет Св. Володимира (нині – Національний університет імені Т.Г.Шевченка) Харківський університет Новоросійський університет (нині Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова).

Виникла низка вищих спеціальних навчальних закладів: Ніжинського історико-філологічного інституту, Глухівського учительського інституту, Харківського ветеринарного інституту, Південноросійського технологічного інституту в Харкові, Київського політехнічного інституту, Вищого гірничого училища в Катеринославі. На західноукраїнських землях до Львівського університету приєдналися: Чернівецький університет (1875), Львівський політехнічний інститут (1877), Академія ветеринарної медицини (1897).

Родина Старицьких Родина Косачів Микола Лисенко Володимир Антонович Час піднесення визвольного руху і заборон української мови, культури. Основний об’єкт зображення і адресат - селянство.

у хаті-читальні «Просвіти» с. Залуква. 30-і роки ХХ ст. Центр українського мистецького життя - Львів. Значення діяльності Івана Франка у формуванні свідомості українців.

пароплав Брунеля 1837 Перший паровоз Р.Тревітіка 1804 Паровоз Стефенсона 1828 Перша фотографія 1825 Перший автомобіль з бензиновим двигуном 1885 Літак братів Райтів 1903 Телеграф Морзе 1836 Кіноапарат братів Люм’єрів 1895 Перший телефон Г.Белла 1876

Особливого розвитку в пореформений період набули природничі науки. Світове визнання здобув доробок науковців, які працювали в Україні. Математик О. Ляпунов створив загальну теорію стійкості та рівноваги руху механічних систем. Хімік М. Бекетов став одним із засновників нової науки — фізичної хімії.

Зоолог І. Мечніков заклав підвалини порівняльної патології, еволюційної ембріології, мікробіології. Фізіолог І. Сєченов став засновником російської фізіологічної школи Фізик М. Авенаріус заснував школу молекулярної фізики.

У другій половині XIX ст. відбулися значні зрушення і в сфері гуманітарних наук. На нові рубежі виходить історична наука. М. Костомаров та В. Антонович стали основоположниками народницького напряму в українській історіографії. Вони зосереджувалися на вивченні історії народу, його ідеалів, вірувань, устремлінь, досліджували рух народу в просторі й часі, тенденції його економічного, політичного, культурного життя, боротьбу за свої права.

Вагомим був внесок у розвиток вітчизняної філології видатного мовознавця О. Потебні. У своїх працях «Из записок по русской грамматике», «Мысль и речь», «Заметки о малорусском наречии» та інших він започаткував психологічний напрям у вітчизняному мовознавстві, активно розвивав філософію мови, вирішував конкретні проблеми загального мовознавства, діалектології тощо. О. Потебня

Пореформений період — це час розквіту любительського театру. Аматорські театральні вистави ставили у Києві, Харкові, Одесі, Ніжині, Полтаві та інших містах і навіть селах України. У 1882 р. у Єлисаветграді М. Кропивницький з акторів-любителів та акторів-професіоналів створив першу українську професійну трупу, до складу якої увійшли блискучі актори: М. Кропивницький

М. Заньковецька М. Садовський Після гастролей у Києві 1883 р. до трупи М. Кропивницького приєдналася аматорська група М. Старицького. М. Старицький

У 1891 р. в Києві М. Соловцов заснував перший постійний російський театр. У західноукраїнських землях перший український театр виник 1864 р. у Львові при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда». Його засновником став режисер та актор О. Бачинський. У 1862 p. C. Гулак-Артемовський створює першу національну українську оперу — «Запорожець за Дунаєм», в основу якої ліг сюжет, підказаний М. Костомаровим. C. Гулак-Артемовський

Риси розвитку української літератури в другій половині XIX ст. : Різноманітність художніх напрямів. У 70—90-х роках водночас існували і взаємно збагачували один одного романтизм (Я. Щоголів), натуралізм (Г. Барвінок, М. Кононенко), просвітницький реалізм (І. Нечуй-Левицький). 2. Наявність індивідуальних стилів письменства. етнографічно-побутовий (Л. Глібов, С. Руданський, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький), аналітично-психологічний (Марко Вовчок, Панас Мирний, А. Свидницький), соціально-філософський (І. Франко, М. Павлик, А. Грабовський).

3. Поява нових тем та проблематики. болюче класове розшарування селянства, життєві проблеми нового суспільного класу — пролетаріату; революційна боротьба народних мас проти соціального та національного гніту новітньої буржуазної доби; пошуки інтелігенцією свого місця в новій системі координат. (І. Франко «Борислав сміється», І. Нечуй-Левицький «Микола Джеря», Панас Мирний «Лихі люди»).

4. Демократизація та гуманізація літератури. Центральною фігурою художніх творів стала людина з народу. З'являється новий герой — Чіпка («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Жук («Лихі люди»), Бенедьо Синиця («Борислав сміється») та ін. 5. Ускладнення художніх форм Активно використовується весь жанровий арсенал — від панорамних, епічних романів та повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо.