День української писемності та мови 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
Заборона української мови1720 р. – Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. 1796 р. – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 1862 р. – закрито українські недільні школи. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 1876 р. – Олександр ІІ заборонив друкування нот українських пісень. 1884 р. – закрито всі українські театри.1914 р. – Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. 1938 р. – постанова сталінського уряду про обов´язкове вивчення російської мови. 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. 1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
Відродження української мови. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос –Більш нічого. А серце б’ється – ожива,Як їх почує!... Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І. Котляревський, а основоположником – Т. Шевченко. Так Котляревський у щасливий час. Вкраїнським словом розпочав співати,І спів той виглядав на жарт не раз,Та був у нім завдаток сил багатий.І огник, ним засвічений, не згас,А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Відродження української мови1990 р. – в Декларації про державний суверенітет України вказувалося: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя». 1991 р. – ухвалено Радою Міністрів України Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 p., яку не було виконано. 1996 р. – затверджено ст.10 (Розділ І — «Загальні засади») Конституції України українська мова є єдиною державною мовою України. 1999 р. – рішенням Конституційного Суду України встановлено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. 2019 р. – набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.