Номер слайду 3
Українські бісерні прикраси В Україні прикраси з бісеру були найпоширеніші в західних областях-Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, в окремих селах Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської областей. Виготовлені з бісеру вироби мали притаманні лише їм орнамент, колорит, місцеві назви. Українські прикраси нанизували з дуже дрібного круглого бісеру, який завозили з Чехії. Прикрасами з бісеру на Україні оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на шиї, руках, грудях. Носили прикраси по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших— і молодиці, і дівчата; одягали їх кожний день або тільки в свята; ними прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні убори. Найпоширенішими були шийні та нагрудні жіночі прикраси у вигляді вузеньких смужок, плескатих ланцюжків та заокруглених ажурних комірців. У назвах цих прикрас немає чіткого розмежування: одну й ту саму прикрасу в різних областях, районах і навіть селах називають неоднаково. Ми будемо користуватися найбільш вживаними назвами бісерних прикрас, розподіляючи їх за формою та призначенням на ґердани, силянки, комірці, крученики, ланцюжки. Стародавнє мистецтво нанизування відроджується у всіх областях України. Наслідуючи народні традиції, сучасні українки створюють бісерні прикраси, які, як і стародавні, чудово поєднуються з одягом, прикрашаючи й доповнюючи його.