Презентація "Українські меценати. Родина Харитоненків"

Харитоненки – підприємці, благодійники та меценати

В Україні здавна існували прекрасні традиції доброчинності. Зразками меценатів і благодійників на рубежі ХІХ-ХХ ст. були династії українських підприємців Терещенків, Ханенків, Харитоненків, Тарновських. Саме вони зробили значний внесок у розвиток систем охорони здоров'я, освіти, образотворчого та музичного мистецтва в Україні.

Майбутній «цукровий король» Іван Харитоненко народився 1821 року в слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії в Засновник роду Герасим Омелянович Харитоненко

Завдяки наполегливості, працьовитості, підприємливості за два десятиліття став одним із найбагатших людей Росії, зосередивши у своїх руках рухомого і нерухомого майна на суму 40 млн. карбованців. У період розквіту виробничо-комерційна компанія «І. Г. Харитоненко з сином» налічувала 10 цукрових заводів, рафінадний завод, володіла 70 тис. дес. прекрасних чорноземів. Успіх підприємницької діяльності Харитоненків був зумовлений постійним прагненням ведення виробництва на основі використання найбільш сучасних технологій: застосування вперше в Європі плівкових апаратів Кестнера, водотрубних парових котлів, підвісних канатних доріг, безперервно діючих дефекаторів і сатураторів.

Коріння Харитоненків слід шукати ще у XVIII ст. Першим згадано Омеляна Харитоненка та його сина Герасима, які чумакували. Щоб прогодувати велику родину, у якій було 10 душ дітей, доводилося працювати від світанку до світанку. Згодом Герасим переїхав до Сум, став купцем. Тут же народився син Іван, який став засновником фамільної справи.

Друга складова успіху — розумне поєднання максимально можливої ощадливості (у головній конторі такої гігантської компанії було лише 12 працівників, включаючи прибиральницю і двірника-садівника) з чесністю управителів та директорів заводів, що базувалась на їхній високій зарплаті (до шести тисяч карбованців на рік та значний відсоток з чистого прибутку, що інколи перевищував суму зарплати). Задоволені були своїм матеріальним становищем і більшість найманих робітників, що працювали на численних цукроварнях та полях Харитоненків.

Солодка продукція слобожанського цукрозаводчика вже наприкінці XIX ст. домоглася світового визнання. Про це свідчать численні нагороди всеросійських та міжнародних виставок. Зокрема медаль першого класу на Всесвітній виставці у Філадельфії 1876 р., золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р. та Антверпені 1885 р., Іван Харитоненко 1887 р. заснував перший в Росії цукровий синдикат. Продукцію Торговельного дому «Харитоненко і син» продавали в Харкові/Києві, Москві, Томську, Владивостоці, Баку, а також за кордоном: Персії, Туреччині, Китаї та Фінляндії.

Працездатність І. Г. Харитоненка була надзвичайною. Навіть на порозі 70-річчя він керував роботою 8 заводів і вів справи 11 садиб. Але високої шани і авторитету в суспільстві династія Харитоненків зажила не тільки за мільйонні прибутки і через родинні зв'язки з відомими аристократичними династіями Росії. Сто років по тому ми вшановуємо їх як меценатів, діяльність яких сприяла розвитку освіти, науки і мистецтва.

Численні архівні джерела, спогади сучасників свідчать, що батько і син Харитоненки витрачали мільйони карбованців зі своїх прибутків для заснування шкіл, гуртожитків, лікарень, благодійних установ, впорядкування міст та інших населених пунктів, на матеріальну підтримку церкви, художників, архітекторів, музикантів.

У м. Суми коштом підприємців побудовано реальне училище, кадетський корпус (500 тис. крб.), засновано стипендію для учнів реального училища, відкрито дитячий притулок вартістю 90 тис. і 150 тис. крб. було надано на його утримання, закладено бруківку в центральній частині міста та зведено перший бетонний міст через річку Сумку, Троїцький собор.

Також в Сумах споруджено школу для дівчаток із багатодітних сімей і сиріт і дитячу лікарню Святої Зінаїди на 20 ліжок, яку згодом було оснащено необхідним медичним обладнанням (30 тис. крб.).

Окрім цього, було виділено 100 тис. крб. для будівництва гуртожитку студентів Харківського університету, 170 тис. крб. — для будівництва церкви в с. Нижня Сироватка.

За проектом архітектора Щусєва 1913 року збудовано церкву в Наталівці — одну з найбільш унікальних споруд Харківщини.

Російський письменник А. П. Чехов, проїжджаючи повз села Лука, де був один із цукрових заводів, записав: «Село затишне... Мужики заможні. Злиденних немає».

Перед смертю І. Г. Харитоненко у своєму заповіті передавав всім церквам і монастирям м. Суми по одній тисячі карбованців, а для будівництва богадільні в с. Нижня Сироватка — 20 тис. крб.

Син Івана Герасимовича, Павло, підтримуючи розвиток художнього мистецтва, зібрав унікальну колекцію творів російських та західних художників, яка зберігалася в Москві, Пархомівському і Наталівському маєтках (майже 600 картин). На жаль, в роки революції більшість із них була розпорошена по різних музеях, а частина зникла безслідно.

Безумовно, це тільки частина добрих справ, здійснена Харитоненками на царині меценатства. Приклад слобожанських «цукрових королів» повинен стати гідним для наслідування представниками сучасної бізнес-еліти. Наша культура, освіта зокрема, вкрай потребує безкорисливої благодійної допомоги. Відкриття мосту Харитоненків

Відомий на всю країну пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві теж спонсорувався Павлом Харитоненком

Павла Івановича Харитоненка цар Микола II за сумлінне ставлення до своєї справи та увагу до потреб трудящих 1899 року увів у спадкове дворянство, його герб вінчали слова «Працею звеличуюсь». Він дістав чин дійсного статського радника, був нагороджений орденами Святого Володимира III ступеня і Святого Станіслава І ступеня, достойниками яких могли стати лише представники давніх аристократичних родин. Павло Іванович був обраний також почесним членом Петербурзької академії мистецтв, тривалий час очолював московське відділення Російського музичного товариства.

Сестри Харитоненко

Аби зробити рідне місто Суми відомішим, Павло Харитоненко разом зі своєю дружиною запросили до співпраці багатьох відомих російських та зарубіжних фотографів, які зробили фотокартки околиць Сум і надрукували їх у Стокгольмі. Але головним було те, що такими фотопутівниками не могли похвалитися навіть губернські міста, крім, звісно, Москви та Санкт-Петербургу.

У 1891 році було розпочате будівництво московської садиби Харитоненків. Павло Іванович хотів, аби з вікон його будинку в Москві відкривався прекрасний краєвид першопрестольної. Зараз це місце зветься Софійською набережною, а у двоповерховому домі цукрозаводчиків нині знаходиться посольство Великобританії.

Архітектором споруди Павло Іванович запросив відомого тоді Сергія Борисовича Залесського. А інтер'єр садиби виконав сам Федір Шехтель. Відомо, що гостями в цьому будинку Павла Івановича Харитоненка були Федір Шаляпін, композитор Олександр Скрябін. Родина Харитоненків володіла цією садибою до 1918 року.

З іменем Павла Харитоненка пов'язаний і маєток його батька — Наталівка. Саме за Павла Харитоненка Наталівка досягла свого найбільшого економічного і культурного розквіту.

У 1897 році Павло Харитоненко викупив славнозвісну Качанівку у тодішнього її власника Василя Тарновського. Саме за Павла Івановича Качанівка була електрофікована та телефонізована; проводилися капітальні реконструкції палацового ансамблю та розширення паркової зони.

До робіт запрошувалися найвідоміші архітектори та художники. Також за наказом Харитоненка на території садиби відразу побудували службові флігелі для робітників.

Помер Павло Іванович Харитоненко 13 квітня 1914 року. Він був похований біля Петропавлівської церкви у місті Суми. За деякими джерелами його могила не збереглася.

Після смерті Павла Івановича Качанівка перейшла у спадок до його дітей, а точніше, до старшої дочки Олени Олів. У 1918 році подружжя Олів емігрувало за кордон, а колишня садиба була націоналізована більшовиками.

І. Г. Харитоненка було увічнено в бронзі на Покровській площі в Сумах. Пам'ятник за проектом архітектора О. М. Опєкушина та скульптора А. Круазі було відкрито 1 жовтня 1899 року в присутності архієпископа Харківського та Охтирського Амвросія, Харківського міського голови Голеніщева-Кутузова, попечителя Харківського навчального округу фон Анрепа, ректора Харківського університету Лагермарка разом з депутацією студентів.І хоча за роки комуністичної влади пам'ятник знищили, справедливість, проте, було відновлено. Виготовлена скульптором А. Івченком точна копія фігури І. Г. Харитоненка в червні 1996 року зно­ву посіла своє законне місце на п'єдесталі в цент­рі Сум. Освятив монумент владика Сумський і Охтирський Іонафан.

Пам'ятник встановлений в 2010 році до 355-річчя м. Суми. В пам'ять про славні справи цукрової промисловості сім’ї Харитоненків