Презентація "Українські музеї, бібліотеки, архіви за кордоном, їхня роль у збереженні національної ідентичності та культурної спадщини українців"

Українські музеї, бібліотеки, архіви за кордоном, їхня роль у збереженні національної ідентичності та культурної спадщини українців

Загальновизнано, що головним чинником історичного процесу є творення, збереження і розвиток культури в широкому значенні цього слова, а тому національне самоствердження напряму залежить від включеності народу у світовий культурний процес, коли є змога вшановувати як свої культурні традиції, так і популяризувати модерні культурні здобутки свого народу. У цьому аспекті молодій державі допомогли і сприяють сьогодні численні культурні інституції діаспори .

Важливою інтегральною частиною історико-культурної спадщини українського народу є архівні, музейні та бібліотечні колекції, які виникли в результаті діяльності українських громадсько-політичних, наукових, культурно-освітніх та релігійних осередків у різних країнах світу. Сучасна наука розглядає українську діаспору “як своєрідну форму соціуму; як сукупність людей українського роду, що через історичні обставини опинилася за кордонами України”, однак попри всі відмінності в традиціях і культурі між різними територіальними гілками, соціальному походженні, статусі, освіті й вартісних орієнтаціях її представників зберегла певну спільність інтересів та устремлінь.

Упродовж XX ст. одним із важливих напрямів діяльності громадсько-політичних та культурних осередків української діаспори у світі було збирання та збереження українських документальних, рукописних та музейних пам’яток, створення архівних зібрань та колекцій у країнах осідку. Особливого значення ця робота набула в період між двома світовими війнами, коли на теренах кількох європейських держав представниками української політичної та військової еміграції було засновано цілу низку громадсько-політичних, культурно-освітніх, наукових установ та організацій, документація яких стала основою новоутворених архівних колекцій. Важливі документальні зібрання залишили по собі після ліквідації українські дипломатичні представництва та місії, а також архівні осередки, які були створені під час перебування українських вояків у таборах полонених та інтернованих під час Першої світової війни та шістьох повоєнних років . Окрім того, за межами України опинився значний масив цінних документів офіційного та особового походження, що був вивезений українськими урядовцями та приватними особами після поразки визвольних змагань. Архіви

У період між двома світовими війнами українськими емігрантами було розгорнуто активну діяльність зі збирання документальних матеріалів та формування українських архівних, музейних і бібліотечних колекцій. У цей період на теренах кількох європейських країн було засновано низку інституцій, покликаних збирати, зберігати, систематизувати, вивчати та популяризувати історико-культурну спадщину українського народу, зокрема, Головний військово-історичний музей-архів Армії УНР у Тарнові (Польща), Музей-архів визвольної боротьби України у Празі (Чехо-Словаччина), Бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі (Франція).

По закінченні Другої світової війни, унаслідок третьої хвилі української еміграції, значна кількість відомих українських громадсько-політичних та культурних діячів переселилася на північноамериканський континент, де було продовжено роботу з організації збирання та зберігання документальних пам’яток українського народу. Упродовж 1950-1960-х pp. у США та Канаді було засновано цілу низку українських архівних центрів, серед яких: Музей-архів Української Вільної Академії Наук імені Д. Антоновича в Нью-Йорку, Архів та бібліотека НТШ у Нью-Йорку, Архів Східноєвропейського дослідного інституту ім. В’ячеслава Липинського у Філадельфії, Українсько-канадський дослідницький та документальний центр у Торонто та ін.

Вивчення історії заснування та діяльності закордонних українських архівних центрів становить сьогодні важливу та актуальну наукову проблему через декілька причин. По-перше, діяльність цих установ є інтегральною частиною історії української політичної еміграції XX ст. По-друге, матеріали, представлені в цих колекціях, є надзвичайно цінним джерелом з багатьох проблем громадсько-політичної, соціально-економічної, церковної історії, а також з історії української науки і культури. По-третє, архівні центри і колекції, утворені українцями в різних країнах, є невід’ємним компонентом загальносвітового історичного процесу – вони відіграють важливу роль не тільки у збереженні та вивченні історичної спадщини українського народу, але й у поширенні та популяризації знань про Україну, про життя та діяльність українців у країнах осідку (“Ukrainian-American community” – українську діаспору в США, “Ukrainian-Canadian community” – українську діаспору в Канаді та ін.).

Крім Бібліотеки ім. Симона Петлюри у Парижі, одну з найцінніших українських документальних колекцій в Європі має архів Українського Католицького Університету в Римі, де зберігаються рідкісні документи й рукописи, зокрема, М. Грушевського та В. Липинського, а також архів Уряду ЗУНР. Важлива інформація про історію заснування та діяльність архіву Українського Католицького Університету та архіву Української папської колегії святого Йосафа-та в Римі міститься у ґрунтовній праці В. Трощинського та А. Шевченка “Українці в світі”

Важливий внесок у дослідження діяльності українських архівів у США зробив Любомир Винар – професор Кентського університету (США), засновник і голова Українського історичного товариства, редактор журналу “Український історик”. Він був одним з ініціаторів заснування в 1971 р. при Кентському університеті Центру для вивчення етнічних публікацій та культурних інститутів (Center for the Study of the Ethnic Publications and Cultural Institutions), завданням якого було дослідження діяльності етнічних культурних інституцій та етнічної преси в США. Перший великий огляд етнічних, у тому числі українських, архівів було здійснено Центром у 1977-1978 pp., а його результати опубліковано в першому узагальнюючому довіднику з американських етнічних культурних інституцій . У 1980 р. Центр провів спеціальне дослідження слов’янських культурних інституцій в США, яке охоплювало архіви бібліотеки та музеї 16 слов’янсько-американських товариств.

Одним з останніх великих проектів Центру було обстеження власне українських архівів, музеїв та бібліотек у США, проведене впродовж 1993 – березня 1995р. Центром було підготовлено та надіслано до українських культурних інституцій у США спеціальні анкети з метою ідентифікації українських архівів, бібліотек, музеїв та подальшого аналізу складу їх колекцій. Зібрані шляхом анкетування дані були покладені в основу аналітичного огляду Л. Винара “Preservation of the Cultural Heritage: Ukrainian Archives, Libraries and Museums in the United States” (“Збереження культурної спадщини: українські архіви, музеї та бібліотеки у Сполучених Штатах”) . Ця праця містить, по-перше, важливу інформацію довідкового характеру, оскільки в ній наведено дані про 32 українські інституції в США, у структурі яких існують українські архіви, музеї, бібліотеки та художні галереї. Головною метою цих інституцій є збирання, збереження, використання та експонування документів, публікацій та речових пам’яток української історико-культурної спадщини у США” .

МУЗЕЇСьогодні процес еволюції музеїв – це шлях пошуку нових культурнихпарадигм. Виклики, що їх диктує сучасність, перетворюють музеї зі звичайнихзакладів зберігання матеріальних пам’яток культурної спадщини на новітнісоціокультурні інституції, місією яких є творення нової дійсності. Сучасні заклади культури, пов’язані зі зберіганням, музеєфікацією татрансляцією культурних цінностей і культурних об’єктів, не просто залучаютькористувачів, а створюють передумови, які дозволили б людині стати творцемчогось нового. Такі практики здатні підвищити важливість музею не тільки в ролікультурного закладу, але й перетворити його на активного суспільно-політичногодіяча, який, враховуючи інтереси своїх відвідувачів, може розв’язувати важливіпитання як локального, так і державного значення

Музеї є обов’язковою складовою туристичної політики, бізнесовоїдіяльності. Завдяки їм значно активізовуються економічні, соціальні процеси вкраїнах, регіонах, де існує розгалужена музейна мережа, а також розвиваєтьсядіалог культур і народів, оскільки в цьому сегменті постійно знаходиться значнакількість іноземних та вітчизняних туристів. Ці заклади являють собою образпевної країни, народу, уособлюючи культурні цінності конкретної спільноти,нації, цивілізації.

Сьогодні українські музеї за кордоном це не лише колекції артефактів івиставки, а й дослідницькі центри, просвітницькі організації. Вони проводятьдослідження, організовують події, майстер-класи та зустрічі, видають книжки. При музеях можна придбати сучасну українську літературу в перекладах чидослідження з української історії.

Так, у 2019 р. Український національний музей у Чикаго (США) буловнесено у перелік 200 місць, які варто відвідати під час Дня відкритих дверей –Open House Chicago – безкоштовного публічного фестивалю, який пропонуєдоступ до понад 350 будівель по всьому місту

Музейна бібліотека налічує понад 22 тис. одиниць: рідкісні книжки,періодика, монографії, наукова та художня література. Важливо зазначити, що на карті Чикаго як пам’ятки архітектури, кріммузею, зазначені й українські церкви – Український православний кафедральнийсобор князя Володимира, Українська греко-католицька кафедра Св. Миколая,український греко-католицький собор Володимира й Ольги

Також туристам рекомендують відвідати Український Інститут модерногомистецтва (Ukrainian Institute of Modern Art), який було створено якальтернативний майданчик для сучасних українських художників. Утім, з часомтут почали виставляти і сучасних американських митців, які не мають нічогоспільного з Україною. Такі ж виставки проходять і в Українському інституті (Ukrainian Institute of. America) в Нью-Йорку, який розташований в одному з найпрестижніших районівміста, навпроти Метрополітен музею.

У бібліотеках Європи відкриваються «Українські книжкові полички»У бібліотеках Європи одна за одною відкриваються «Українські книжкові полички». Цей проєкт був запланований ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну та передбачав поширення української літератури в оригіналі та перекладах у провідних бібліотеках світу. Як відзначила перша леді України, під час війни потреба в ньому лише зросла: «Росія знищує наші бібліотеки – вже кілька сотень, включно з шкільними... Однак культура і книга, на щастя, мають не тільки матеріальний вимір. Вони - те, чого не знищити ракетами і бомбами. Це той випадок, коли на місце знищеного одразу постає нове. В бібліотеках Європи одна за одною відкриваються «Українські книжкові полички», – написала Олена Зеленська.

За дні війни багато українців були змушені залишити територію України та виїхати за кордон. Зараз вони позбавлені не лише домівки, але й можливості задовольнити свої культурні потреби, зокрема через доступ до літератури. Зокрема, відповідно до опитування «Дослідження доступності української книги за кордоном», проведеного дослідницькою агенцією Info. Sapiens на замовлення УІК, у якому взяли участь майже 200 бібліотек Польщі, Німеччини та США, 74% їхніх книгозбірень мають українську книгу. До того ж третина або й половина бібліотек цих країн мають у наявності нові українські книжки, видані за 2019-2021 роки. Зокрема йдеться про 46% бібліотек Польщі, 35% бібліотек Німеччини та 38% найбільших бібліотек Сполучених Штатів Америки. Для того, щоб відвідати бібліотеку або скористатися її послугами за кордоном, не потрібно бути громадянином країни або мати дозвіл на перебування. У більшості держав світу відвідування читальних залів (часто навіть університетських) не вимагає жодних додаткових документів – читацьких квитків, студентських посвідчень тощо. Проте для можливості взяти книжку додому діють інші правила. «Для тих, хто перебуває зараз у Польщі, Німеччині чи США і хотів би мати доступ до книжок українською мовою, ми підготували перелік із 38 бібліотек у цих країнах, які точно мають у наявності останні надходження українських книжок». Отож, українські книголюби, які змушені були виїхати за кордон через війну, мають нагоду знайти українські книжки в бібліотеках Польщі, Німеччини, США.

Українські архіви, музеї, бібліотеки та художні галереї відіграють вирішальну роль у житті української громади на національному, державному та місцевому рівнях; вони є важливою силою в поширенні українських культурних цінностей серед американських українців та американського суспільства в цілому, забезпечуючи національно-культурне самовизначення української діаспори