Презентація "Українські поети про Україну-матір"

Вірші поетів України про Україну - матір

Розмалюй свій день такими фарбами!!!

Ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття.

Не забувайте мріяти щодня. Не забувайте усміхатись горю. Усміхнені вуста - це та броня, яку не зломить навіть ваша доля. (Ліна Костенко)

Я люблю Україну!Я люблю свою Батьківщину! Це земля, де я народилася і живу. Де живуть мої рідні, близькі, знайомі. Це – все, що мене оточує щодня, щохвилини. Це - тополя, яка виросла на перехресті доріг, і яка зараз, восени, починає переодягатись в свої золотаві шати. Це – «…садок вишневий коло хати…», від аромату цвіту якого навесні хмеліє голова. Це – кущ калини під моїм вікном, гілки якого взимку від вітру безпорадно б’ють по склу своїми перестиглими гронами, ніби просять прихистити червоні намистини до весни…

Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Я шаную традиції своєї рідної землі, люблю задушевну українську пісню. Україна - це мій дім! Я точно знаю, що наше небо – найгарніше, наші ліси – найзеленіші, земля- найбагатша, а люди - щирі і працьовиті!Батьківщина – це рідна домівка, місце, де ми народилися, там, де наше дитинство. У кожної людини Батьківщина одна-єдина, як мама! “Не шукай щастя за морем”. (Г. Сковорода)

Україно! Мені здається, що я твій нерв. Твій біль – мій біль, твоя радість – мій спокій, твої тривоги —мої недоспані ночі…

Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами. (І. Багряний)***Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина. (В. Сухомлинський)***Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити. (Г. Сковорода)

«Україна починається з тебе». В’ячеслав Чорновіл

Усе моє, все зветься Україна Ліна Костенко. Усе моє, все зветься Україна. Буває часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є – дорога, явори,усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори.

Я закоханий палко, без міри Василь Симоненко. Я закоханий палко, без міри. У небачену вроду твою. Все, що в серці натхненне і щире,Я тобі віддаю. Ти дала мені радісну вдачу,Кров гарячу пустила до жил. Я без тебе нічого не значу,Ніби птиця без крил. Кожну хвилю у кожну днину. Гріє душу твоє ім'я,Ненаглядна, горда, єдина,Україно моя.

Україні Василь Симоненко. Коли крізь розпач випнуться надіїІ загудуть на вітрі степовім,Я тоді твоїм ім’ям радіюІ сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая. У передгроззі дикім і німім,Я твоїм ім’ям благословляю,Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо краєІ крушить твою вроду вікову,Я тоді з твоїм ім’ям вмираюІ в твоєму імені живу!

Живи, Україно, живи для краси Олександр Олесь. Живи, Україно, живи для краси,Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси,Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги,І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги. З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шабляхІ жити, і вмерти з тобою,І прапори рідні в кривавих боях. Ніколи не вкрити ганьбою!

Трішки туману і трішки інею,неба льодинку холодну —на шлях…Вечір, мов казка, над Україноюказка, як вечір,аж синьо в очах…Там, за тополями,за огорожами,де місто тікає на ніч в степи —все запорошене,все насторожене,вся Україна заслухалась —і не спить… (В. Підпалий)

Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянути ще раз на рідну країну,Поглянути ще раз на синій Дніпро, –Там жити чи вмерти, мені все одно;Поглянути ще раз на степ, могилки,Востаннє згадати палкії гадки…Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна. (Леся Українка)

Любіть Україну, як сонце любіть Любіть Україну, як сонце любіть,як вітер, і трави, і води…В годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її, вічно живу і нову,і мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим,розвіяний в полі вітрами…

Любіть Україну всім серцем своїмі всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна,як очі її ніжно-карі…Вона у зірках, і у вербах вона,і в кожному серця ударі,у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,у пісні у кожній, у думі,в дитячій усмішці, в дівочих очахі в стягів багряному шумі… (В. Сосюра)

Це моя Україна Зацвітає калина,Зеленіє ліщина,Степом котиться диво-луна,Це моя Україна,Це моя Батьківщина,Що, як тато і мама, одна.(А. Камінчук)

Чорнобривці (М. Сингаївський) Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку,Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки і зустрічі знаю - Бачив я у чужій стороніЧорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку,Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька.

Пісня про рушник. Слова: Андрій Малишко. Музика: Платон Майборода. Рідна мати моя, ти ночей не доспала. Ти водила мене у поля край села.І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала.І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжкаІ зелені луги й солов'їні гаї.І твоя незрадлива материнська ласкава усмішкаІ засмучені очі хороші твої.І твоя незрадлива материнська ласкава усмішкаІ засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -І дитинство й розлука і вірна любов.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -І дитинство й розлука й твоя материнська любов

Росте черешня в мами на городі,Стара-стара, а кожен рік цвіте,Щоліта дітям ягодами годить,Хоча вони й не дякують за те. Щоліта дітям ягодами годить,Хоча вони й не дякують за те. Приспів: Мамо, мамо, вічна і кохана,Ви пробачте, що був неуважний,Знаю, ви молилися за мене. Дні і ночі сива моя нене. Живе старенька мати у господі,Невтомні руки, серце золоте,Щодня і дітям, і онукам годить,Хоч рідко хто з них дякує за те. Щодня і дітям, і онукам годить,Хоч рідко хто з них дякує за те.

Ну що ж, про вдячність забувають люди,Душа сліпа у щасті, а проте. Вони прозріють, але пізно буде: Черешня всохне, мати одцвіте. Вони прозріють, але пізно буде: Черешня всохне, мати одцвіте. Приспів: Мамо, мамо, вічна і кохана,Ви пробачте, що був неуважний,Знаю, ви молилися за мене. Дні і ночі сива моя нене.(Автор слів М. Луків, музики А. Горчинський)

Мати-Україно. Перше наше слово з нами повсякчас,Мати-Україно, ти одна у нас!Ниви і діброви, і садів окрас —Рідна мати Батьківщино,Ти ж одна у нас!Хай же мир і дружба поєднають всіх,І дзвенить дитячий безтурботний сміх. Нам зоріє доля світла і ясна. Рідна мати Батьківщино,Ти ж у нас одна!Микола Сингаївський

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,Виростуть з тобою приспані тривоги. За тобою завше будуть мандрувати. Очі материнські і білява хата.І якщо впадеш ти на чужому полі,Прийдуть з України верби і тополіСтануть над тобою, листям затріпочуть,Тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.( Уривок, Василь Симоненко “Лебеді материнства”)

Україна і мати – їх не розділити!Одна у кожного мати! Одна у кожного і Батьківщина!Мати і Батьківщина понад усе!Ми всі різні, різні у всьому!Але це те, що нас об’єднує і робить багатшими у нашій несхожості,у нашій неповторності! А схожі ми схожі у любові до батька-матері, до рідної України-неньки!Перед ними ми у вічному боргу за життя, за любов, за красу і мрію, за весни і зорі, за небо і сонце!!!