Стельмах прийшов у прозу, взявши з собою поезію. Питомі риси Стельмаха – поета органічно влилися у творчість Стельмаха-прозаїка ... Ці риси – справжня закоханість у рідну природу з її тонами, звуками, барвами, пахощами, сердечна й гаряча увага до людини і до її творчої праці на землі. М. Рильський. Мотиваційна розминка. Прочитайте вислів про творчу манеру М. Стельмаха. Що дало підстави для такого судження?
Загальнолюдські цінності та звичаї в родині Михайлика. Прийом «Щоденник подвійних нотаток».{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Цитата. Перед тим як зайти в церкву, бабуся побожно перегнулася…Чого тiльки не вмiв мiй дiдусь! Залiзо й дерево аж спiвали в дiда…Жодна крихiтка житейського бруду не виповзла з двору моїх дiдiв, недобре слово з їхнiх уст не торкнулося жодної людини. Коли дiдусь пiзно повертався з роботи чи заробiткiв, то шкодував будити свою дружину, а сiдав на призьбi коло її вiкна i отут, припадаючи росою, засинав до ранку. {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Втисновки{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Втисновки. Набожність, відвідування церкви. Майстровитість, талант до різного ремісництва. Висока моральність та духовність. Шанобливі подружністосунки
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}В маминих устах i душi "насiння" було святим словом. Мати вiрила: земля усе знає, … i на самотi тихенько розмовляла з нею, довiряючи свої радощi, болi й просячи, щоб вона родила на долю всякого: i роботящого, i ледащого…Було так цiкаво слухати, коли бабуся, наче з рiднею, розмовляє з деревами, тому я й ув'язуюсь за нею. Коли на городi з'являвся перший пуп'янок огiрка чи зацвiтав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку i вела подивитися на це диво…Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину…{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Побожне ставлення до землі, природи й до насіння. Одухотворення природи. Родинне виховання. Мати – берегиня роду.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}…батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радiсного i схвильованого, до плуга, а сам став бiля коней. Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi i не вважаю себе ледащом.— Снiг не снiг, а вчитися треба. Пiдемо, Михайле, до школи, — вiн узяв мене на руки, вгорнув полами киреї, а на голову надiв заячу шапку. Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав і ніс длдому... Якби тепер запитали, яку найкращу одіж довелося мені бачити по всіх світах, я, не вагаючись, відповів би: кирея мого батька.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Хліборобська праця споковіку від батька до сина. Виховання прцелюбства (діти працюють разом з батьками). Прагнення до освіти.
Християнські та народніі звичаї та традиції …жила всяка нечиста сила, вона, як могла, збиткувалась над хлiборобом, його худiбкою та посiвами.…Бабуся ніколи чорта не назве своїм ім'ям, а тільки — Гнатом-безп'ятком або «тим, хто в греблі сидить. Вона (Мар’яна) якось у нас трохи вишивала, i не дiвочу, а парубочу сорочку. Мабуть, у неї вже є молодий. Народознавчий контекст
Християнські та народніі звичаї та традиції З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам.“Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечір вона покращала, побагатшала. Її бідність скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті, й свят-вечірній стіл. На ньому зараз лежать три хлібини, грудка солі, височіє стос гречаних млинців і стоять з різними пісними стравами ті святешні мальовані полумиски, що бажають добрим людям і здоров’я, і щастя, і червоного цвіту.”
Християнські та народніі звичаї та традиції — Де ж я цих биток наберу?— Натовчемо на цвинтарi! — впевнено каже Гива. — Я тобi до Великодня зроблю вощанку, i ти нею роздобудеш цiлу торбу крашанок, що торбу — цiлiсiнький мiшок!... Я пам'ятаю, як урочусто проводжали в поле плугатарiв iз раннiм плугом. Коли ж вони повертались увечерi додому, їх стрiчали старi й малi. А яка то була радiсть, коли орач виймав тобi з торби шматок причерствiлого хлiба i казав, що вiн од зайця. Це був найкращий хлiб мого дитинства!
Через три днi спочивав у домовинi. На подушцi бiля його голови востаннє лежали любисток, материнка й шальвiя...коли почула свою смертну годину, пiдвелася, сама вибiлила стiни, помастила долiвку, принесла з городу прив'ялих чорнобривцiв, купчакiв i панiстки, розкидала по хатi i звелiла увечерi скликати рiдню. Християнські та народніі звичаї та традиції
Шила в мішку не втаїш. Правда завжди випливе. Праця облагороджує душу людини. Роботящі руки гори вернуть. Грамотний – видющий і на все тямущий Письменного голова годує. У нього не розживешся і серед зими льоду. Тіло в золоті, а душа в болоті. Біль душі – найстрашніший біль. Життя має свою дорогу. Зоря іде – долю веде. Народна мудрість в прислів’ях та приказках. Народознавчий контекст. Знайдіть у тексті епізод, який яскраво проілюстрував би народні прислів’я та приказки: