Презентація "Український кордон часів УНР(1917-1920рр.)"

Український кордон часів УНР(1917-1920) Робота вчителя історії та правознавства Часовоярського ЗЗСО Ⅰ-ⅠⅠⅠ ступенів №15 Часовоярської міської ради Донецької області Заярного Олександра Борисовича

Початок формування органів охорони державного кордону. Після приходу до влади більшовиків в Росії Українська Центральна Рада приймає Третій Універсал, який проголошував створення Української Народної Республіки ( УНР) у складі 9 українських губерній як автономної частини Росії. Але радянський уряд не визнав УНР. На всій території України після завершення першої радянсько-української війни буде встановлена влада «совєтов». 22 січня 1918 року Центральна Рада приймає Четвертий Універсал, який проголошував УНР самостійною та незалежною державою, і звернулася за допомогою до Центральних держав. Після повернення в Україну Центральної Ради за допомогою Німеччини розпочався процес формування власних  органів безпеки і оборони, у тому числі охорони державного кордону.

Визнання кордонів УНР іноземними державами. Протягом 1918 року державні кордони  УНР були визнані міжнародними угодами з усіма сусідніми державами, а також державними утвореннями, які виникли на тлі розпаду Російської імперії: Австро-Угорщиною; Румунією; Польщею; Білоруською Народною Республікою; Великим Військом Донським; Кубанською Народною Республікою. 18 лютого підписана військова конвенція між Української Народної Республіки, Німецької імперією і Австро-Угорською імперією, яка стала правовою основою для застосування австро-німецьких військ на території українських губерній проти українських і російських більшовиків.

Кордон з радянською Росією. Кордоном з радянською Росією було визнано так звану «нейтральну зону». Вона була завширшки 10 – 40 км від лінії Сураж-Унеча-Стародуб-Новгород-Сіверський-Глухів-Рильськ-Колонтаївка-Суджа-Беленіхіно-Куп'янськ. У межах «нейтральної зони» встановлено кордонні пункти на станціях Орша, Клинці, Хутір-Михайлівський, Коренево, Гостинцево та Валуйки. У тилу кордонних пунктів на станціях Жлобин, Новобілиця, Ворожба, Бєлгород і Куп'янськ встановлено дозорчі пункти. Питання про державний кордон з більшовиками так і не було вирішене. 7 жовтня 1918 року переговори було припинено, а на початку листопада 1918 року взагалі перервано.

Створення та розвиток прикордонної охорони за часів Української Центральної Ради УНР(березень – квітень 1918 року)на засіданнях уряду УНР ухвалено:7 березня - питання організації охорони кордону, за ініціативи Військового Міністра Олександра Жуківського;20 березня- рішення про створення Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), затверджено його командувачем полковника В. Желіховського;23 березня- статут корпусу, з його підпорядкуванням Міністерству фінансів;сплановано формування 9 бригад кордонної охорони та 1 навчальної (1-ша Волинська (м. Луцьк); 2-га Подільська (м. Кам’янець-Подільській); 3-тя Одеська (м. Одеса); 4-та Північна (м. Гомель); 5-та Чорноморська (м. Одеса); 6-та Хоперська (с. Бутурлинівка, фактично – Валуйки); 7-ма Донецька (м. Луганськ); 8-ма Азовська (м. Маріуполь); 9-та Курська (с. Обоянь, фактично – м. Суми); Навчальна бригада (м. Нова Прага)).

Головними завданнями ОККО визначалися організація охорони кордону шляхом виставлення спеціальних постів;контроль за переміщенням через кордон осіб за наявністю відповідних документів та протидія незаконному ввозу (вивозу) товарів, зброї, боєприпасів тощо;затримання дезертирів та кримінальних елементів;виконання на кордоні обов’язків карантинної та поліцейської служб. У службовій діяльності ОККО пріоритет надавався правоохоронній складовій, але за структурою він будувався за військовим зразком, а його особовий склад мав військові чини. За браком старшинських кадрів формування корпусу відбувалось вкрай повільно.

Створення та розвиток прикордонної охорони за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського (травень – листопад 1918 року)Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського начальником Окремого корпусу кордонної охорони був призначений генеральний хорунжий Віктор Савельєв за державні кордони УНР умовно визначалися межі проживання українського населенняза етнічним принципом;упорядковано організаційно-штатну структуру ОККО (бригада – відділ – загін – вартарка (застава);створено Штаб охорони узбережжя Чорного моря, якому мали підпорядковуватися три полки Чорноморської охорони, які формувалися в Одесі;забезпечено запровадження системи перевірки паспортних та інших документів, що посвідчують особу та надають право громадянам УНР та іноземцям на перетин державного кордону (обіжник «Про порядок пропуску через кордон пасажирів» (№633) від 27 травня 1918 року). .

Зелена лінія - українсько-російський кордон часів Української Держави, біла - нинішній кордон України.

Облаштування прикордонних об'єктів. Несення кордонної служби, постійне збільшення обсягів завдань з охорони кордону вимагали відповідного матеріально-технічного забезпечення. На асигновані державою кошти продовжувалось облаштування прикордонних об'єктів: будувалися телефонні лінії, утримувалася в робочому стані сигналізація, проводилася закупівля коней, збруї.

Створення та розвиток прикордонної охорони за часів Директорії (1919 – 1921 роки)контроль державної влади УНР обмежувався окремими районами на Волині, а згодом територією Поділля та басейном річок Збруч та Дністер (столицею УНР стає Вінниця, а згодом Кам’янець-Подільський);під керівництвом нового командувача ОККО полковника (з 5 жовтня 1920 року – генерал-хорунжого) О. Пилькевича реорганізовано систему управління та змінено організаційно-штатну структуру: Центральне управління ОККО зі штабом – бригада – відділ – пост (вартарка);прикордонні частини зведені у Волинську та Подільську кордонні бригади, розпочато формування Дністрянської бригади;організовано охорону держаного кордону, у сучасному розумінні, по прикордонних річках Збруч (кордон з Польщею) та Дністер (кордон з королівською Румунією);участь прикордонних підрозділів у бойових діях разом з військовим частинами Дієвої армії УНР;відхід підрозділів ОККО, разом з Дієвою армією УНР, на польську територію – за річку Збруч, у результаті бойових дій з Червоною армією радянської Росії.

Нестійкість кордонів в умовах бойових дій. В умовах бойових дій територія УНР обмежувалась зоною стратегічного впливу Армії Української Народної Республіки. Кордони в цей час були рухомими, нестійкими. На кордоні з Румунією на р. Дністер стояла сторожова охорона чисельністю до 2 тис. вояків. Організацію охорони кордону було покладено на коменданта Кам'янця-Подільського. З 1918 року фактично діяли пункти митного огляду в селах і містечках — Хутір-Михайлівський, Ворожба, Конотоп, Валуйки, Каменська, Лихи, Сатанів, Тарноруда, Бугаз, Овідіополь, Берестечко, Ганцевичі, Жлобин, Гомель, Малевичі, Лукинці, Ямпіль, Рибниця, Тирасполь і Могилів-Подільський.

У ході Другої війни радянської Росії проти УНР з території України будуть вигнані і німці, і Директорія УНР. А після завершення громадянської війни остаточно відновлена влада «совєтов» {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Пунктиром позначено українсько-російський кордон 1919 року, білим - нинішній кордон України

ОЛЕКСАНДР ПИЛЬКЕВИЧ - Генерал-жорунжий Армії Української Народної Республіки. З червня 1919 року —останній командир Окремого корпусу кордонної охорони Української Народної Республіки.

Прикордонники мали свою форму одягу. Спочатку для кордонної охорони був визначений жовтогарячий колір петлиць. Пізніше — ясно-зелений. Нaкaзом Головної управи вiйськ У No 230 вiд 12. 08. 1919 р. затверджено однострiй для частин окремого кордонного корпусу. Формa вiдповiдaлa зрaзку польової форми вiйськ УНР з такими змiнaми: штaни — сiро-синього кольору з жовтими кaнтaми; приклaдне сукно — жовте з блакитною стьожкою навколо петлиць i ріжків. На кaшкетax старшин околиця булa жовтого кольору з блакитним кaнтом. a знак розрiзнення у кордонниx корпусax правила емблема на петлицяx: переxрещенi крiс i шабля, а мiж ними — жезл Меркурiя. Знaк міг бути виготовлений з білого метaлу, зроблений трафаретом білого кольору aбо вишитий на сукнi. У Тимчасовому наказі 1919 року прикордонники отримують (принаймні, на папері) «ясно-зелені» нарукавні ромби.

Тимчасові знаки розрізнення старшин та козаків армії Української Народної Республіки (наказ Військам Дієвої Армії УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 84)

Видатні особистості Окремого корпусу кордонної охорони- попередника прикордонних військ України. Абрильба-Рихвальський Йосип Юрійович — штаб-старшина для доручень начальника Корпусу. Антончук Демид — державний інспектор Корпусу кордонної охорони УНР у 1919. Годило-Годлевський Олександр Єлізарович — старшина. Добрянський Агатон — начальник Дністровської бригадиІвасишин Захар Явтухович — сотник Армії УНР. Пилькевич Олександр Меркурійович — з червня 1919 року — командир Окремого корпусу кордонної охорони УНР. Попсуй-Шапка Митрофан Антонович — старшина для доручень. Пшичкін Іван Петрович. Сівулицький Володимир Іванович — командир 2-го куреня. Третьяків Володимир Іванович — командир Окремої бригади Кордонної охорони Армії УНР. Якерсон Семен Самійлович — сотник Армії УНР. Ярошевський Михайло Миколайович — начальник штабу Окремого корпусу кордонної охорони УНР.-Рихвальський Йосип Юрійович (12 лютого 1896 — ?) — підполковник Армії УНР.

Завершення історії ОККОПродовжити розпочату роботу не вдалося. Завадив катастрофічний розвиток подій на фронті. Більшовики наближалися до тимчасової столиці Української Народної Республіки. Штаб корпусу 14 листопада 1920 р. був змушений залишити Кам'янець-Подільський та евакуюватися на зайняту Польщею територію. 1 січня 1922 р. внаслідок своєї малої чисельності Окремий корпус кордонної охорони був переформований в окрему кадрову бригаду кордонної охорони, яка складалася з двох піших куренів та трьох окремих сотень: гарматної, кінної і технічної. У вересні 1922 р. замість бригади було створено кадрову комісію кордонної охорони. Остаточно історія ОККО завершується у квітні 1923 р., коли комісія була розпущена.

Прикордонна охорона в період перебування прикордонних частин УНР на території Польщі (1921 – 1923 роки). На території Польщі підрозділи ОККО перебували у таборах для інтернованих вояків армії УНР у містах Ланцут та Олександрів-Куявськ. В умовах еміграції, головним завданням керівництво ОККО вважало збереження бойових професійних кадрів. З метою оптимізації структури підрозділів, у відповідності до умов перебування в еміграції, корпус реорганізовано в Окрему кадрову бригаду кордонної охорони. Через заборону польського уряду щодо розміщення на своїй території іноземних армій, Окрему кадрову бригаду кордонної охорони розформовано протягом 1923 року разом з військовими частинами армії УНР. Загалом, військово-політична обстановка, що складалася протягом всього періоду української визвольної боротьби (1917–1921 років), не давала можливості розвивати власну прикордонну інституцію, а вимагала, в першу чергу, розбудову Дієвої армії. Оскільки на фронті вирішувалась доля держави. Постійні бойові дії не давали змоги оформити державні кордони у договірно-правовому відношенні, що негативно впливало на організацію їх охорони. Через це, кордони визначалися стратегічним впливом воюючих армій, а ділянки місцевості, які вважалися за державний кордон УНР охоронялися здебільшого військовими частинами української армії. З багатьох об’єктивних причин Українська революція 1917–1921 років не стала початком незалежності України. Але, історичний досвід, накопичений під час визвольної боротьби, безумовно ліг у фундамент сучасної української державності,  а державність – стверджується безпекою кордонів.

Понад 100років тому більшовицька Росія окупувала територію України, а Українська революція завершилася поразкою. Створити свою незалежну державу тоді не вдалося. Але й зараз Російська Федерація не хоче відмовлятися від українських територій , розв'язавши справжню війну проти незалежної України.

Перші втрати Державна прикордонна служба України понесла в районі проведення антитерористичної операції в червні 2014 року. Літо 2014-го, стало найтрагічнішим у новітній історії прикордонного відомства. Протягом червня-серпня 2014 року, внаслідок нескінчених атак російського агресора, бойових зіткнень під Зеленопіллям, Красна-Талівкою, Довжанським, Маріуполем та інших місцях, загинули 57 та зникли безвісти 5 прикордонників. Перші втрати Державна прикордонна служба України понесла в районі проведення антитерористичної операції в червні 2014 року. Так, 14 червня 2014 року на околиці міста Маріуполя, із засідки була обстріляна колона автомобілів, яка рухалася з Навчального центру до управління Донецького прикордонного загону. Обстріл вівся з автоматів, гранатометів та снайперської зброї. Прикордонники дали гідну відсіч ворогу, але внаслідок бойового зіткнення загинуло 5 наших побратимів, а 10 військовослужбовців отримали поранення. Серед загиблих Героїв, які ціною власного життя боронили священний та недоторканий кордон України і загинули під час обстрілу, були майори Віталій Вінніченко та Микола Зайцев, прапорщик Володимир Гречаний, старшина Сергій Єпіфанов та працівник Олександр Островський. Також 7 червня 2015 року, виконуючи бойове завдання з охорони морської ділянки державного кордону, внаслідок підриву катеру на ворожій міні загинув головний старшина Маріупольського загону морської охорони Антон Маслій.«Виконуючи свій обов’язок по захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у південно-східних областях України військовослужбовці Держприкордонслужби своїм героїзмом, мужністю та відвагою вписали славетну сторінку в історію України. За 5 років російської агресії 70 героїв-прикордонників віддали своє життя захищаючи Батьківщину, 5 вважаються такими, місце знаходження яких не встановлено.

Слава Героям! Слава Україні!Усі військовослужбовці, які загинули під час виконання завдань в районі проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил, нагороджено державними нагородами, а старшому лейтенанту В’ячеславу Семенову, полковнику Євгену Пікусу, генерал-майору Ігорю Момоту присвоєно високі звання «Героя України» (посмертно).{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Пікус Євген Михайлович{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Семенов В´ячеслав Анатолійович{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Момот Ігор Федорович

Прикордонники сучасної України завжди пам´ятають про тих, хто намагався понад 100 років тому побудувати кордони незалежної держави

Кордони сучасної України

Державна прикордонна служба України. Державна прикордонна служба України - правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує охорону державного кордону України і виключної економічної зони України Роки існування: з липня 2003 Підпорядкування: Президент України Чисельність: 53 тис. Функція: прикордонні війська

Східне регіональне управління, як територіальний орган охорони кордону в системі Державної прикордонної служби України згідно компетенції, визначеної законодавством України, виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, в районі проведення ООС (3 04.2018), запобігання конкретним злочинам та адміністративним правопорушенням. Східне регіональне управління. Загальна протяжність ділянки 1430,66 км, сухопутна ділянка - 1121,58 км, по лінії розмежування – 396 км, річкова ділянка – 226,08 км, морська ділянка – 83 км, в межах Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей. Східне регіональне управління здійснює прикордонний контроль в 39 пунктах пропуску (контролю), в тому числі пунктах пропуску для повітряного сполучення в Харківській, Дніпропетровській та Полтавській областях. Контроль в’їзду - виїзду осіб та транспортних засобів, що перетинають лінію розмежування в районі проведення ООС здійснюється в 7 КПВВ «Станиця Луганська», «Майорське», «Мар’їнка», «Новотроїцьке», «Гнутове», «Щастя», «Золоте» в межах визначених гуманітарних дорожніх коридорів. До складу входять. Луганський прикордонний загін. Харківський прикордонний загін. Сумський прикордонний загін. Харківська окрема авіаційна ескадрилья. Поліклініка Державної прикордонної служби України, м. Харків. Краматорський прикордонний загін. Донецький прикордонний загін

Західне регіональне управління, як територіальний орган управління кордону в системі Державної прикордонної служби України згідно компетенції, визначеної законодавством України, виконує завдання щодо забезпечення недоторканності кордону, запобігання конкретним злочинам та адміністративним правопорушенням, пов'язаним з протиправною діяльністю на кордоні, їх виявлення, припинення, проведення дізнання, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Західне регіональне управління охороняє ділянку державного кордону України з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою та Білоруссю загальною протяжністю державного кордону 1814,257 км; із них сухопутна – 1264,677 км (з неї  368,7 км - гірська); річкова - 546,701 км. Протяжність кордону з Республікою Польща - 537,44 км, Словацькою Республікою - 97,85 км, Угорщиною - 136,24 км, Румунією - 439,895 км, Республікою Молдова – 170 км, Республікою Білорусь - 432,832. Підрозділи дислокуються на території 6 областей (Волинської, Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей) та 31 прикордонних районів України. Безпосередньо державний кордон охороняють 71 відділ прикордонної служби та 6 мобільних відділів прикордонної служби. Окрім того, у склад Західного регіонального управління входять Кінологічний навчальний центр (м. Великі Мости), Військово-медичний клінічний центр м. Львів та Окремий відділ технічного нагляду за будівництвом. На ділянці відповідальності регіонального управління відповідними міжурядовими Угодами визначено 63 пункти пропуску через державний кордон та 6 пунктів контролю (міжнародних – 58, міждержавних – 4, місцевих – 7). До складу входять. Львівський прикордонний загін. Мукачівський прикордонний загін імені героїв Карпатської СічіЧернівецький прикордонний загін. Військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України. Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України. Чопський прикордонний загін. Луцький прикордонний загін

Південне регіональне управління створено 08.05.1992. Регіональне управління є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Загальна протяжність державного кордону 1534,145 км, з них сухопутна - 824,487 км, річкова - 392,518 км, озерна – 26,14 км, морська - 291 км. Південне регіональне управління . Протяжність державного кордону в межах областей: Вінницька область - 190,703 км, Одеська область - 1345,841 км, Миколаївська область – 27 км, Херсонська область - 415,8 км, Запорізька область - 179,4 км. Протяжність державного кордону: з Республікою Молдова - 1 068,226 км (в т.ч. центральна ділянка 451,473 км), з Румунією – 177,318 км, по морю - 291 км. Протяжність державного кордону: сухопутна – 14,8 км, по морю – 78 км, озерна – 134 км. Адміністративна межа з ТОТ АР Крим - 226,8 км. Законодавчо визначено 95 пунктів пропуску через державний кордон, з них функціонує 75. За категорією: міжнародних - 49, міждержавних - 12, місцевих - 14. За видами сполучень: Автомобільних - 33, Залізничних - 7, Морських - 24, Повітряних - 4, Річкових - 7. На адмін межі з ТОТУ АР КРИМ визначено 7 кпвв, з них функціонує 3. До складу входять. Одеський прикордонний загін. Подільський прикордонний загін. Білгород-Дністровський прикордонний загінІзмаїльський прикордонний загін. Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова. Одеська окрема авіаційна ескадрилья. Військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь на 210 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України. Бердянський прикордонний загін. Херсонський прикордонний загін

Регіональне управління Морської охорони в межах повноважень, делегованих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони державного кордону України на морі, річках та інших водоймах, а також охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні, виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконання зобов’язань у цих зонах інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій. Регіональне управління Морської охорони. Зона відповідальності Морської охорони включає 765 миль морської ділянки державного кордону України, з яких 509 миль – Чорним морем, 132 милі - Азовським та 26 миль - Керченською протокою. Протяжність кордону по річці Дунай – 98 миль. Площа виключної (морської) економічної зони сягає понад 21 тисячу квадратних миль. Після анексії АР Крим до тимчасово непідконтрольної території віднесено 413 миль морського кордону, з яких 290 – в Чорному морі, 97 – в Азовському та 26 миль Керченської протоки. У В(м)ЕЗ – понад 15 тисяч квадратних миль. До складу входять. Маріупольський загін морської охорони. Навчальний центр Морської охорони. Одеський загін морської охорониІзмаїльський загін морської охорони

Нам ще потрібно багато зробити для того, щоб побудувати кордони своєї держави, захистити їх від агресора