Презентація "Український націонал-комунізм"

Український націонал-комунізм. Викладач історіїДНЗ «Хмельницький центр ПТО сфери послуг»Яроцька І. М.

Робота з поняттями: Націонал-комунізм — національно орієнтований напрям у комуністичному русі, що виник 1917—1920 в Україні. Його прибічники вважали, що створення комуністичної економіки приведе до знищення як соціального, так і національного гноблення. Водночас вони вважали, що комунізм потрібно не уніфікувати за російським зразком, а пристосовувати до специфічних національних умов.

Поява в Україні такої течії суспільно-політичної думки, як націонал-комунізм, зумовлювалася двома обставинами:1. нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом;2. порушенням політичних і національно-культурницьких прав Української Радянської Республіки з боку більшовицької Росії.

Основною працею «національного» комунізму був трактат Сергія Мазлаха і Василя Шахрая «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)», в якому було піддано нищівній критиці політику більшовиків стосовно України. Трактат обгрунтував необхідність незалежної УСРР, об'єднаної з Радянською Росією та іншими соціалістичними державами на основі справжньої федерації, і незалежність української комуністичної партії, поєднаної з Російською комуністичною партією через комуністичний Інтернаціонал.

12 березня 1919-го центральний орган ЦК КП(б)У газета "Коммунист" в рубриці "Партійне життя" опублікувала невеличке повідомлення: "Чорна дошка. За постановою Центрального Комітету КПУ від 9 березня 1919 р. громадяни Шахрай і Мазлах (в оригіналі помилково Мазлох) виключаються із партії за дії, спрямовані проти партії. За дії ж, спрямовані проти робітничо-селянської революції на Україні, їм забороняється займати будь-які посади в радянських установах"Саме брошура «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною)» й стала причиною виключення із партії В. Шахрая та С. Мазлаха.

До українських націонал-комуністів зараховують вихідців з національних українських партій комуністичного ґатунку (Українська комуністична партія (боротьбистів) та Українська комуністична партія; УКП) і тих представників більшовицької партії, що, зберігаючи вірність ленінізму, відстоювали українську національну специфіку. 

В. Винниченко поділяв ідею утворення федерації радянських республік. Разом з тим у «Листі до українських робітників і селян» В. Винниченко звинуватив більшовицький тоталітаризм у тому, що:існування УСРР як самостійної, незалежної робітничо-селянської держави має місце тільки в деклараціях;декларативно існує уряд УСРР, він не обраний, а призначений Політбюро ЦК РКП(б);правляча революційна партія — це машина, якою управляє невелика група людей;партійні організації втратили активність і перетворилися у бездушну, некритичну масу;влади Рад в Україні не існує, тому що принцип централізму виключає її;в Україні все мілітаризоване і централізоване;така політика спонукає українців-комуністів виступати проти національних прагнень свого народу. Найбільш відомі українські націонал-комуністи

М. Хвильовий вважав, що комунізм можна реалізувати на національному грунті, відкинувши «російський шлях» розвитку у культурній сфері. А для цього потрібно подолати «хохлацьку розляпаність», український просвітянський провінціоналізм та орієнтуватися на ідеал європейської людини-громадянина, творця історії. За його словами, необхідно покінчити не тільки з малоросійством, українофільством, а й москвофільством.

О. Шумський - член член ЦК КП(б)У, був наркомом освіти УСРР, активно проводив політику українізації, виступав за розвиток і поглиблення національного відродження.

М. Скрипник зробив значний внесок у вирішення питань національно-державного й культурного будівництва в Україні: він очолював народний комісаріат освіти УСРР. Наркомат тоді керував розвитком загальної початкової й середньої освіти, вищої школи, науки, літератури, театру, кіно, музики, образотворчого мистецтва.

«Українська Комуністична партія (більшовиків) — … повинна бути.., щоб повести боротьбу за дійсно самостійну, дійсно незалежну Україну, в якій українське робітництво і селянство будуть панами не тільки в прокламаціях Директорії, а й на ділі»С. Мазлах (Робсман)

В. Шахрай в своїх книгах і статтях, особливо у книзі «До хвилі. Що діється на Вкраїні і з Україною?» показав із марксиських позицій процес виникнення та становлення української нації, українського національно-возвольного руху, зокрема під час української революції 1917—1921 років, показав протиріччя між ленінською теорією національного питання та великодержавно-шовіністичною політикою Російської Комуністичної партї (більшовиків) в Україні, обґрунтував необхідність утворення Української Комуністичної партії для боротьби за самостійну Українську радянську соціалістичну республіку:         «Справа самостійної України у світовій революції не безнадійна. Навпаки, міжнародна революція – єдиний шлях до дійсно вільної, дійсно самостійної України.» (Василь Шахрай)

визнання Української Соціалістичної Радянської Республіки як держави трудящих;визнання комунізму як прогресивного ладу, в межах якого можна реалізувати національне-державницький ідеал;підтримка ідеї федерації незалежних державних республік;критика більшовицького режиму Росії як небезпечного ворога для української незалежності;розуміння національної революції як продовження соціальної;надання пріоритету колективним формам власності. Риси ідеології націонал-комунізму:

Націонал-комуністи відчутно допомогли більшовикам встановити радянську владу в Україні. Але модель організації суспільства, що будували більшовики, передбачала унітаризм та однопартійність. Націонал-комуністичні партії були знищені, а їхні члени влилися в ряди більшовицької партії.

Історія націонал-комунізму 1920-х років більш відома як боротьба московського центру з так званим "націонал-ухильництвом" в умовах перетворення СРСР в тоталітарну державу. Націонал-ухильництво — своєрідний ідеологічний штамп, негативна оцінка, що вживалася в агітаційно-пропагандистській роботі в СРСР і стосувалася тих членів компартії, які в теорії і практиці національної політики «переоцінювали, перебільшували значення місцевих особливостей».