Презентація "Український політичний і національно-культурний рух у 1907-1914 роках"

Тема уроку: «Український політичний і національно-культурний рух у 1907–1914 роках».

План уроку1. Посилення національних утисків в 1907–1914 роках.2. Справа Бейліса.3. Діяльність політичних і національно-культурних організацій у 1907–1914 роках.

1. Посилення національних утисків в 1907–1914 роках.00 У 1907—1914 роках відбулося посилення національних утисків. Запроваджувалася низка заборон, зокрема: декламувати українською мовою вірші;співати українських пісень; вживати в публікаціях слова «Україна», «український народ»; змушені були припинити діяльність українські культурно-освітні товариства, частина просвітянських організацій. 1910 року з’явився циркуляр Петра Столипіна, що забороняв «інородцям», до яких належали усі народи імперії, окрім росіян, утворювати організації і товариства. Натомість у цей час активізувалася діяльність проурядових організацій, котрі ґрунтувалися на ідеях великодержавного шовінізму – проповідування винятковості російської нації та її зверхності над іншими народами імперії. В 1914 році влада не дозволила відзначати 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Демонстрація чорносотенців 1907 р. Детальніше про… (чорносотенців) Зі спогадів Євгена Чикаленка про зростання антиукраїнських настроїв:«…Крайні праві, «чорносотенці», гостро і брудно боролися з українством, виходячи з того, що в Росії повинні бути «один царь, одна вєра і один народ»…»

2. Справа Бейліса. В імперії зросла ксенофобія - дискримінація за національно-культурними ознаками. З 1911 до 1913 року тривала справа експедитора Київського цегельного заводу Менахема Менделя Бейліса. Його було бездоказово звинувачено у вбивстві православного хлопчика Андрія Ющинського, нібито задля виконання єврейського релігійного ритуалу. Частина проурядової преси розгорнула антиєврейську агітацію. Позаяк справа була сфальсифікована, на захист Менахема Бейліса виступила демократична громадськість України і Росії. Відкритий лист-протест підписали 82 літератори, науковці й громадські діячі, зокрема. Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Володимир Вернадський. Зрештою, під час суду, що відбувся в Києві, присяжнівиправдали Менахема Бейліса, й уряд був змушений його звільнити. Мендель Бейліс

3. Діяльність політичних і національно-культурних організацій у 1907–1914 роках. У післяреволюційний період, незважаючи на урядові переслідування, український рух продовжував діяти. Осередками його розвитку були «Просвіти», з-поміж яких найвпливовішою залишалася київська, в котрій об’єднали зусилля провідні діячі українського руху. Влада переслідувала просвітян, хоча вони займалися суто культурницькою роботою: читали лекції, створювали бібліотеки, клуби організовували вечори та свята з української тематики, відзначення ювілеїв діячів української культури. Уряд закрив київську «Просвіту». Більшість інших «Просвіт» також перестала працювати.

Поразка революції спричинила припинення легальної діяльності українських політичних партій. Частину партійних діячів заарештували, інші змушені були емігрувати. Дмитро Донцов З-поміж них – Дмитро Донцов, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Маркіян Меленевський, котрі виїхали до Львова, і продовжили там боротьбу за українську справу. Олександр Скоропис-Йолтуховський. Маркіян Меленевський

1. Ті українські громадські діячі, котрі не емігрували, 1908 року утворили Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з Михайлом Грушевським. ТУП мало за мету об’єднати усі політичні й національні сили в українському русі задля вирішення «українського питання» законними методами. Керівним органом організації була Рада, яка обиралася на щорічних з’їздах. Товариство українських поступовців підтримувало ідею перебудови Російської імперії на федеративних засадах, надання Україні автономії, впровадження української мови у школах та в церкві, створення українських кафедр в університетах. У практичній діяльності ТУП займалася: створенням «Просвіт», поширенням знань, брала участь у виборах до Державних дум. До 1917 року організація керувала українським національним рухом, який незважаючи на урядову реакцію і напади чорносотенців, продовжував розвиватися.

Дмитро Донцов З-поміж них – Дмитро Донцов, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Маркіян Меленевський, котрі виїхали до Львова, і продовжили там боротьбу за українську справу. Олександр Скоропис-Йолтуховський. Маркіян Меленевський

З іншого боку, через значні перепони в національно-культурницькій діяльності частина українських інтелектуалів спрямувала свої сили на розвиток кооперації. Доманицький Василь Організаторами кооперативного руху в цей час стала земська сільська інтелігенція, а одним із найвідоміших його діячів був літератор, учений, учасник ТУП Василь Доманицький (1877–1910). У 1914 році в Наддніпрянщині працювало 3054 кооперативи – третина від усіх кооперативів Російської імперії. На кооперативному з’їзді у Києві в 1908 році була висловлена вимога видавати часописи українською мовою. Утім, це були лише початки поєднання економічних вимог з національними. «Доманицький як чоловік визначався правим характером, тихою вдачею і хоть сам хорий, появою своєю будив охоту до життя й до праці. Як учений будив великі надії не тільки силою думки, але й основним науковим підготовленням. Як популярний письменник може рівнатися з найлучшими не тільки в нас, але й за границею, як видавець був прямо незрівняним.» Богдан Лепкий

1908 рік. Утворення Товариства українських поступовців (ТУП)1910 рік. Циркуляр П. Столипіна про заборону діяльності «інородцям»1911–1913 рр.«Справа Бейліса»

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 31 (п. 2, 3)Переглянути презентацію. Зробити конспект. Переглянути відео-матеріали. Виконати завдання 1, 2, 3, 4 на наступному слайді.

Все буде Україна!