Презентація "Умови розвитку культури.Освіта, наука, музика й театр наприкінці ХVІІІ - початку ХІХст."

Умови розвитку культури. Освіта, наука, музика й театр

Завдання уроку: визначити особливості розвитку української культури кінця XVIII — першої половини XIX ст.;охарактеризувати основні досягнення українців у галузі освіти, науки, музики й театру;розвивати уміння працювати з документами, таблицями, складати порівняльну характеристику та зіставляти інформацію з різних історичних джерел.

Персоналії М. Щепкін, К. Соленик, М. Вербицький, І. Мартос, Д. Левицький, В. Боровиковський, І. Сошенко, К. Павлов, Г. Васько, Л. Долинський, А. Меленський, В. Беретті,Т. Осиповський, М. Остроградський, В. Каразін, М. Максимович, М. Костомаров, О. Ходнєєв, М. Бекетов, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, П. Куліш, М. Гоголь, П. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко, М. Устиянович.

Освіта. Вирішальною передумовою формування української національної різночинної інтелігенції став розвиток освіти. У XIX столітті нові потреби управління й економічного розвитку, особливо з появою капіталістичних відносин, примусили уряд спеціально займатися питаннями освіти. Що стосується України, то на її території власна традиція широкої шкільної освіти була перервана. Якщо на початку XVIII століття практично кожне українське село мало початкову школу, то до його кінця, після закріпачення селян, вціліли лише одиничні школи, які утримувалися на кошти батьків.

У XIX столітті система освіти почала розвиватися у рамках загальнодержавної російської політики. При Олександрові I створюється система освіти, яка складається з 4 рівнів, узгоджено пов'язаних між собою. Наймасовішою формою були церковно-парафіяльні школи, де навчали читанню, письму, арифметиці і Закону Божому. Але навіть на ці школи припадало всього 1 учень на 200 жителів України. Другим рівнем були двокласні, пізніше трикласні повітові училища. Повноцінну середню освіту давали гімназії, але вони носили яскраво виражений становий характер. У них навчалися майже виключно діти дворян і чиновників.

Важкі матеріальні умови не дозволяли більшості дітей селян і робітників здобувати освіту, тому в кінці 90-х років у різних губерніях питома вага письменних коливалася від 15 до 28 %, до того ж все навчання йшло російською мовою. У 1834 р. був відкритий Київський університет, першим ректором якого став відомий український вчений — М. Максимович. Він заохочував і особисто брав участь у збиранні українського фольклору, вивченні пам'яток старовини. У 1865 р. відкрився університет у Одесі, у 1898 р. — Київський політехнічний інститут, 1899 — Катеринославське вище гірниче училище (нині Національна гірнича академія України). На західноукраїнських землях основними центрами науки були Львівський (заснований 1661 р.) і Чернівецький (1875 р.) університети, заняття в яких велися польською і німецькою мовами.

Василь Каразін (1773-1842)З ініціативи Василя Каразіна було засновано Харківський університет (1805) та створено Філотехнічне Товариство (1811–1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. Каразін займався народними школами, жіночою освітою, державними архівами, науковими дослідженнями. Основну увагу у своїй науковій діяльності Каразін приділяв сільському господарству, вважаючи його економічною основою Росії. Він вирощував та створював нові сорти хлібних культур, а також культуру рису, здійснював дослідження з удобрювання ґрунтів, раціоналізував пристрій овина для кращого просушування хліба, вдосконалив так званий китайський молотильний станок.

Розвиток університетської освіти сприяв прогресові природничих наук. Великі відкриття в галузі математичного аналізу і математична фізика були зроблені М. Остроградським. Наука. Михайло Остроградський (1801-1861)

У 1886 р. в Одесі зоолог І. Мечников і мікробіолог М. Гамалія заснували першу вітчизняну бактеріологічну станцію. Д. Заболотний і В. Високович зробили вагомий внесок у вивчення та лікування важких інфекційних захворювань.Ілля Мечніков. Данило Заболотний

З Україною пов'язаний значний період життя основоположника військово-польової хірургії М. І. Пирогова. Тут він намагався зробити більш демократичною систему освіти, став опікуном навчального округу в Одесі, потім у Києві. Крім того, слід назвати українського винахідника М. Кибальчича, який вже в ті часи запропонував ідею літального апарата (ракети) для польоту в космос (його іменем вже в ХХ столітті названо кратер на Місяці). Микола Пирогов. Микола Кибальчич

Михайло Максимович (1804-1873). Портрет роботи Тараса Шевченка. 1859 Один із основоположників української ботаніки. Автор понад 100 наукових працьіз різних галузей знань: фольклористики,етнографії,мовознавства, історії, археології.

Театр і музика. Становлення українського національного мистецтва (театр, музика, образотворче мистецтво, архітектура) дещо відставало від літературного розвитку. Так, театральне мистецтво в більшій, ніж література, мірі залежить від політичного режиму, фінансових можливостей, підготовленості аудиторії. До 1861 року продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. У 1828 році офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних труп. У 1789 театр був побудований у Харкові, але в ньому йшли тільки російські п'єси. 

Михайло Щепкін (1788-1863). Портрет роботи Тараса Шевченка. 1858 Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 р. і пізніше «Москаль- чарівник» у Полтавському любительському театрі. Вони стали можливими завдяки щасливому збігу обставин: підтримка генерал-губернатора Малоросії М. Репіна, керівництво трупою І. Котляревським, гра геніального актора М. Щепкіна, тоді ще кріпака.

Семен Гулак-Артемовський (1813-1873)Автором першої української національної опери був український оперний співак,Композитор С. Гулак-Артемовський. У 1862 р. він створив оперу “Запорожець за Дунаєм”

Михайло Вербицький (1815-1870), автор музики Державного гімну «Ще не вмерла України...»Композитору належить понад 40 духовних композицій, музика до більш ніж 20 театральних п'єс, 12 симфоній-увертюр, які виразно утверджували національний стиль.

Підсумок уроку. В освіті імперськими урядами було здійснено реформи, які мали на меті змінити її відповідно до потреб часу. Становище в освітній сфері на західноукраїнських землях унаслідок шкільних реформ Габсбургів було дещо кращим, ніж у Наддніпрянщині. Наукові досягнення цього періоду стали проявом високого рівня можливостей українських учених. Становлення й утвердження української літературної мови сприяло розвитку драматургії на народній основі.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 11, заповнити таблицю

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Галузь. Особливості розвитку. Освіта. Наука. Театр. Музика