Презентація: УПЧ. Всеволод Нестайко "В країні сонячних зайчиків"

УПЧВсеволод. НЕСТАЙКО"В Країні Сонячних Зайчиків"

30 січня 1930 року у Бердичеві (Житомирська область), в сім'ї Зіновія та Марії Нестайків народився син Всеволод. Малий хлопець мріяв стати капітаном далекого плавання, але вийшло трохи інакше. У сім'ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: "Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!"

Всеволод Нестайко рано втратив батька — той був розстріляний НКВС, коли хлопчику було лише три роки. «Батько мій, Зіновій, закінчив Бучацьку гімназію, навчання продовжував у Відні, володів кількома мовами. Під час першої світової війни вступив до лав січових стрільців, воював у складі Української Галицької Армії. Після закінчення громадянської війни працював службовцем у містах Проскурові, Бердичеві. У 1933 р., як і багато інших січових стрільців, був заарештований і загинув.»

Дід, о. Денис Нестайко — багаторічний парох м. Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразово перебував у Бучачі, передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

Ішов страшний 1933 рік, і сім’я Всеволода, рятуючись від голоду, переїздить із Бердичева до Києва, де жила рідна сестра матері. Квартира Нестайків знаходилася в приміщенні тієї школи, де вчителювала Марія Іванівна, мати Всеволода.

Зі спогадів самого Нестайка: «У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.»

В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Після школи вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу “Дніпро”, видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури “Веселка”. В 1956 році виходить перша книжка під назвою “Шурка і Шурко” і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури. Сам Всеволод про свій вибір казав так: "Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше".​

П’ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п’єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки.

«Після закінчення університету я одружився. Ми з дружиною Світланою, яка теж закінчила філологічний факультет Київського університету, спочатку наймали маленьку кімнату в комунальній квартирі. У нас були тільки ліжко, старий килимок над ним, стіл і етажерка, на якій стояв бюст Чехова – я купив його на свій перший гонорар, а на полицях етажерки —12 то-мів «огоньковського», здається, першого за повоєнні роки, зібрання творів Чехова.» З «Автобіографії»Разом вони прожили 62 щасливі роки!

А це легендарний кабінет письменника, його робочий стіл, друкарська машинка. На столі, як талісман, бюстик Чехова. Упродовж 30 років Нестайко пропрацював редактором у видавництві «Веселка». Був вимогливим передусім до себе. Якщо раптом проскакувала помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи. «Я все життя писав від руки! І рукописи не сильно покреслені – якось легко писалося. У мене було дві машинки. Я потім усе передруковував».

Донька Всеволода Нестайка Олена Максименко розповіла в одному інтерв’ю : «Першою читачкою рукописів була моя мама. Батько був скромною людиною, із самоіронією. Ніколи не поводився так, що от він — відомий письменник, що йому належить трепетне ставлення від рідних, яких він збиратиме навколо себе і читатиме нові повісті чи оповідання. Писав кожен день, навіть коли ми бували на відпочинку, але до завершення про новий твір не розповідав. Коли підросла, то після мами читала рукопис … я. В дитинстві, моє «рецензування» виявлялося в тому, що я, читаючи, сміялася… У старшому віці я могла хіба що попросити змінити якесь ім′я персонажа. Сюжети, образи, стиль письма — то все батькова фантазія, гумор, відчуття українського слова.»

«Усміхатися частіше треба – тоді помолодшаєш», – такий рецепт від казкаря. На початку 90-х років XX століття загальний тираж книжок Всеволода Нестайка сягнув позначки – три мільйони примірників!!! Трилогія «Тореадори з Васюківки» видавалася 32 рази, у тому числі й за кордоном, перу письменника належать понад 30 книг, а твори перекладено 20 мовами!!!

2012 року учителі зі шкіл таких європейських країн, як Болгарія, Польща, Португалія, Іспанія, Чехія, Греція та Литва створили мапу найпопулярніших дитячих книжок усієї Європи. Так-от, найпопулярніша, найкраща та найважливіша книга, яка представляє Україну, – «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. У 1979 року Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила «Тореадорів з Васюківки» до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей, а фільм про сільських «тореадорів» здобув Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені (1968). Фільм "Тореадори…" демонструвався в 72 країнах світу!!!

Всеволлод Нестайко – сонячний казкар"Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."Чому?

ХТО ТАКІ?ЗВІДКИ?

Повість-казка “В Країні Сонячних Зайчиків”, що вийшла у світ в 1959 році, була однією з перших книжок Всеволода Нестайка.

Трило́гія — три самостійні твори одного автора (літературні, музичні), пов'язані єдністю задуму, сюжету тощо. Первинно в давньогрецькій літературі — три трагедії, об'єднані в одне ціле єдиністю фабули або ідейного змісту. СЛОВНИКОВА РОБОТА

Анатолій Костецький – приятель Всеволода Нестайка - так описує те, що надихнуло автора на створення цієї повісті-казки: Одного сонячного ранку перед пробудженням Всеволоду Нестайку наснилося, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотим пензликом малює на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і відчув якусь незвичайну радість і йому страшенно закортіло відразу ж сісти за письмовий стіл і розпочати писати про тих лоскотливих сонячних зайчиків.

Сюжет трилогії розгортається навколо сонячних зайчиків та їх боротьби з Паном Мороком.