ВЕСНЯНА ПІСНЯ Муз. Й.С. Баха, укр. текст М. Яскулка Сонечко в травні – Милі для ока Ясне, яскраве Гори високі, Вже ллє на ниви Зелень ялини, Щедрі розливи – Ніжність соснини. Свого проміння Пахощів дивних Цілющого світ. Скрізь повне життя. Серцем щасливим Гудять, кружляють Вітаємо ниви. Вже радісно бджоли, Землю духмяну, Славлять сіяння І небо весняне, Та святкування. Як дороге нам О променистая Цвітіння твоє! Госте весна!
Серенада була написана у 1787 році у Відні, де молодий композитор заробляв гроші на життя своєї родини, створюючи музику на замовлення. Однак, цей світлий, витончений, граціозний і безмежно мелодійний твір Вольфганг написав за велінням душі, вклавши у нього найщиріші почуття. Це був подарунок жінці до п'ятої річниці їхнього весілля. Констанца Моцарт (дружина композитора)
Музичний словничок Сюїта (фр. suite – ряд, послідовність) – інструментальний музичний твір, що складається з кількох самостійних контрастних частин (частіше танцювального типу), об'єднаних спільним художнім задумом) Рондо (ітіл. rondo – коло) – музична форма, яка складається з кількаразового чергування головної теми (рефрену) з побічними, де початком і кінцем завжди є саме головна тема
„Веснянка” Сл. А.Навроцький муз. В.Філіпенка Прийди, прийди, весно красна, Чепури наш рідний край, Засвіти нам сонце ясне, З нами в гурті погуляй. Там, там, та-ба-да-ба... Приспів: Принеси, весно, нам Рясні дощі, рясні дощі. Принеси, весно, нам Радощі, радощі. Хай всюди пісня луна, Пісня луна, пісня луна. Хай нам зустрінеться Дівчинонька гарна. Прийди, весно, в наші села, Принеси нам дивних див – Очі синії веселок З хуртовинами садів. Там, там, та-ба-да-ба...
Реквієм (1791 р.) — останній твір Вольфганга Амадея Моцарта. Незважаючи на те, що його перу фактично належить тільки до двох третин нотного тексту, він є одним із його найшановніших та найпопулярніших творів. Моцарт помер протягом написання композиції. Через те, що це був твір на замовлення, Реквієм був доповнений та завершений його учнями.
Довгий час точне місце розташування могили великого композитора залишалося невідомим – навіть дружина Моцарта вперше прийшла на цвинтар через 18 років після смерті чоловіка, не знаючи де шукати поховання… Лише 1859 року був знайдений план цвинтаря, за яким визначили передбачуване місце упокоєння композитора. Але чи є воно справжнім місцем поховання Моцарта – невідомо.