Презентація "Уявна екскурсія до музею П.Тичини"

Уявна екскурсія до музею П.Тичини Вічно юний, первісний і дикий, Творець, на власнім творі розіп'ятий

Дитячі роки поета Добридень тобі, Україно моя

Околиці села Піски

Хата, де народився поет

Мати – Марія Василівна ...Я мимоволі повертаю голову свою у бік великого портрета на стіні (а це ж постійна моя вранішня звичка). — Мама! — тихо вимовляю я, — Мама моя!.. Павло Тичина, «День світу другий», 1960

Учителі поета М. Подвойський С. Морачевська

Чернігівська семінарія, у якій учився Тичина

“Молодий я, молодий…”

М. Коцюбинський та М. Горький

На “суботах” Коцюбинського

Лист М. Коцюбинського до Тичини

Студент Київського комерційного інституту

Київ, Кузнечна (тепер вулиця Горького), 107 Тут в одній із кімнат на другому поверсі жив і працював Павло Тичина

“Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була…”

“...Тобою ж хочу я звучати, народе рідний, любий мій!”

Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним.

Воєнні роки Ти, земле наша, рідная, святая! Ти, Батьківщино люба, золотая! Це знову напад? З ворогом двобій? Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій!

Будинок в Уфі, де мешкав поет

П.Тичина, О.Довженко, М.Рильський – учасники ІІ антифашистського мітингу представників українського народу(м. Саратов, 1942 рік)

Міністр освіти України Заслуговує Павло Григорович на довічну пам'ять серед людей нинішнього й багатьох прийдешніх поколінь — за свою людяність, неповторну творчість, велетенську громадську і державну роботу. Слава і честь йому!

Серед школярів

Державні нагороди Вручення ордена Леніна

У 1938, 1947, 1951, 1955, 1959, 1963, 1967 роках П. Г. Тичина обирався депутатом Верховної Ради УРСР. У 1953 —1958 роках він — Голова Верховної Ради республіки. Разом з цим поета обирають і депутатом Верховної Ради СРСР другого, третього, четвертого й п'ятого скликань. З 1954 року протягом двох скликань він — заступник Голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

У рідному селі

Улюблені музичні заняття поета

На цій бандурі любив грати П. Тичина

Малюнки Павла Григоровича

Меморіальна дошка на будинку в м. Києві

Музей історії в рідному селі поета

Кабінет

Бібліотека Бібліотека письменника — це наче продовження його власної творчості і коментар до неї. Коли читаєш книгу, не можеш не відчувати за судьбами героїв твору, за плином відтворюваних суспільних подій, за описами природи і розкриттям людських характерів душі і серця автора книги. Бібліотека письменника — це також частка його сер­ця і душі. Юрій С м о л и ч. 1969

Школа імені Тичини в с. Піски

Творчість П. Тичини В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання-ридання бандур... Моя пісне, вогниста, шалена...

“Ви знаєте, як липа шелестить…”

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,— Лиш Сонячні Кларнети Ніби щойно прокинувшись, він [П. Тичина] відкрив очі на світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту і є «сонячними кларнетами». Олександр Білецький, Павло Тичина. 1960

Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває…

Бо то не просто мова, звуки, не словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини.

Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій Напередодні війни виходить нова книга поезій Тичини «Сталь і ніжність». Тривожне передчуття майбутніх випробувань, неминучості збройної сутички з фашизмом — основний мотив багатьох віршів збірки.

Весна, весна ... Хоча вона й болюча — зате ж моя істота вся дзвенить... То сонце вигляне, то знову туча. Нехай... А нам перемагать і жить! Павло Тичина, Весна. 1942

В одному листі Ви, Павле Григоровичу, описали мені ту кімнату в Уфі, де жили зі своєю родиною під час евакуації… Я полюбив … ту кімнату за те, що в ній під засівання снігу, коли «вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий», було створено літературний шедевр воєнного часу — «Похорон друга». Василь Швець, Напис на рейхстагу (з листів друзям та знайомим). 1966

І рости, і діяти нам треба так, щоб аж гриміло з краю в край

Хай стрінуть, як росу в маю, всю душу сонячну твою... Павло Тичина, Срібної ночі. 1962