Презентація "В. Стефаник "Камінний хрест""

“З України линуть журавлі…”В. Стефаник “Камінний хрест”Презентацію підготувалавчителька української мови і літератури. Руленко Любов Михайлівна10 клас. Українська література

“З України линуть журавлі…”

Летять журавлі щастя-долі шукати. Летять восени у далекі світи,Й не знають, чи вернуть до рідної хати,Щоб місце під сонцем для себе знайти.

Живуть землі співучої сини. В Америці, Канаді й Аргентині.Їм сняться рідні села і лани,І очі мавок, незбагненно сині. Летять роки, як сиві журавлі,Немов журба, сльоза лягла на вії,І не дає заснути до зоріЩемлива, наче пісня, ностальгія…

Тема:“З України линуть журавлі…”Василь Стефаник. Новела “Камінний хрест” –психологічне розкриття теми еміграції. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею

Епіграф уроку:“Чи кожен здатний винести свій хрест,Ще за життя не лігши в домовину?” В. Стефаник. Проблемне питання уроку:“Еміграція – це зрада чи необхідність,прагнення людини до самореалізації?”

Що означає “Нести свій хрест”?Ель Греко “Несіння хреста”І. Босх “Несіння хреста”

Нести́ свій (важки́й, тяжки́й) хрест. Терпляче зносити труднощі, все, що судилось і стало неминучим у чиємусь житті; виконувати свій обов’язок до кінця. Йому навіть приємно було уявляти себе убогим, забутим, стертим великим процесом. Він мученик і добровільно несе свій хрест (М. Коцюбинський “Коні не винні”); Проти рожна перти, Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести (І. Франко “Semper idem”); Тяжкий свій хрест мовчки несло жіноцтво у війну( М. Стельмах “Правда і кривда”); Кожному дано нести свій хрест — терпіння і надію (Б. Харчук).

“Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки”, — писав В. Стефаник. Ці слова свідчать, наскільки сильно турбувала письменника доля України й українців. До Русова — батьківщини славетного нашого прозаїка – з’їжджаються люди не тільки з України, а й з цілого світу. На затишному обійсті Стефаників досі існує криниця, звідки пила воду їхня родина. З того місця можна побачити все село. А вдалині, на крутій горі видно кам’яний хрест — той самий, який дав назву одній з найкращих новел Василя Семеновича Стефаника.

Зберігся будинок Василя Стефаника. Він стоїть на околиці села, на горі, а з його ганку відкривається чудовий краєвид. Якщо уважно придивитися, то на горизонті видно один-єдиний кам’яний хрест, саме той, описаний у новелі “Камінний хрест”. Його поставив перед виїздом на еміграціюпрототип Івана Дідуха Стефан Дідух – приятель письменника. Таких хрестів за селом було багато, але за радянської влади їх знесли, лише один не наважилися чіпати. Камінний хрест, що видніється з порогу хати Стефаників

Історики. ЛітературознавціРобота в групах

Історики. Літерату-рознавціДослідити причини еміграції. Початок еміграції. Обов’язки переселенців.Історія написання новели. Лист Василя Стефаника до дружини Ольги Гаморак.

Еміграція – (виселення, переселення) – вимушене або добровільне переселення частини населення з батьківщини до іншої країни на певний час або на постійне мешкання.Іван Пилипів і Василь Єлиняк Початком української еміграції до Канади офіційно вважають 1891 р., коли на кораблі "СС Орегон" 7 вересня до порту Квебек приїхали перші два поселенці — Іван Пилипів і Василь Єлиняк із села Небилова, Калуського повіту в Галичині.

Причини еміграції населення Галичини, Північної Буковини, Закарпатської України :аграрне перенаселення;масове зубожіння українського населення;сповільнені темпи розвитку економіки;низький життєвий рівень;висока смертність та ін. Українські переселенці у США, штат Північна Дакота, кінець ХІХ ст.

“Страшно сильно пишете Ви. Так,якби-сьти витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша, котру не можна забути…”Новела написана в лютому 1899 року. Ольга Кобилянська

“Чую їх біль, усі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку”, — писав Василь Стефаник до Ольги Кобилянської. Мова в цьому листі йшла про нескінченно злу й гірку долю тих, хто в пошуках кращої долі від’їжджав за океан.

«Камінний Хрест» — єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. В основу новели покладено реальний факт: Штефан Дідух (у творі Іван), односелець Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці кам'яний хрест (який і донині стоїть у Русові). У трагедії героя твору по краплі зібрано горе тисяч емігрантів, долею яких переймався письменник. Не раз проводжаючи на Краківському вокзалі земляків у далеку Америку, він постійно бачив опухлі від плачу очі, спечені губи, чув захриплі від стогону голоси.Історія написання. Стефан Дідух

«…У п’ятницю приїхало їх 800 душ ранісінько, не вилізали з возів, а випадали, не сідали до поїзду, а здобували його штурмом. Жінки бігали і верещали за згубленими дітьми, урядники одного-двох мужиків силоміць пхали до воза, хоч ті молили їх , що жінка з дитиною  десь пропала, а публіка дивилась на то і перестрашено питалася, що то є і хто лишився на тій землі, що емігранти покинули…» З листа О. Гаморак, дружини письменника,1899р.

Коли почуєш, як в тиші нічній Залізним шляхом стугонять вагони, А в них гуде, шумить, пищить, мов рій, Дитячий плач, жіночі скорбні стони, Важке зітхання і гіркий проклін, Тужливий спів, дівочії дисканти, То не питай: сей поїзд — відки він? Кого везе? Куди? Кому вздогін? Се — емігранти. Коли побачиш — на пероні десь Людей, мов оселедців тих, набито, Жінок, худих, блідих, аж серце рвесь, Зів'ялих, мов побите градом жито, Мужчин понурих і дітей дрібних, І купою брудні, старії фанти, Навалені під ними і при них, На лицях слід терпінь, надій марних, Се — емігранти.

Задумаймось над долею важкою,Що гнала цих людей в далекий край,Відчуймо біль Стефаника героївІ зрозуміймо, де насправді рай.

Проблема: У чому ж трагізм Івана Дідуха?

«…людське життя Івана пливе одним потоком з худоб’ячим. ..»

"То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали"

«— Е-ех, мой, як тобов грєну, та й по нитці розлетишси, який же-с тєжкий!»

«Сідав коло дороги, брав ногу в руки і слинив, аби найти те місце, де бодяк забився».«Як не міг бодяка витягнути, то кулаком його вгонив далі в ногу і, встаючи, казав:— Не біси, вігниєш та й сам віпадеш, а я не маю чєсу з тобою панькатися...»

«…змушений покинути рідне село, своє господарство, яке наживав потом і кров'ю. Вирішив вибратися в далеку Америку, в прославлений "обітований край»».

«Спросив Іван ціле село. Стояв перед гостями, тримав порцію горівки у правій руці і, видко, каменів, бо слова не годен був заговорити».  « Та дєкую вам красно, та най вам бог дасть, що собі в него жєдаєте. Дай вам боже здоров'є, діду Міхайле...»

«В шум, гамір, і зойки, і в жалісну веселість скрипки врізувався спів Івана і старого Михайла… Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозилі понаростали… а як подибували дуже жалісливе місце, то нахилювалися до себе і тулили чоло до чола і сумували». 

Іноді вчинки людини красномовніші за слова

«На подвір'ю Іван танцював дальше якоїсь польки, а Іваниха обчепилася руками порога і приповідала:— Ото-мси ті віходила, ото-мси ті вігризла оцими ногами!»

«Оберігав його, як дитя. На ньому ж хотів і бути похованим. Перед від'їздом до Канади він затяг на горб камінний хрест, де викарбував своє і жінчине ім'я».

«…всі люди випроваджували Івана. …Аж як усі зупинилися перед хрестом, що Іван його поклав на горбі, то він трохи прочуняв і показував старій хрест:— Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє...»

образи-символи та символічні деталі у новелі

Зміни душевного стану Івана Дідуха

Цей хрест — то пам'ятник усім українцям, що згинули на чужині, поринувши у невідомість. Стефаник нагадує на хресний шлях кожної людини. Кожний мусить нести свій хрест до останньої миті, терпіти витівки долі. Це нагадування і тим, хто сьогодні планує легко втекти від проблем у кращі країни, це пересторога: рідна земля — це пам'ять і життя, а чужа земля — це далека могила, невідомість і нові поневіряння.

Українські заробітчани лаштуються вдорогу, 2000-і роки

Сучасність…

Вигаданий світ примарного благополуччя манить відкритими шляхами, безмежними можливостями та розкошами "справжнього" життя... Заманює туди, де шляхи перетворюються на манівці, праця – на дим, можливості - на безвихідь. А життя...позбувається сенсу. Сповідь семи заробітчанок, відкриє правду про тисячі їм подібних. Вони шукали щастя... А можливо, щастя і сенс життя - просто бути там, де ти потрібен... Надія Семенкович “На паперті Колізею” – “Заробітчанки, або Мамо, повернись…”

Летіть, летіть , нестримні журавлі, Через усі держави і кордони,Несіть привіт від рідної земліУсім, хто в неї вірив безборонно,Усім, хто зміг у серці зберегтиІ землю ту, і мову ту єдину,Хто крізь усі негоди і світи. В собі проніс любов до України.

Домашнє завдання. Скласти усний твір-роздум ““Камінний хрест” України кличе до роздумів”. У зошитах записати характеристикуперсонажа Івана Дідуха.