Презентація до уроку.
Презентація містить інформацію про виникнення та розвиток ручного в'язання, зображення різних виробів, зв'язаних гачком, правила безпечної роботи при в'язанні, матеріали та інструменти, що необхідні для виготовлення в'язаних виробів.
В'язання гачком як один з різновидів народної творчості відоме з давніх-давен. Встановити точно, коли зародилось ручне в'язання, дуже важко, але під час розкопок єгипетських гробниць була знайдена дитяча в'язана шкарпетка, у якій великий палець був вив'язаний окремо, мабуть, для того, щоб можна було взувати сандалі. Учені дослідили, що вік цієї шкарпетки становить приблизно 5 тис. років (III ст. до н.е.), а виготовлення трикотажних виробів було розповсюджене в Стародавній Греції, Малій Азії, на Кіпрі ще у ІХ-Х ст.
В епоху середньовіччя в'язання досягло високого рівня. В одному з районів Каїру було знайдено в'язаний багатоколірний шовковий виріб (VII-ІХ ст.), який за якістю та технікою виконання вважають неперевершеним зразком стародавнього ужиткового мистецтва. У XII ст. в'язати навчились іспанці та італійці, через століття — французи, шотландці й англійці. Науковцями у процесі археологічних досліджень встановлено, що в XV ст. в Англії, Франції, Шотландії цей вид мистецтва досяг найбільшого розквіту.
У 1589 р. в ручному в'язанні стався переворот: англійський священик Вільям Лі сконстуював ручний в'язальний верстат, який дав змогу збільшити швидкість в'язання, порівняно з ручним, у 10 разів. Найважливішим елементом верстата була голка з гачком на кінці. А наприкінці XVII ст. у Франції була винайдена машина для виготовлення трикотажних виробів. На ній вив'язували полотно у вигляді трубки, з якої викроювали деталі виробу і потім зшивали. До середини XIX ст. розвиток трикотажного машинобудування досяг високого рівня.
Санітарно-гігієнічні вимоги та правила безпеки праці Під час в'язання дуже важливо, щоб робоче місце було достатньо освітлене. Світло має падати на роботу з лівого боку. Сидіти слід прямо, торкаючись спиною стільця. Віддаль від очей до виробу повинна становити 35-40 см. Якщо віддаль менша, то можуть потрапити в очі часточки пилу. Перед початком роботи слід мити руки, щоб нитка і в'язане полотно були завжди чистими, також після закінчення роботи, щоб на руках не залишалося дрібних часточок пилу. Під час в'язання клубок краще тримати ліворуч у спеціальній корзині або коробці. Після закінчення роботи всі інструменти слід обов'язково прибирати в робочу коробку. Гачок вколюють у клубок і разом з незакінченою роботою кладуть у мішечок, який зберігають у певному місці.
У процесі виготовлення виробу слід дотримувати таких правил і вимог: гачки повинні бути добре відшліфованими і зберігатися в спеціальних коробках; не допускаються різкі рухи рукою з гачком; ножиці повинні лежати зі зімкнутими лезами, передавати їх слід тільки кільцями вперед; не можна користуватися іржавими голками та шпильками: вони можуть зіпсувати виріб.