Презентація " Валер'ян Підмогильний.роман " Місто". Мотив підкорення людиною міста.

Валер’ян Підмогильний «Місто». Мотив підкорення людиною міста. Риси української ментальності в образі інтелігента із села Степана Радченка, складність і неоднозначність його характеру.

У своєму психологічно – філософському ключі роман «Місто» порушує проблему перспективи української нації, узагальнивши її в епіграфі з Талмуду до нього : «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола…» І тільки споконвічна боротьба людини за чистоту своєї душі робить її подібною до янгола. Цю істину відкриває нам В. Підмогильний своїм завжди актуальним романом

Історія написання роману“Місто” В. Підмогильний. В. Підмогильний пояснив свій задум так:«Написав “Місто”, бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає “хуторянську ворожість до міста”, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх. У романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.

Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір,у якому порушується урбаністична проблематика , зображується місто, життя його мешканців. Тема: підкорення людиною міста. Ідея: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору. Проблематика твору “Місто” Підмогильного. Проблема міста і села; реалізація людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосункилюдьми;підкорення людиною міста; кохання; кар’єра; добро і зло; багатство і бідність; село і місто.

Роман складається із 2 епіграфів, 2 частин, кожну з яких поділено на 14 розділів. Розповідь ведеться від третьої особи, яку ідентифікують з головним. У романі дві сюжетні лінії: Становлення Степана Радченка як письменника. Стосунки Степана Радченка із жінками.

Герої твору. Степан Радченко — головний герой. Він змальований як особистість з перевагою біологічного інстинкту. Надійка — дівчина з села;Левко — студент;Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко;Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;Максим — син Тамари Василівни(Мусіньки) та крамаря;Борис — студент, товариш Степана. Письменницький талант Радченка найпершим підтримав саме Борис Задорожній. Зоська — міська дівчина, кохана Степана;Рита —балерина;Вигорський —поет, товариш Степана. Він підтримував Радченка. Прототипом героя був Євген Плужник. Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії. Прототипом героя був Микола Зеров. “З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня”.

Роман «Місто» вважається вершиною творчості Валер’яна Підмогильного. Написаний 1927 року, він вийшов друком у 1928-му (Харків, «Книгоспілка»). Присвячений історії Степана Радченка, який прибуває з села до Києва, хоче підкорити це місто. Серед прототипів персонажів були й київські письменники: поета Вигорського писано з доброго друга Підмогильного поета Євгена Плужника, а «найголовніший критик» Михайло Світозаров — це дещо карикатурний, але дуже впізнаваний портрет неокласика Миколи Зерова. «Роман В. Підмогильного „Місто“ є першим твором, у якому виділяємо київський текст. Усі події твору відбуваються в цьому місті. У романі відтворено типову для 20-х років минулого століття ситуацію: молодий хлопець Степан Радченко приїздить із села до міста», — зазначає доктор філологічних наук Микола Дмитренко.