Презентація " Вальтер Скотт " Айвенго"

Вальтер Скотт. «Айвенго». В. Скотт – засновник історичного роману. Історія і художній вимисел у романі «Айвенго». Історичний колорит твору та засоби його створення. Динаміка сюжету і гумор.

Вальтер Скотт (1771—1832) — один із англійських письменників—романістів, який разом з Байроном справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману. Народився в Шотландії, в Единбурзі, 15 серпня 1771 р. в родині заможного юриста. Як він сам писав у автобіографії, «народився не у блиску, але і не в ницості. Відповідно до умовностей моєї країни, моє походження визнали шляхетним, бо як з батьківської, так і з материнської сторони, я був пов’язаний родинними вузами, хоч і досить далекими, зі старовинними сім’ями».

Був дев’ятою дитиною в родині, яка мала дванадцятеро дітей. У січні 1772 р. Скотт захворів на дитячий параліч, втратив рухливість правої ноги, назавжди залишившись кульгавим. Дитячі роки Вальтера пройшли не лише в Единбурзі, а й на селі у діда. Саме серед гір і лісів хлопець душею долучився до природи Шотландії, познайомився з її легендами, історичними переказами, народними піснями, які чув від родичів і знайомих. Там він зустрів праобрази своїх майбутніх літературних героїв, почув розповіді про події боротьби шотландців за власну незалежність.

Вальтера Скотта рано навчили читати, долучили до популярної на той час художньої і повчально-моралізаторської літератури. Найбільше він полюбив поезію. У нього була дивовижна пам’ять, що пізніше знадобилося йому у письменницькій діяльності. У школі йому пощастило на гарних учителів. Легко володів мовами, читав європейськими і латинною. Але не дуже добре запам’ятовував імена, дати та інші історичні формальності. Щоб подолати цей недолік власної пам’яті, вивчав історію як ланцюг виразних, захоплюючих сцен та епізодів.

З раннього дитинства Вальтер Скотт багато подорожував рідним краєм — гірською Шотландією, відвідував місця її «старовинної слави». Він не лише милувався краєвидами Прикордонного краю (тієї частини Шотландії, де найчастіше відбувалися події його романів), а й захоплено збирав у пам’ятки історії та фольклорні твори. Юнак дуже рано увійшов у гурток літераторів Единбурга. Зустріч з великим шотландським поетом Бернсом у будинку проф. Фергюсона (1786 р.) справила величезний вплив на нього. Поезія Бернса була супутницею всього життя Скотта. Він ішов шляхом свого попередника, прославивши багатство людей праці і зневагу до багатіїв.

З 1800 року розпочалася серйозна літературна діяльність Вальтера Скотта. Він виступив як перекладач, журналіст, збирач фольклору, автор романтичних поем та балад. Протягом понад 30-літньої літературної діяльності письменник створив 28 романів, 9 поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць. Молодий поет став відомим у своїй країні, коли у 1802 р. опублікував 2 томи «Пісень шотландського кордону».

У 42 роки письменник уперше віддав на суд читачів свої історичні романи. Влітку 1814 р. вийшов у світ перший роман Вальтера Скотта «Уеверлі, або 60 років тому». Ім’я автора на ньому не зазначалося, як і в усіх наступних романах, аж до зібрання творів 1829 р., в передмові до якого Вальтер Скотт пояснив, що змусило його так довго переховуватися від читача. Спочатку була боязнь невдачі, небажання ризикувати високою літературною репутацією, набутою ще в ролі поета. Далі автору сподобалася гра з публікою, заворожувала таємниця, яку письменник любив не лише в літературі, а й у житті. Лише найвужче коло його друзів знало те, про що сперечалася і здогадувалася уся Європа.

Після виходу у світ 1-го роману «Уеверлі» він став всесвітньо відомим письменником. За цим твором було написано ще 25 романів, декілька збірок оповідань, п’єс, поем, 2-томник «Історія Шотландії», багатотомне «Життя Наполеона Бонапарта» та інші твори, видані прозаїком упродовж 18 років (з 1814 по 1831 рр.)Зазнавши наприкінці 20-х років фінансового краху, Вальтер Скотт, завдяки своїй феноменальній працездатності, за кілька років заробив стільки, що майже повністю розрахувався з боргами. Протягом 1830—1831 він тричі зазнав апоплексичного удару. Помер письменник від інфаркту в зеніті слави 21 вересня 1832 р.

Новаторство Вальтера Скотта полягало в тому, що він створив жанр історичного роману, кий до нього не існував. В основу світогляду і творчості прозаїка ліг величезний політичний, соціальний і моральний досвід народу Шотландії, який протягом 4 століть боровся за свою національну незалежність проти економічно розвиненої Англії. Історичний роман Вальтера Скотта став не лише продовженням літературних традицій, а невідомим до того художнім синтезом мистецтва та історичної науки, що відкрило новий етап у розвитку англійської і світової літератури.

«А́йвенго» — пригодницький історичний Вальтера Скотта 1819 року. Події роману відбуваються в XII столітті, у 1194 році. Твір яскраво описує лицарський турнір, розбійників, суд над відьмою, розбіжності між євреями та християнами, що робить роман «Айвенго» твором, завдяки якому відбулося збільшення зацікавленості у лицарських романах та середньовіччі загалом.

У червні 1819 року Вальтер Скотт досі страждав на серйозні шлункові болі, тому мусив надиктовувати останню частину роману «Ламермурська наречена», а також більшу частину тексту роману «Легенда про Монтроза», який закінчив у травні. Щонайменше на початку липня Скотт почав надиктовувати новий роман під назвою «Айвенго» (записом під диктування займалися Джон Баллантайн та Вільям Лейдлоу). Другу частину рукопису Скотт написав власноруч і на початку листопада 1819 року закінчив роман.

Історичне тло. Пройшло вже сто тридцять років, як у битві під Гастінгсом в 1066 нормандський герцог Вільгельм Завойовник здобув перемогу над англосаксами та заволодів Англією. Для англійського народу настали важкі часи. Король Річард Левине Серце не повернувся з останнього хрестового походу. Його захопив у полон герцог Австрійський. Тим часом брат короля, принц Джон, збирає собі прибічників, плануючи у випадку смерті Річарда захопити престол. Хитрий інтриган, принц Джон сіє сумнів по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами та норманами.

Критики трактують «Айвенго» як лицарський роман, написаний здебільшого заради того, щоб розважати хлопчиків. У книзі зберігаються багато елементів лицарського роману: пошуки пригод, лицарський антураж, повалення продажного соціального порядку задля досягнення щастя. Інші ж критики стверджують, що роман розповідає реалістичну, сповнену життя історію, яка не ідеалізує ані минуле, ані головного персонажа.

Загалом, політичні події зображено у романі відносно точно; роман розповідає про історичний період, коли короля Річарда ув'язнено в Австрії під час Хрестового походу та його повернення до Англії після сплати викупу. Втім, роман переповнений вигаданими подіями. Сам Вальтер Скотт у «Посланні присвяті» до роману «Айвенго» визнав, що дозволив собі деякі неточності, коли йшлося про історичні події. Нині читачі застережені перед тим, що Скотт насправді намагався створити захопливий роман про певну історичну епоху, а не написати підручник з історії.

У творі представлені основні і другорядні персонажі. Вілфред Айвенго – головний герой, лицар. Йому характерні такі риси:відвага;мужність;справедливість;благородство;честь.

У романі також розповідається про його благородного, але при цьому запального і самовпевненого батька Седріка Ротервудського, у якого є вихованка Ровена. Це чесна і красива дівчина. Роман породив нове англійське ім'я — Седрик. Оригінальне саксонське ім'я було Кердік, але письменник допустився помилки, яка стала яскравим прикладом метатези. За словами англійського письменника Сакі: «Це не ім'я, а неправильне написання».

В основу роману покладено традиційне для В. Скотта переплетіння любовної і політичної інтриг. У центрі розповіді перебувала закохана пара - лицар Айвенго та леді Ровена, доля і благополуччя яких повністю залежало від розвитку історичних подій. Герой діяв на тлі історичних подій, він був відданий кодексу честі, у будь-якій ситуації поводився відповідно до почуття обов'язку й зберігав вірність прекрасній коханій.