Презентація : "Василь Олександрович Сухомлинський"

Підготувала вихователь тернопільської спеціальної школи змійовська г.м. Презентація Василь Олександрович Сухомлинський

Біографія великого педагога

Чим любив займатися в дитячі роки?

Де навчався василь олександрович?

Для учнів своїх він твори писав, бути добрими, чуйними він їх навчав .

Уроки “під голубим небом”

Вивчення творів василя сухомлинського за допомогою інсценізації

Сива волосинка Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.- Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик. Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.- Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три... Чого це посивіла ще одна волосинка?- Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...- А від чого ж у вас боліло серце?- Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла. Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:-Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Навіщо кажуть "Спасибі" Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав: - Спасибі тобі, струмочку. Хлопчик усміхнувся. - Чого ти усміхнувся, хлопче? - запитав дідусь.- Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові "Спасибі"? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.- Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже "Спасибі"? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить? Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

ТРИ ПИРІЖКИ Федько й Миколка прийшли до бабусі в гості. Вона живе на другому кінці села, то й онуки не часто в неї бувають. Бабуся зраділа онукам. Поставила на столі тарілку з ме­дом і три великі пиріжки з сиром. Взяли хлопці по пиріжку та й їдять. Смачні пиріжечки! І мед смачний. Вмочають Федько й Миколка у мед і погля­дають на третій пиріжок. Федько думає: «Я з'їв би ще один пиріжок... Та хіба ж можна так, щоб я з'їв два пиріжки, а Миколка — один? Ой, лихо, що ж його робити?»Миколка думає: «Я з'їв би ще один пиріжок... Та хіба ж можна так, щоб я з'їв два пиріжки, а Федько — один? Ой, лихо, що ж його робити?»З'їли хлопці по пиріжку, сидять перед тарілкою, див­ляться на третій. Підійшла бабуся, глянула на онуків, що сидять мовчаз­ні, насуплені, та й питає:— Чого ж ви не їсте, хлопці? А хлопці тільки поглядають спідлоба на пиріжок. Взяла бабуся третій, розломила пополам і каже: — Їжте, хлопці... Від сорому внуки ще нижче похилили голови. Але таки взяли по половинці та й їдять собі мовчки.

Народився братик В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулася вночі Оленка, бачить - схилилась мама над колискою та й співає колискові. Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити. - Мамо, - каже Оленка вранці, - ой, як люблю я вас...- А чого ти мені це говориш? - непокоїться мати.- Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика... Мама полегшено зітхнула й каже:-Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми? Вийшла Оленка та й питає. А Сонце каже: - Для кожної людини - все моє тепло. Від першої до останньої іскринки.

Ледача подушка Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.- Справді? - зраділа Яринка. - Я так i зроблю завтра. Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити. Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.

Поради для батьків