Презентація "Василь Симоненко"

Презентація “ Василь Симоненко ”

Український письменник (1935-1963)

Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину...

Василь Симоненко“Я українець. Оце і вся моя автобіографія ”

Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка.

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише дві збірки поезій. Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.

Літо 1962 р.: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня прилавка відмовилася продати Василеві коробку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. ..

Не передбачаючи нічого лихого, Василь пред'явив редакційне посвідчення, побачивши перед собою відомого поета, правоохоронці раптом ніби показилися - вони безцеремонне скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції і жорстоко побили. У зв'язку з тим, що влада всiляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим.

14 грудня 1963 р. поет помер у черкаськiй лiкарнi (за офiцiйною версiєю, вiд раку), похований у Черкасах. Пам'ятник Василеві Симоненку (Черкаси)

Хоч і прожив митець усього двадцять вісім років , проте залишив для нас пристрасні рядки про призначення людини: Я хочу бути несамовитим,Я хочу в полум’ ї згоріть,Щоб не жаліти за прожитим,Димком на світі не чадіть.

"Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).

«Тиша і грім» (1962 р.)

В. Симоненко “Лебеді материнства”

Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні…В. Симоненко “ Ти знаєш , що ти – людина ”

Дякую за увагу!!!